Ухвала суду № 18528042, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"22" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-908/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Голубєвої Г.К.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

на постанову Господарського суду Донецької області від 28.08.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007

у справі №22/190а

за позовом          Приватного підприємства «Техспецмонтаж»

до          Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техспецмонтаж»(далі по тексту –позивач, ПП «Техспецмонтаж») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) № 0000112650/3 від 02.09.2004 та № 0000112650/4 від 11.11.2004.

Постановою Господарського суду Донецької області від 28.08.2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007, позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ПП «Техспецмонтаж»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.08.2002 по 30.06.2003, складено акт № 13/26-2/32091104 від 13.04.2004, в якому зафіксоване порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством до складу податкового кредиту у 2002 –2003 роках включені суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних товарі (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними на суму 20 724 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.04.2004 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062650/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 31086 грн., в тому числі: 20 724 грн. основного платежу та 10 362 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, 02.09.2004 та 11.11.2004 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідно, № 0000112650/3, № 0000112650/4 з визначенням податкових зобов’язань аналогічних податковому повідомленню-рішенню № 0000062650/0 від 13.04.2004.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказом правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 20724 грн. є виписані податкові накладні на її підтвердження.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Досліджені судами попередніх інстанцій матеріали справи свідчать про те, що на момент формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по спірним господарським операціям всі його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 28.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко