Ухвала суду № 18524353, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-6465/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Геращенко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. по справі№2а-6465/10/1870

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехносинтез"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 21408 грн.82 коп. Свої вимоги обгрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ «Ольвія» мали реальний характер та не містили ознак фіктивності, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, тому ним правомірно було включено суми податку на додану вартість по цих операціях до податкового кредиту за відповідні періоди та розрахована сума бюджетного відшкодування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року адміністративний позов спільного українсько-білоруського підприємства ТОВ "Укртехносинтез" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0001282306/0/55016 від 20 липня 2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 21408,82 грн., стягнення 16081,86 грн. ПДВ та 8041,93 грн штрафних санкцій.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про відсутність необхідних умов для здійснення ТОВ «ТК "Ольвія"» господарської діяльності, що свідчить про фіктивність укладених з таким контрагентом правочинів та відсутність обєкту оподаткування податком на додану вартість, права на формування валових витрат по таких операціях. Звертає увагу на відстань від м. Запоріжжя до м. Суми та м. Полтава, наполягаючи на відсутності економічної доцільності транспортування товару від ТОВ «ТД «Ольвія» до СУБП «Укртехносинтез», а потім до ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК "Ольвія"», тому просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а прийняту постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року відповідачем було складено акт № 5430/23-6/21127532 від 13.07.2010 року. У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 21408,82 грн., в тому числі за серпень 2008 року сума ПДВ 10625,86 грн., за листопад 2008 року сума ПДВ 5456,00 грн., за грудень 2008 року сума ПДВ 1524,00 грн., за січень 2009 року сума ПДВ 3802,96 грн., включивши їх до складу податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ТК"Ольвія"», які мали ознаки нікчемності.

На підставі висновків акту перевірки 20.07.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Суми було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282306/0/55016 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 21408 грн.82 коп., зобовязано сплатити 16081 грн.86 коп. раніше відшкодованого податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 8041 грн.913 коп.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що достатніх підстав та відповідних доказів на підтвердження правомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення у справі немає. В свою чергу, позивачем при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ “ТК "Ольвія" були дотримані всі необхідні умови, в тому числі щодо наявності відповідних документів первинного бухгалтерського обліку отриманого товару, його використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції по придбанню електродів різних марок між позивачем та ТОВ «ТК"Ольвія"» мали місце в липні, жовтні, листопаді 2008 року. Відповідно у позивача виникло право на відшкодування з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій. Проте, відповідач стверджує про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначаючи про нікчемність угод, Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ “ТК "Ольвія" не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, крім того воно відсутнє за юридичною адресою, а тому господарські операції за його участю не мають реального товарного характеру.

Разом з тим, матеріали справи містять податкові та видаткові накладні про поставку ТОВ "ТК "Ольвія" позивачеві електродів марок ЦЛ-11 d2,0, ЦЛ-11 d3,0, ЦЛ-11 d4,0, ЭА-395/9 d3,0, ЭА-395/9 d4,0, ОЗЛ-9а d4,0, МНЧ-2 d4, що узгоджується з копією журналу реєстрації доручень, в якому відображено видачу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТК "Ольвія" на ім`я Шевеля А.В.

Вищевказані видаткові та податкові накладні повністю відповідають встановленим вимогам, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Оплата придбаного позивачем товару здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, згідно наданих до матеріалів копій платіжних доручень. Сам факт повної оплати СУБП "Укртехносинтез" придбаного товару відповідачем не заперечується.

Позивачем придбаний товар (електроди) в подальшому реалізовано ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностями на отримання електродів від СУБП "Укртехносинтез", а також історією господарських правовідносин сторін укладених правочинів. Зазначені обставини підтверджуються факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. При цьому слід зауважити, що відповідач не заперечує проти фактичного надходження придбаного позивачем у ТОВ "ТК "Ольвія" товару (електродів) до ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод".

Відсутність у справі товарно-транспортних накладних на підтвердження факту придбання у ТОВ "ТК "Ольвія" електродів не є належним та достатнім доказом безтоварності господарських операцій, оскільки за умовами договору транспортування товару здійснювалося силами та за рахунок контрагента, а не позивача.

За таких обставин, твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між СУБП "Укртехносинтез" та ТОВ "ТК "Ольвія" є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

На час укладення спірних угод позивач та ТОВ "ТК "Ольвія" мали статус платника ПДВ, та відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” мали право на нарахування цього податку та складання податкових накладних.

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Колегія суддів, зважаючи на вищезазначені норми податкового законодавства, які діяли на час спірних правовідносин сторін, дійшла до висновку про правильність процедури заявлення позивачем до бюджетного відшкодування за серпень, листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року.

Доводи апелянта про те, що ТОВ "ТК "Ольвія" знаходиться у стані провадження справи про банкрутство; посадовими особами останнього не надано пояснень щодо відносин з СУБП "Укртехносинтез"; ТОВ "ТК "Ольвія" відсутнє за місцезнаходженням, не має власних або орендованих приміщень, що зумовлює визнання укладених з таким контрагентом правочинів нікчемними, є необгрунтованими, в силу їх невідповідності вимогам п.5 ст.203, пп.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ "ТК "Ольвія" ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не досліджувалась, факт несплати вказаним підприємством податкових зобов`язань, що виникли за результатами відносин з позивачем, не встановлений.

Доводи про незнаходження ТОВ “ТК "Ольвія" за юридичною адресою не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та вказаним його контрагентом, оскільки діючим законодавством не встановлено вимог щодо обов`язкового розміщення виробничих ресурсів за юридичною адресою підприємства.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про нікчемність правочинів між СУБП "Укртехносинтез" та ТОВ "ТК "Ольвія" на відсутність поставок не може свідчити про нікчемність угоди між ТОВ "ТК "Ольвія" та СУБП "Укртехносинтез", оскільки господарські відносини мали реальний характер.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "ТК "Ольвія" на момент укладення та виконання спірних угод було зареєстроване як юридична особа, та відповідно до п. 4 ст 91 ЦК України мало повний обсяг цивільної дієздатності, в тому числі й на укладення спірних угод з позивачем.

Твердження відповідача з посиланням на ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України про неправомірність укладення угоди між ТОВ "ТК "Ольвія" та СУБП "Укртехносинтез" в усному порядку не може бути підставою для визнання його нікчемним, оскільки положеннями ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України не вчинення правочину в письмовій формі не віднесено до підстав недійсності правочину, тим більше за умови повного виконання його сторонами та відсутності заперечень у сторін щодо його дійсності.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування у зв`язку з нікчемністю угод між позивачем та його контрагентом, без належного обґрунтування та посилання на дані відповідної перевірки, без вказівки на те, які саме норми законодавства та якими саме діями позивача порушено.

Оскільки, всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між СУБП "Укртехносинтез" та ТОВ "ТК "Ольвія" не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання отриманого товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. по справі№2а-6465/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.