Рішення № 18534404, 25.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.11 Справа № 24/5009/1123/11

Суддя Азізбекян Т.А.

м. Запоріжжя

25.03.2011р. справа № 24/5009/1123/11

за первісною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трест-Укрмонтажхімзахист”, 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 11

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “СІП”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОСВОКОМ”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 оф. 706

про визнання недійсним інвестиційного договору

за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОСВОКОМ”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 оф. 706

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “СІП”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трест-Укрмонтажхімзахист”, 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 11.

про визнання права власності та зобовязання зареєструвати право власності.

суддя Т.А. Азізбекян

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1 ( дов. № 175 від 24.03.2011 р.).

Відповідача 1 Севастьянов Р.Ю. ( керівник , довідка № 063552).

Відповідача 2 ОСОБА_2 ( дов. від 10.02.2011 р.).

СУТЬ СПОРУ:

10.03.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Трест-Укрмонтажхімзахист” (ТОВ “Трест-Укрмонтажхімзахист”) з позовною заявою до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “СІП” (ТОВ “Консалтингова компанія “СІП”), до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОСВОКОМ” (ТОВ “ХОСВОКОМ”) про визнання недійсним інвестиційного договору від 20.05.2010р.

Ухвалою від 10.03.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/1123/11, судове засідання призначено на 25.03.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

24.03.2011 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ “ХОСВОКОМ” до відповідача 1: ТОВ “Консалтингова компанія “СІП”, до відповідача 2: ТОВ “Трест-Укрмонтажхімзахист” про визнання за ТОВ “ХОСВОКОМ” право власності на наступне нерухоме майно: адміністративна будівля, літ. А, загальною площею 150,7 м2; склад, літ. Б, загальною площею 88,0 м2; майстерня-гараж, літ. В, площею 28,0 м2; будівля автогаражу, літ. Г, загальною площею 55,2 м2; склад, літ. Д, загальною площею 44,1 м2; будівля металевого складу, літ. Ж, загальною площею 51,2 м2; паркан залізобетонний на металевих стовпах., яке знаходиться на земельній ділянці, площею 3243 кв. м., за адресою: проспект Трубників, 56, місто Нікополь, Дніпропетровської області та зобовязання КП “НМБТІ” зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Ухвалою від 24.03.2011р. судом прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, судове засідання призначено на 25.03.2011р.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 25.03.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши наступне. 20.05.2010р. між сторонами було підписано інвестиційний договір № 24 у письмовому вигляді та скріплено печатками підприємств. Позивач вважає, що даний договір має бути визнаний судом недійсним, оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: конкретно не визначено, якими мають бути Об'єкти інвестування після здійснення реконструкції; не досягнуто згоди щодо конкретних будівельних робіт, які мають бути виконані Замовником; не встановлено термін початку проведення реконструкції, і не можливо конкретно визначити строки підготовки проектної документації, отримання дозволів та державних експертиз. Просить суд, на підставі ст.ст. 203, 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач 1 (за первісним позовом) заперечує проти заявлених позовних вимог повністю .

Відповідач 2 (за первісним позовом) позовні вимоги за первісним позовом не визнав з підстав, викладених у зустрічному позові. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що у звязку з тим, що сторони не підписали ніяких документів на виконання інвестиційного договору, в тому числі і акту розподілу обєкта інвестування і Інвестори не внесли жодних інвестицій на виконання спірного договору, то реконструкція будівель була виконана силами та засобами ТОВ “ХОСВОКОМ”. Відповідно до п. 8.4 інвестиційного договору, у випадку порушення Інвестором 2 п. 2.4 цього договору, він не набуває вигоди, якщо не сплатить інвестиційний внесок у грошовій сумі з урахуванням пені, передбаченої п. 8.6 Договору. У випадку, якщо Інвестор 2 не сплатить інвестиційний внесок у грошовій сумі, Інвестор 1 має право самостійно здійснити реконструкцію за власні кошти і набути право власності на Обєкт інвестування в цілому, а Замовник має право отримати від Інвестора 1 грошові кошти в сумі 50000 (пятдесят тисяч) грн. після оформлення права власності на Інвестора 1. Отже, ТОВ “ХОСВОКОМ” набуває право власності на підставі цивільно-правової угоди. Враховуючи викладене, просить суд зустрічний позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трест-Укрмонтажхімзахист” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОСВОКОМ»(Інвестор 1) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “СІП” (Інвестор 2) укладено інвестиційний договір, за умовами якого (п. 1.1.) сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів, майнових прав та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в реконструкцію Об'єкта інвестування, визначеного в розділі 4 договору, з метою отримання вигоди, а саме: Замовник - 50 000,00 грн.; Інвестор 1 - право власності на Об'єкт інвестування; Інвестор 2 - 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору, Інвестори здійснюють інвестування в реконструкцію Об'єкту інвестування шляхом: фінансування реконструкції Об'єкту інвестування; виконання у разі необхідності функцій “замовника будівництва”;

Пунктом 1.3. договору визначено, що Замовник здійснює інвестування в реконструкцію Об'єкту інвестування шляхом: фінансування реконструкції об'єкту інвестування; надання до спільної діяльності Сторін Об'єкта інвестування, який складається наступних об'єктів нерухомого майна:

1) адміністративна будівля, загальною площею 189,2 м2;

2) склад, загальною площею 82 м2;

3) майстерня-гараж, площею 31,3 м2;

4) будівля гаражу, загальною площею 62,3 м2;

5) склад, загальною площею 52,2 м2;

6) будівля металевого складу, загальною площею 53,7 м2;

7) паркан залізобетонний на металевих стовпах.

Відповідно до п. 7.1, Договір набирає чинності і вважається укладеним з його підписання Сторонами та діє до дня його остаточного виконання Сторонами.

Позивач за первісним позовом вважає, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: конкретно не визначено, якими мають бути Об'єкти інвестування після здійснення реконструкції; не досягнуто згоди щодо конкретних будівельних робіт, які мають бути виконані Замовником; не встановлено термін початку проведення реконструкції, і не можливо конкретно визначити строки підготовки проектної документації, отримання дозволів та державних експертиз, тому цей договір має бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються Законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Згідно із статтею 9 зазначеного Закону, договір є основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності.

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, (ГК України), кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Вбачається, що інвестиційний договір від 20.05.2010р. містить усі істотні умови, що звичайно ставляться до інвестиційних договорів у будівництві.

Встановлено, що спірним договором визначено предмет договору; розмір та порядок внесення вкладів учасників; права та обовязки сторін; порядок розподілу вигоди; відповідальність сторін; строк дії договору.

Також, договором інвестування визначено такі істотні умова, як строки, обєми і порядок виконання робіт та характеристика обєкту інвестування.

Так, п. 3.1. договору визначено, що строк реконструкції погоджений сторонами і складає 6 (шість) місяців з дня отримання дозволу на виконання будівельних робіт за умови належного виконання Замовником пунктів 5.1.1. Перелік робіт та їх зміст викладені у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

А відповідно до розділу 4 договору, об'єкт інвестування після проведення його реконструкції має відповідати його цільовому призначенню з метою використання будівель і споруд у господарській діяльності Сторін. Точна площа всіх об'єктів нерухомості буде затверджена в період підготовки проекту (п. 4.1.) Реконструкція здійснюється на земельній ділянці площею по проспекту Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області (п. 4.2.). Характеристики об'єкту інвестування уточнюються після розробки проектно-кошторисної документації у встановленому законодавством порядку, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Договір підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками підприємств.

Таким чином, інвестиційний договір від 20.05.2010р. № 24 укладений відповідно до приписів зазначеного вище законодавства України, а тому підстав щодо його недійсності суд не вбачає, як і порушення будь-яких прав позивача внаслідок його укладення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи позивача (за первісним позовом) не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, у задоволені вимоги ТОВ “Трест-Укрмонтажхімзахист” про визнання недійсним інвестиційного договору від 20.05.2010р. № 24 з підстав, вказаних у первісному позові, відмовляється.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання за ТОВ “ХОСВОКОМ” право власності на нерухоме майно та зобовязання КП “НМБТІ” зареєструвати право власності на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ст. ст. 317, 318 ЦК України зазначено наступне: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з технічним паспортом, складеним Комунальним підприємством “Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації”, на земельній ділянці по вул. Трубників 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, знаходяться наступні обєкти: адміністративна будівля, літ. А, загальною площею 189,2 м2; склад літ. Б, загальною площею 82 м2; майстерня-гараж літ. В, площею 31,3 м2; будівля гаражу літ. Г, загальною площею 62,3 м2; склад літ. Д, загальною площею 52,2 м2; будівля металевого складу літ. Ж, загальною площею 53,7 м2; паркан № 1, залізобетонний на металевих стовпах.

Реконструкція об'єктів нерухомості здійснювались ТОВ “ХОСВОКОМ” за власні кошти та власними силами за його рахунок, а після завершення робіт вказані обєкти нерухомості експлуатуються ТОВ “Трест - Укрмонтажхімзахист” у виробничих цілях вже на протязі тривалого періоду часу.

Ці обставини підтвердив також представник ТОВ “Трест-Укрмонтажхімзахист” в судовому засіданні.

Як свідчить технічний паспорт, виготовлений КП “НМБТІ” обєкти були збудовані з використанням довговічного матеріалу (металеві та цементні будівельні матеріали), не є збірно-розбірними, здійснено з використанням утеплення огороджувальних конструкцій.

З огляду на вищевказане, зазначені обєкти після здійснення реконструкції є капітальними спорудами, що повязані фундаментом із землею, а отже відносяться до обєктів саме нерухомого майна.

Відповідно до п. 6.1 інвестиційного договору, за виконання обов'язків, визначених цим Договором, Інвестор 1 отримує у власність усі об'єкти нерухомості -

1) адміністративна будівля, загальною площею 189,2 м2, у відповідних частках згідно з умовами цього Договору;

2) склад, загальною площею 82 м2;

3) майстерня-гараж, площею 31,3 м2;

4) будівля гаражу, загальною площею 62,3 м2;

5) склад, загальною площею 52,2 м2;

6) будівля металевого складу, загальною площею 53,7 м2;

7) паркан залізобетонний на металевих стовпах.

Замовник отримує грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. після передачі права власності Інвестору 1 та введення об'єкту реконструкції в експлуатацію. Інвестор 2 отримує 15 000,00 грн. після передачі права власності Інвестору 1 та введення об'єкту реконструкції в експлуатацію.

Пунктом 8.4 договору визначено, що у випадку порушення Інвестором 2 п. 2.4 цього Договору, він не набуває вигоди, якщо не сплатить інвестиційний внесок у грошовій сумі з урахуванням пені, передбаченої п. 8.6 Договору. У випадку, якщо Інвестор 2 не сплатить інвестиційний внесок у грошовій сумі, Інвестор 1 має право самостійно здійснити реконструкцію за власні кошти і набути право власності на Об'єкт інвестування в цілому, а Замовник має право отримати від Інвестора 1 грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. після оформлення права власності на Інвестора 1.

Отже, ТОВ “ХОСВОКОМ” набув право власності на спірний обєкт нерухомості на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Суд зазначає, що позов по визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно. Позов по визнання права власності може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечується чи не визнаються третьою особою, що не знаходиться з власником у зобовязальних чи інших відносних із приводу спірної речі. Відповідачем у таких позовах є особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не предявляє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно. Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права. Крім того, підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно; необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно, це може випливати із представлених позивачем правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом не встановлено осіб, права яких могли б бути порушені внаслідок визнання права власності на спірне майно позивача.

Отже, виходячи з аналізу положень законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що у ТОВ “ХОСВОКОМ” наявне право власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці, площею 3243 кв.м., за адресою: пр. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області.

В ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. № 3477-ІV закріплено обовязок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищезазначене, вимоги ТОВ “ХОСВОКОМ” про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, площею 3243 кв. м., за адресою: пр. Трубників, 56, м. Нікополь, Дніпропетровської області, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ТОВ “ХОСВОКОМ” про зобовязати КП “НМБТІ” зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.04 № 1952, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави та ін.

Аналогічні положення передбачені п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зазначеної вище.

У відповідності із вимогами п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за № 157/6445), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Пунктом п.1.6. вказаного положення визначено, що не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не повязані фундаментом із землею.

Згідно п. 2.1. Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Враховуючи, що зазначені обєкти після здійснення реконструкції є капітальними спорудами, що повязані фундаментом із землею, а отже відносяться до обєктів саме нерухомого майна, беручи до уваги, що спірний обєкт нерухомості набутий на підставі цивільно-правової угоди, ТОВ “ХОСВОКОМ” є добросовісним набувачем вказаного майна та має всі права власника, гарантовані як Конституцією України, так і ЦК України, суд задовольняє позовні вимоги про зобовязати КП “НМБТІ” зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Трест Укрмонтажхімзахист” , м. Дніпропетровськ .

Керуючись ст. ст. 45, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОСВОКОМ” (вулиця Глинки, будинок № 2, офіс 706, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 34824542) право власності на наступне нерухоме майно: адміністративна будівля, літ. А, загальною площею 150,7 м2; склад, літ. Б, загальною площею 88,0 м2; майстерня-гараж, літ. В, площею 28,0 м2; будівля автогаражу, літ. Г, загальною площею 55,2 м2; склад, літ. Д, загальною площею 44,1 м2; будівля металевого складу, літ. Ж, загальною площею 51,2 м2; паркан залізобетонний на металевих стовпах., яке знаходиться на земельній ділянці, площею 3243 кв.м., за адресою: проспект Трубників, 56, місто Нікополь, Дніпропетровської області.

Зобовязати Комунальне підприємство “Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОСВОКОМ” (вулиця Глинки, будинок № 2, офіс 706, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 34824542) право власності на наступне нерухоме майно: адміністративна будівля, літ. А, загальною площею 150,7 м2; склад, літ. Б, загальною площею 88,0 м2; майстерня-гараж, літ. В, площею 28,0 м2; будівля автогаражу, літ. Г, загальною площею 55,2 м2; склад, літ. Д, загальною площею 44,1 м2; будівля металевого складу, літ. Ж, загальною площею 51,2 м2; паркан залізобетонний на металевих стовпах, яке знаходиться на земельній ділянці, площею 3243 кв.м., за адресою: проспект Трубників, 56, місто Нікополь, Дніпропетровської області.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.03.2011р.