Рішення № 18534369, 30.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2011 р.Справа № 14/5007/59/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Бондарчук В.Ф. - директор, ОСОБА_1 - дов. №53 від 16.06.2011р., ОСОБА_2 - дов. №52 від 16.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №1/16-08/11 від 16.08.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Агрофірма Стетківці" (с.Стетківці, Чуднівський район, Житомирська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім В.Ф. Мазуркевича" (с.Галіївка, Чуднівський район, Житомирська область)

про стягнення 58669,58 грн.

Спір вирішується у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 58669,58 грн. заборгованості за отриману продукцію.

Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду 06.09.2011р. надала відзив на позовну заяву (а.с.81-83 том 1), в якому повідомляє наступне.

Позивачем до матеріалів справи додано копії приймальних квитанцій, в яких визначається кількість поставленого молока та загальна сума, а нижче зазначається розмір надбавок та знижок, вказана сума ПДВ. Разом з тим, відповідач зазначає, що для нього є незрозумілим, чи ця сума ПДВ враховується в загальну суму, чи вона виведена окремо, отже стверджувати кінцеву суму до сплати не може.

Відповідач також зазначає, що позивачем додані до матеріалів справи копії накладних, в яких відсутній підпис та печатка представника відповідача, що свідчить про порушення п.4.1. договору.

Крім того, зазначає, що згідно ЦК України, ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну, та строк дії договору, тоді як, істотна умова договору (ціна) відсутня, в розумінні п.5.1. договору та ст.180 ГК України, ст.ст.638,632 ЦК України, що підтверджується відсутністю протоколів погодження цін (з урахуванням ПДВ або без).

Також, відповідач зазначає, що неможливо встановити за якими зобов'язаннями повинен відповідати відповідач, оскільки позивач у своїй позовній заяві посилається на договір №4 від 01.01.2010р., як на правову підставу виникнення зобов'язання, за відсутності в договорі істотних умов (розрахунку ціни).

У своєму відзиві відповідач також зазначає, що відповідачем на рахунок позивача було сплачено 282471,00 грн., а загальна сума приймальних квитанцій становить 284284,18грн., у звязку з чим важає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1813,18 грн., та заперечила в повному обсязі проти позовних вимог позивача в частині стягнення 56856,47 грн.

В засіданні суду представник відповідача визнала вимоги позивача в частині стягнення 1813,18 грн., проти позовних вимог позивача в частині стягнення 56856,47грн. заперечила, з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначає, що між Приватним підприємством "Агрофірма Стетківці" - продавець (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір № 4 від 01.01.2010р. (а.с.15-16 том 1), згідно якого позивач поставив відповідачу молоко коров'яче в перерахунку на базисну жирність у кількості 137680,80кг на суму 341140,58 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладними №1 від 30.01.2010р., №2 від 27.02.2010р., №3 від 31.03.2010р., №4 від 30.04.2010р., №5 від 31.05.2010р., №6 від 30.06.2010р., №7 від 31.07.2010р., №8 від 31.08.2010р., №9 від 30.09.2010р., №10 від 30.10.2010р., №11 від 30.11.2010р. (а.с.17-27 том 1) та приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини (а.с.28-38 том 1).

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем провів частково, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість перед ним на суму 58669,58 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Враховуючи вищевикладене, факт проведення позивачем господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 вищезазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з накладних №1 від 30.01.2010р., №2 від 27.02.2010р., №3 від 31.03.2010р., №4 від 30.04.2010р., №5 від 31.05.2010р., №6 від 30.06.2010р., №7 від 31.07.2010р., №8 від 31.08.2010р., №9 від 30.09.2010р., №10 від 30.10.2010р., №11 від 30.11.2010р. (а.с.17-27 том 1), на які посилається позивач як на підставу поставки молока коров'ячого відповідачу, в рядку "Одержав" ("Прийняв") проставлено підпис, проте без зазначення прізвища та ініціалів особи відповідальної за отримання продукції, як того вимагають вищезазначені правові норми.

За таких обставин, суд не розцінює вищезазначені видаткові накладні (№1 від 30.01.2010р., №2 від 27.02.2010р., №3 від 31.03.2010р., №4 від 30.04.2010р., №5 від 31.05.2010р., №6 від 30.06.2010р., №7 від 31.07.2010р., №8 від 31.08.2010р., №9 від 30.09.2010р., №10 від 30.10.2010р., №11 від 30.11.2010р.), як належні докази, що свідчать про отримання відповідачем продукції на суму 341140,58 грн. з урахуванням ПДВ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4 від 01.01.2010р. (а.с.15-16), згідно якого продавець зобов'язався продати покупцю молоко коров'яче первинної обробки, зберігання та транспортування, що повністю відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарно-санітарним вимогам, діючим на момент продажу в Україні. (п.1.1. договору).

Продавець зобов'язується продати молоко в 2010р. в наступній кількості: 140 тонн, графік продажу молока на наступний місяць узгоджується за п'ять днів до його початку (п.1.3. договору).

Згідно п.1.2. договору, покупець зобовязується прийняти молоко і оплатити його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.5.1. договору, оплату за молоко покупець проводить по договірним цінам погодженим з продавцем, які визначаються у відповідному протоколі погодження цін щомісячно.

Згідно п.4.1. договору, перехід права власності на продукцію здійснюється в момент фактичної передачі якісної продукції та всіх необхідних у відповідності до законодавства та цього договору документів продавця - покупцю, з підписанням всіх необхідних документів представниками договору з зазначенням часу передачі продукції.

Поставка продукції на підприємство покупця, або завантаження на території продавця, здійснюється згідно графіка, що періодично погоджується сторонами. Завантаження продукції у автотранспорт покупця, якщо покупець транспортує продукцію власними силами, здійснюється силами і за кошти продавця на протязі не більш ніж 45 хвилин з часу прибуття автотранспорту покупця (п.4.2. договору).

Вивіз молока від продавця здійснюється транспортом покупця та продавця за домовленістю сторін (п.5.5. договору).

В пункті 6.1. договору, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.01.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали та скріпили печатками протокол погодження ціни (закупівельна) на молоко коров'яче незбиране (ДСТУ 3662-97) згідно договору на період з 01.01.2010р. по кінець 2010р. (а.с.96 том 1), в якому домовились, що закупівельна вартість однієї тони молока ІІ гатунку при базовому показнику жиру 3,4% та білка становить - 3,00 грн. При цьому сторони погодили, що в разі більшого або меншого вмісту жиру і білка в молоці проводиться відповідний перерахунок закупівельної ціни.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено приписами ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

З врахуванням викладеного, суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності однієї із істотних умов договору №4 (ціни), оскільки остання, як зазначалось вище, була обумовлена сторонами в протоколі погодження ціни (закупівельна) на молоко коров'яче незбиране (ДСТУ 3662-97) згідно договору на період з 01.01.2010р. по кінець 2010р.

Отже, слід зазначити, що сторонами на виконання приписів чинного законодавства при укладенні договору №4 від 01.01.2010р. були погоджені предмет, ціна та строк дії даного договору.

Відповідно до вимог п.1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф.№3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 01.07.2002р. №176 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2002р. за №723/7011, дана інструкція розроблена з урахуванням вимог до заповнення документів, що пов'язані з продажем - закупівлею молочної сировини.

Приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Під приймальником в Інструкції розуміється юридична або фізична особа, яка здійснює приймання молочної сировини на молокоприймальному пункті або переробному підприємстві від сільськогосподарських підприємств.

Згідно абз.3 ч.2 п.п.2.1 п.2 вищезазначеної інструкції приймальна квитанція виписується один раз на місяць або за період місяця.

Слід зазначити, що умовами договору №4 від 01.01.2010р., зокрема пунктом 5.5. договору, чітко не визначено, яка із сторін договірних правовідносин (продавець чи покупець) зобов'язана здійснювати поставку продукції на підприємство покупця, тоді як, з врахуванням вищезазначеної інструкції, обовязок по оформленню приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини на підставі товарних накладних було покладено на відповідача, що здійснював приймання молочної сировини .

Також, необхідно зазначити, що документальне забезпечення записів у приймальній квитанції проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704).

Отже, приймальна квитанція - це первинний документ що фіксує та підтверджує господарські операції, який для надання йому юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові реквізити визначені вищезазначеним положенням.

За таких обставин, на виконання умов договору позивач надав відповідачу молоко коров'яче в перерахунку на базисну жирність у кількості 137680,80 кг на суму 341140,58грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини за формою №ПК-3 (МС), в яких вказано кількість та вартість молочної сировини, що прийнята відповідачем (а.с.28-38 том 1).

Слід також зазначити, що вищезазначені приймальні квитанції підписані уповноваженими представниками відповідача та засвідчені печаткою останнього.

Одночасно, необхідно зазначити, що відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного вище закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування, згідно із статтею 3, та звільнених від оподаткування, згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

У відповідності до наданих позивачем податкових накладних (а.с.97-107), реєстрів виданих податкових накладних (а.с.116-126 том 1, 137-146 том 1), а також згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідача (а.с. 147-150 том 1, а.с.1-25 том 2) спірні господарські операції були відображені обома сторонами в податковому обліку.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 341140,58грн. з урахуванням ПДВ за договором №4 від 01.01.2010р., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов договору №4 від 01.01.2010р.

Слід зазначити, що із істотних умов договору № 4 від 01.01.2010р., вбачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 5.2. договору на закупівлю молока №4 від 01.01.2010р. сторони погодили, що розрахунки за отриману продукцію проводяться не пізніше 15 календарних днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково на загальну суму 282471,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 39-58 том 1) та не спростовується відповідачем.

З врахуванням вищевикладеного, слід також звернути увагу на те, що вчинення відповідачем дій, щодо прийняття молока коров'ячого, видачі оформлених відповідачем приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, а також проведення відповідачем часткових проплат за закуплене молоко, свідчать, що останній визнає факт отримання продукції у межах договору на закупівлю молока №4 від 01.01.2010р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію складає 58669,58 грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується довідкою позивача від 30.09.2011р. №238 (а.с.131 том 1), розрахунком суми боргу (а.с.12-14 том).

Крім того, слід зазначити, що з листа Чуднівської МДПІ від 21.09.2011р. №1030 (а.с.134 том 2), який був направлений керівнику Приватного підприємства "Агрофірма Стетківці" Бондарчуку В.Ф., суду стало відомо про проведення планової документальної перевірки відповідача, в ході якої було встановлено, що ВАТ "Галіївський маслозавод" отримував від ПА "Стетківці" молоко на загальну суму 341140,58 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 56856,80 грн. та згідно податкових накладних формував у відповідних звітних періодах податковий кредит з ПДВ у сумі 56856,80 грн., а також, що станом на дату останнього періоду за який проводилась перевірка у ВАТ "Галіївський маслозавод" існувала кредиторська заборгованість перед ПА "Стетківці" у сумі 58669,58 грн., в тому числі ПДВ 9778,26 грн.

Вищезазначене підтверджується актом Чуднівської МДПІ №13/2300/00445363 від 30.06.2011р. "Про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2010р." (а.с.26-58 том 2), який було надано в засіданні суду представником відповідача (протокол судового засідання від 30.09.2011р.).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.81-83), як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 58669,58 грн. основного боргу.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім. В.Ф.Мазуркевича", 13251, Житомирська область, Чуднівський район, с.Галіївка, вул. Заводська, 20, ідентифікаційний код 00445363 на користь Приватного підприємства "Агрофірма Стетківці", 13263, Житомирська область, Чуднівський район, с. Стетківці, вул. Леніна, 42, ідентифікаційний код 03745433 - 58669,58 грн. основного боргу, 586,70грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "05" жовтня 2011 р.

<Текст >