Ухвала суду № 18528541, 27.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-34289/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Бившевої Л.І.

Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 року

по справі № 2а-29541/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зигзаг Удачі-Україна"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафної санкції, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зигзаг Удачі-Україна" звернулось до суду із позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, про визнання недійсним та скасування № 0004382311/0 від 28.10.08 р. про застосування штрафних санкцій на суму 3950,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 року позовні вимоги задоволено; визнано незаконним та скасовано спірне рішення про застосування штрафних санкцій з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Дергачівська МДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки ДПА у Полтавській області від 17.10.2008 року № 412/16/31/23/33648595 про порушення ТОВ "Зигзаг Удачі-Україна" п. 1, п. 2 та п. 3 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР), зокрема: не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, даний акт перевірки переданий до Дергачівської МДПІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що з боку позивача відсутнє порушення п. 1, п. 2 та п. 3 ст.3 Закону № 265/95-ВР, оскільки на час розгляду справи судами у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який має пристрій або програмно-технічний комплекс з фіскальними функціями, та не розроблено запам’ятовуючий пристрій для оснащення автоматів, що вже діють. Крім того, надання права на гру відбувається без участі людини, гральний автомат виступає як суб'єкт надання цього права, але не може самостійно заповнювати розрахункові книжки, а оператор (обслуговуючий персонал) не може впливати на процес надання послуги і виключений з нього, тому розрахункові книжки не застосовуються. Також, судами зазначено, що у працівників ДПА Полтавської області не було законних підстав для проведення перевірки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Так, пунктом 6 додатку до постанови КМ України від 07.02.2001 року № 121 встановлено строк переведення суб’єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону №265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі –Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови №121 на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання вимог Закону №265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання відносно дати проведення перевірки у співвідношенні з періодом використання гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи. При цьому судами, необхідно врахувати, за який період проводилась перевірка, з урахуванням дати реєстрації вищезазначеної комп’ютерно-касової системи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з аналізу ст. 112 Закону України № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні" ненадання зазначених у вказаній статті документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону № 509-ХІІ може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки. А відтак, якщо позивач вважав, що проведеною перевіркою йому заподіяно шкоду, внаслідок порушення його прав працівниками органів державної податкової служби або вимог щодо проведення перевірок, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Суто формальні порушення щодо порядку проведення перевірок податковим органом, які суди вважали підставою для скасування спірного рішення, не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за умов доведеності фактів порушення особою, що перевіряється норм законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 року по справі № 2а-29541/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Бившева Л.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Острович С.Е.

(підпис)Шипуліна Т.М.