Постанова № 18516140, 01.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2011 року 10:02 № 2а-9577/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Зубка О.М.

від відповідача: Старікова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні аміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Дочірнього підприємства "Дестені"

простягнення заборгованості у розмірі 448 423,32 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (далі позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дестені»(далі відповідач, ДП «Дестені») про стягнення заборгованості у розмірі 448423,32 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 01 вересня 2011 року представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року по справі № 55/413 було розірвано договір оренди земельної ділянки, який був укладений 20.12.2007 року між ДП «Дестені»та Київською міською радою.

У звязку з розірванням вказаного договору оренди земельної ділянки, на думку відповідача, його обовязок сплачувати податок на землю припинився.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ДП «Дестені»(код за ЄДРПОУ 32667072) зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.10.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.05.2011 року.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку у розмірі 448423,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданої податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 3051 від 25.01.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по орендній платі за 2010 рік у розмірі 538445,13 грн. (по 44870,43 грн. за кожен місяць);

- самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 31689 від 21.02.2011 року, в якій відповідачем визначено суму податкового зобовязання по орендній платі за січень місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.;

- самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 99737 від 19.03.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по орендній платі за лютий місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.;

- самостійно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 168499 від 18.04.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по орендній платі за березень місяць 2011 року у розмірі 44870,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було своєчасно виконано обовязок по сплаті орендної плати за період з червня по грудень 2010 року та за січень-березень 2011 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення податкових зобовязань по платі за землю за 2010 рік) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкові зобовязання відповідача по платі за землю за 2010 рік виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобовязання по орендній платі за земельну ділянку за 2010 рік є узгодженими з дня подання відповідної податкової декларації (№ 3051 від 25.01.2010 р.). При цьому, податкові зобовязання, самостійно визначені в податковій декларації, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобовязань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобовязань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків.

Згідно з пп. 6.2.1. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/5756 від 04.08.2010 року на суму 44589,48 грн. та другу податкову вимогу № 2/7997 від 03.11.2010 року на суму 179200,00 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою, однак провернуті поштовим відділенням через відсутність відповідача за його місцезнаходженням, у звязку з чим розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується актами про розміщення на дошці податкових оголошень № 3422 від 04.10.2010 р. та № 4019 від 08.11.2010 р.

Податкові зобовязання по земельному податку за 2011 рік виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, тому правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 57.3 ст. 57 та п. 58 ст. 58 Податкового кодексу України податкові зобовязання за податковими деклараціями від 21.02.2011 р. № 31689, від 19.03.2011 р. № 99737, від 18.04.2011 р. № 168499 є узгодженими у день подання вказаних декларацій.

Підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дає визначення, що податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Таким чином, грошові зобовязання по платі за землю за січень-березень 2011 року, які були самостійно узгоджені відповідачем та не були погашені протягом граничного строку, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнаються податковим боргом.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 448423,32 гривень (44589,48 грн. + 44870,43 грн. + 44 870,43 грн. + 44 870,43 грн. + 44 870,43 грн. + 44 870,43 грн. + 44870,40 грн. + 44870,43 грн. + 44870,43 = 448423,32 грн.).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності обовязку сплачувати земельний податок у звязку із розірванням договору оренди земельної ділянки з огляду на наступне.

Суд зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений 20.12.2007 року між відповідачем та Київською міською радою, було розірвано згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про плату за землю»та абз. 2 п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі поданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва розрахунку від 31.08.2011 року, заборгованість у відповідача виникла у період з 30.07.2010 року по 30.04.2011 року, тобто у період коли договір оренди земельної ділянки був чинним, відтак відповідач повинен сплатити орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обовязкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 448423,32 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Дестені» (код ЄДРПОУ 32667072, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б) на користь Державного бюджету України заборгованість по земельному податку у розмірі 448423,32 гривень (чотириста сорок вісім тисяч чотириста двадцять три грн. 32 коп.) на рахунок № 33216812700011 в ГУДК у м. Києві, МФО 820019, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, код платежу 13050200.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складений та підписаний: 08 вересня 2011 року.