Ухвала суду № 1853290, 18.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                             Донецький апеляційний адміністративний суд

                                   У   Х    В    А    Л     А

                                     Іменем України

 « 18 »  червня 2008 року                                        справа  № 22а-5068/08   

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                Геращенка І.В. 

суддів                            Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засіданняЛітвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача–  Шавлак С.М. – довір. від 01.11.2007 року б/н, Баширова Л.П. – за довір.

від відповідача–  Галицька О.М. – довір. від 16.05.2008 року № 13117/10/10-113, Іванченко В.А. – довір. від 08.01.2008 року № 8/10/10-113

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства “Автодім – Донецьк”

на постанову  Донецького окружного адміністративного суду 

від 19.02.2008 року

у справі№  2а-246/08 (2а-2735/07)

за позовомПриватного підприємства “Автодім – Донецьк”

до відповідачаМакіївської об”єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

проскасуванняподаткового повідомлення - рішення

          ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Автодім – Донецьк” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об”єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення від 26.07.2007 року № 0000312340/0 про визначення суми податкового зобовўязання по податку на прибуток в розмірі 926716 грн.  60 коп., в тому числі основний платіж в сумі  840216 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 86500 грн. 60 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року у справі № 2а-246/08 (2а-2735/07) (суддя Хрімлі О.Г.) в задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначає, що він надав до суду першої інстанції документи бухгалтерського та податкового обліку в підтвердження сум витрат з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року, тому у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовної заяви.

  Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 11.07.2007 року № 4544/23-2/32598601 про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 04.07.2007 року.

Під час перевірки встановлене порушення підприємством вимог:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо включення до складу валових витрат, які не підтверджені відповідними документами, в розмірі 3359314 грн.;

- п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо віднесення до складу валових витрат витрат в сумі 1552 грн. при відсутності на підприємстві залишків ТМЦ.

Позивач вказує на те, що в акті перевірки не зафіксоване заниження загальної суми валових витрат підприємства з 01.02.2004р. по 01.07.2005р. в розмірі 4848027 грн. 91 коп., яке виникло в результаті нарахування відсотків за кредитним договором від 11.02.2004 року № МКЛ-04-22.

Зазначені витрати підтверджені виписками ДФ АКІБ “УкрСиббанк”, журналами-ордерами за вказаний період.

Всі документи надані під час проведення перевірки, їх достовірність встановлена перевіряючими.

Повідомлення - рішення, прийняте на підставі акту перевірки від 15.12.2005 року № 1205/23-0-32598601, оскаржене в апеляційному порядку та рішенням ДПІ у м. Макіївці від 20.03.2006 року № 3626/7/10/25-011-2 скасоване, начальника ДПІ у Червоногвардійському районі м. Макіївка  зобов'язано забезпечити виконання п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Оскільки скарга була задоволена, позивач дійшов висновку, що він мав право віднести дані витрати до валових витрат відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та включити такі суми в декларацію про прибуток за І півріччя 2007 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом.

В апеляційній скарзі позивач вказує тільки на порушення норм матеріального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування“ ставки, механізм  справляння  податків і зборів (обов'язкових платежів) і  пільги  щодо оподаткування  не  можуть  встановлюватися  або змінюватися іншими законами України,  крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Порядок визначення об’єкту оподаткування , ставки та механізм сплати податку на прибуток встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові  витрати  виробництва  та  обігу  - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат також відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2004 року між АКІБ “УкрСиббанк” та позивачем ПП “Автодім-Донецьк” був укладений кредитний договір № МКЛ-04-22, на виконання умов якого Банк надав позивачу кредит у формі поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування 5000000 доларів США із строком повернення кредиту 15 лютого 2005 року.

Позивач зазначає, що валові витрати у вигляді відсотків за вказаним договором кредиту у розмірі 3359314 грн. виникли у період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р., але помилково не були враховані у тому податковому періоді, у зв'язку з чим відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003р. за № 271/7592 позивач зазначену суму вказав у складі податкової (ліквідаційної) декларації за півріччя 2007 року.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач не надав суду документів, які стали підставою для віднесення сум витрат за кредитним договором до складу валових витрат, та які відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також позивачем не надані документи, які б підтверджували списання коштів з його банківського рахунку та відповідали вимогам Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, яке в свою чергу у п. 4.1 встановлює, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.

Крім того, у відповідності до п. 2.1 вищезазначеного Порядку якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник

має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону чітко визначає, що уточнені показники мають бути зазначені у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі посилки були самостійно виявлені. Позивач не зазначає, у який саме період були виявлені такі помилки і тому суд позбавлений можливості встановити, у декларації за який-саме період мають міститися такі уточнені показники. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що проблемою даного спору не є правильність або неправильність зазначення таких уточнених показників позивачем у декларації за півріччя 2007 року. Предметом розгляду справи є встановлення наявності або відсутності порушення у діях позивача вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з яким і було прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на рішення державної податкової інспекції у м. Макіївці № 3626/7/10/25-011-2 від 20.03.2006р., яким були задоволені вимоги скарги ПП „Автодім-Донецьк" (а.с. 34), як на підставу відсутності у його діях порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вказане рішення прийняте на підставі п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, тобто за підставами пропуску податковим органом (ДПІ у Червоногвардійському районі м. Макіївка) строку надіслання платнику податків вмотивованого рішення за його скаргою. У цьому рішенні не міститься будь-яких висновків стосовно правомірності або неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків по кредитному договору № МКЛ-04-22 від 11.02.2004р.

Крім того, у відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як встановлено актом перевірки (а.с. 21) у позивача станом на 01.01.2007р. та на 01.04.2007р. відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей, але позивач відніс до складу валових витрат суму у розмірі 1552 грн. Зазначена обставина також підтверджується декларацією з податок на прибуток підприємства за півріччя 2007 року (а.с. 26), у рядку 04.2 „Убуток балансової вартості запасів" якої вказана сума 1552 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, 3, 11 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 4, 5, 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.. 5, 15 Закону України “Про порядок погашення зобовўязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 3, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

        Апеляційну скаргу  Приватного підприємства “Автодім – Донецьк”  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року у справі № 2а-246/08 (2а-2735/07) - залишити без задоволення.

        Постанову Донецького окружного адміністративногоо суд від 19.02.2008 року у справі № 2а-246/08 (2а-2735/07) за позовом Приватного підприємства “Автодім – Донецьк” до Макіївської об”єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.06.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 23.06.2008 року.         

Головуючий суддя                                                           І.В.Геращенко

Судді                                                                                Т.Г.Арабей

   С.А.Малашкевич       

            З оригіналом згідно

                головуючий суддя                                                                                                                 І.В.Геращенко