Ухвала суду № 18526531, 04.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3975/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю., Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду у м. Шепетівці Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції Відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Зокрема, за матеріалами справи судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.11.2010 року у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 569,64 грн. в результаті несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-вересень 2010 року. Заборгованість підтверджується корінцем вимоги від 05.11.2010 року №Ф-891 виставленої Відповідачеві, розрахунком суми до сплати страхових внесків по ФО - СПД спрощеної системи оподаткування №891.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу отримана Відповідачем 06.11.2010 року не оскаржена, а тому сума боргу зі сплати страхових внесків є узгодженою та підлягає примусовому стягненню.

На думку колегії суддів апеляційного суду таке рішення суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Преамбула Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV), розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки в повному обсязі страхові внески.

В розумінні зазначених вище правових приписів Закону №1058-IV фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є страхувальником, а тому зобовязана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Частина 6 ст. 20 цього Закону передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників (фізичних осіб - підприємців) які обрали особливий спосіб оподаткування є квартал.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Таким чином, правовідносини, що виникають між субєктами системи державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Виходячи з положень Закону № 1058-IV іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування або звільнення від їх сплати.

Вказаний Закон передбачає обовязок підприємця, що обрала особливий спосіб оподаткування, сплатити нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, страхові внески, а тому вимога управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка №Ф819 від 05.11.2010 р. про сплату боргу в сумі 569,64 грн. відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 3 ст. 2 КАС України, тобто прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як субєкта підприємницької діяльності, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішеня, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий <Список >Сапальова Т.В.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Смілянець Е. С.

<Список >

<Список >