Постанова № 18533956, 28.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2011 р. Справа № 5005/2460/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівЄвсікова О.О.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "П'ятихатський елеватор"

на постанову

та рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011

господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011

у справі№ 5005/2460/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "П'ятихатський елеватор"

до1. Приватного підприємства "Паша плюс 06"

2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода"

третя особанотаріус П'ятихатської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_6

провизнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна

за участю представників позивачаКозіна А.М., відповідача-1не з'явився,

відповідача-2Федорченко А.А.,

третьої особине з'явився, В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Відкрите акціонерне товариство "П'ятихатський елеватор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Паша плюс 06" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" про визнання недійсним договору від 19.12.2006 купівлі-продажу обєктів нерухомості, що розташовані за адресою: П'ятихатський район, с. Зелене, вул. Привокзальна; про визнання за Відкритим акціонерним товариством "П'ятихатський елеватор" права власності на передане за договором майно та витребування майна у Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 (суддя А.Є.Чередко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 (головуючий суддя: Логвиненко А.О., судді: Стрелець Т.Г., Головко В.Г.), провадження в частині вимог до Приватного підприємства "Паша плюс 06" припинено, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "П'ятихатський елеватор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 у справі № 5005/2460/2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "П'ятихатський елеватор" в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права та процесуального, зокрема, ч. 1 ст. 43 ГПК України.

За твердженням заявника касаційної скарги, спірний договір був підписаний неуповноваженою особою з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном товариства, що є порушенням публічного порядку, а тому є нікчемним.

У відзиві на касаційну скаргу представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору з мотивів того, що він порушує публічний порядок та укладений неуповноваженою особою, застосування наслідків нікчемності правочину та витребування майна від недобросовісного набувача.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "П'ятихатський елеватор", в особі ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності, та ПП "Паша плюс 06" був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірних обєктів нерухомості.

22.12.2006 між ПП "Паша плюс 06" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода", в особі ОСОБА_7, яка діяла на підставі відповідної довіреності, був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього ж майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що форма довіреності відповідає вимогам ст.ст. 205, 246 ЦК України, а наступні дії позивача свідчать про схвалення договору.

Залишаючи без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції визнав, що ОСОБА_7, яка підписала договір купівлі-продажу, діяла в межах відповідної довіреності та на виконання рішення виконавчого органу товариства, тобто в межах наданих їй повноважень.

Проте такі висновки судів є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представництво інтересів юридичної особи, в тому числі і на здійснення правочинів з відчуження обєктів нерухомого майна за вимогами ст. 244 та 246 ЦК України здійснюється на підставі довіреності, виданої особою, уповноваженою на це установчими документами, та скріпленої печаткою цієї юридичної особи.

Частиною 1 ст. 245 ЦК України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятись правочин.

В порушення зазначених норм суди не дослідили, чи мав повноваження виконавчий орган Відкритого акціонерного товариства "П'ятихатський елеватор" вирішувати питання про відчуження нерухомого майна, чи мав відповідні повноваження голова правління на укладання спірного договору та чи відповідає форма довіреності, на підставі якої діяла ОСОБА_7, укладаючи від імені позивача спірний договір, вимогам ст. 245 ЦК України.

З врахуванням викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законними та обґрунтованими, оскільки суди обох інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не дослідили повно і всебічно всі обставини справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин прийняти судовий акт з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "П'ятихатський елеватор" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 у справі № 5005/2460/2011 скасувати.

Справу № 5005/2460/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддяС. Мирошниченко Судді О. Євсіков О. Хрипун