Постанова № 18516125, 01.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2011 року 16:35 № 2а-6790/11/2670

участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Назарець Д.А.,

від відповідача: Капустіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітрильницька академія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення рішення від 02 лютого 2011 року № 0000482302, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрильницька академія»(далі позивач, ТОВ «Вітрильницька академія») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення рішення від 02 лютого 2011 року № 0000482302.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «С. Дж. Р. Груп», який ґрунтується на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено обовязку платника податку при формуванні податкових зобовязань враховувати формування податкових зобовязань його контрагентами. Позивач зазначав, що податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «С. Дж. Р. Груп», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4.; пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку у розмірі 75415,00 грн., сформованого за наслідками операцій з контрагентом, який згідно даних автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України має стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Крім того, відповідно до матеріалів кримінальної справи № 69-107, що надійшли до ДПІ у Печерському районі м. Києва, засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5 не має жодного відношення до діяльності цього підприємства, фінансово-господарської діяльності не здійснював та жодних документів не підписував.

Враховуючи те, що документи фінансово - господарської діяльності, в тому числі договори з ТОВ «Вітрильницька академія»від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були підписані неуповноваженою особою (не директором ОСОБА_5), вказані правочини, на думку відповідача, є такими, що не відповідають загальним умовам щодо чинності правочину, а саме ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідач зазначав, що під час перевірки було встановлено, що операції по взаємовідносинам між ТОВ «Вітрильницька академія»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не мали реального характеру, кошти за вказаними правочинами перераховувались позивачем з метою завищення залишку відємного значення обєкту оподаткування.

Відтак, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп», на думку відповідача, суперечить пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вітрильницька академія»(код ЄДРПОУ 30861292) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.03.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 10027628 від 24.05.2011 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 30.03.2000 року.

У період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку в частині дотримання позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж. Р. Груп»за період: листопад, грудень 2009 року та квітень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 93/2320/30861292 від 19.01.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том 1, а.с. 07 18.

02 лютого 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000482302, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4.; пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 94269,00 грн., з яких 75415,00 грн. - основного платежу та 18854,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1, а.с. 19).

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код за ЄДРПОУ 34981754) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, відносно керівника порушено кримінальну справу № 69-107 за ознаками злочину передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 205 ч. 2 КК України.

Враховуючи зазначену обставину, відповідач прийшов до висновку, що угода, укладена ТОВ «Вітрильницька академія»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяла з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку відповідача, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підтверджує неможливість її фактичного отримання ТОВ «Вітрильницька академія».

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 75415,00 грн., а саме по періодах: за листопад 2009 року 13566,00 грн. та за грудень 2009 року 61849,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 30 січня 2009 року між ТОВ «Вітрильницька академія»(Замовник) та ТОВ «С.Дж. Р.Груп»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № б\н, відповідно до якого виконавець зобовязується підготувати та розробити проектну документацію для системи плавучих понтонів (загальну схему розміщення системи понтонів із зазначенням основних технічних характеристик системи, запропоновану схему розміщення суден за розмірами, схеми та креслення понтонів схеми та креслення зєднувальних вузлів та елементів кріплення понтонів, технічну документацію окремих комплектуючих та основних частин схеми), а замовник оплатити виконану роботу (том 1, а.с. 34 36).

20 січня 2010 року між ТОВ «Вітрильницька академія»(Замовник) та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № б\н, відповідно до якого виконавець зобовязується підготувати та розробити проектну документацію для системи плавучих понтонів (загальну схему розміщення системи понтонів із зазначенням основних технічних характеристик системи, запропонування схеми розміщення суден за розмірами), а замовник оплатити виконану роботу (том 1, а.с. 40 - 42).

На виконання договору від 30.01.2009 р., укладеного між ТОВ «Вітрильницька академія»та ТОВ «С.Джи.Р.Груп», останнім було здійснено роботи по підготовленню та розробленню проектної документації для системи плавучих понтонів, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 23 листопада 2009 року. Загальна вартість робіт склала 1160 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 193333,33 грн. (том 1 а.с. 39).

На виконання договору від 20.01.2010 р. між ТОВ «Вітрильницька академія»та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»останнім було здійснено роботи по підготовленню та розробленню проектної документації для системи плавучих понтонів, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 26 квітня 2010 року. Загальна вартість робіт склала 200 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 33 333,33 грн. (том 1 а.с. 43).

Виконання робіт за вищевказаними правочинами підтверджується також допроектною документацією по яхт клубу Вітрильницької академії (том 1, а.с. 46 225).

В оплату за виконані роботи ТОВ «Вітрильницька академія»перерахувало на поточний рахунок ТОВ «С.Джи.Р.Груп»грошові кошти у загальному розмірі 1761000,00 грн. згідно платіжних доручень: № 2656 від 25.11.2009 р. перераховано 1160000,00 грн. (ПДВ 193333,33 грн.); № 2708 від 18.12.2009 р. перераховано 401000,00 грн. (ПДВ 66833,33 грн.); № 2951 від 27.04.2010 р. перераховано 200000,00 грн. (ПДВ 33333,33 грн.) - том 2, а.с. 51-53.

Як встановлено під час перевірки, заборгованість ТОВ «Вітрильницька академія»перед ТОВ «С.Джи.Р.Груп»за виконані роботи відсутня.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «С. Дж. Р. Груп» виписало позивачу податкові накладні: № 9881 від 23 листопада 2009 року на суму 1160 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 193333,33 грн.; № 10861 від 18 грудня 2009 року на суму 401000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 66833,33 грн.; № 3836 від 26 квітня 2010 року на суму 200000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 33333,33 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобовязань ТОВ «С. Дж. Р. Груп», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт надання послуг (актів приймання - передачі) - том 1, а.с. 21 23.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч. зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Вітрильницька академія»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року та квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Джи.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «С.Джи.Р.Груп»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007 р., що підтверджується витягом з Офіційного сайту Державної податкової адміністрації України (том 1, а.с. 245).

Вказане свідоцтво було анульоване 28 квітня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 165/15-3 від 28.04.2011р. (том 2 а.с. 30-31), тобто на момент здійснення господарських операцій (листопад-грудень 2009 року та квітень 2010 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «С.Джи.Р.Груп»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку робіт.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка № 10576593 від 22.07.2011 року та витяг № 10576330 від 22.07.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують, що ТОВ «С. Дж. Р. Груп»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, а.с. 42 50). Вказане підприємство продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також станом на момент розгляду даної справи, відомості про юридичну особу, в тому числі про його місцезнаходження підтверджено (том 2, а.с. 42), що спростовує доводи відповідача відносно відсутності контрагента позивача за його місцезнаходженням.

Вирішуючи питання про реальність виконання робіт та отримання позивачем виконаних робіт, придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24 травня 2011 року № 10027628 до основних видів діяльності ТОВ «Вітрильницька академія»належать: «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.70.0), «Інша діяльність у сфері спорту» (код КВЕД 92.62.0), «Будівництво водних споруд і майданчиків» (код КВЕД 45.24.0), «Обладнання спортивних та ігрових споруд і майданчиків»(код КВЕД 71.40.0) тощо том 1, а.с. 234.

Судом встановлено, що виконані ТОВ «С. Дж. Р. Груп»роботи замовлялись позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності з метою будівництва причальної системи водно спортивної бази «Яхт-клуб», розташованої у Вишгородському районі, урочище Гористе, вул. Яхтова, 1, яка перебуває у власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію бази для стоянки маломірних (малих) суден № 17/2005 від 12.04.2005р., актом огляду бази для стоянки маломірних (малих) суден від 23.05.2011р. (том 2, а.с. 37, 38).

Крім того, фактичне виконання робіт підтверджується допроектною документацією по яхт клубу Вітрильницької академії, яка була розроблена ТОВ «С. Дж. Р. Груп»в межах договору підряду (том 1, а.с. 46 225).

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «С. Дж. Р. Груп»основних фондів (згідно декларацій по податку на прибуток) не може бути прийнято судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись субєктом господарювання лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів.

Крім того, враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій виконання робіт по розробленню проектної документації виконання таких договорів не вимагало від виконавця спеціального технічного обладнання та/або наявності основних фондів.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С. Дж. Р. Груп», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (том 2 а.с. 23-27).

Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_5 передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Крім того, на запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було надано відповідь № 7/26-4463/12 від 19.07.2011р. про те, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»видавалась ліцензія на виконання будівельних робіт серії АВ № 316541 від 04.06.2007р. строком дії до 04.06.2012 р. (том 2, а.с. 13). Як вбачається зі змісту вказаної ліцензії, до переліку робіт, проведення яких дозволено ТОВ «С.Джи.Р.Груп», відноситься, зокрема, виконання проектних робіт (том 2, а.с. 17).

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами було підтверджено наявність у контрагента позивача відповідної ліцензії, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «С. Дж. Р. Груп», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)».

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд вважає також необґрунтованим посилання відповідача на те, що договір та інші документи від імені ТОВ «С.Джи.Р.Груп»були підписані невстановленою особою, оскільки згідно нотаріально письмової заяви директора ТОВ «С.Джи.Р.Груп»ОСОБА_5 від 30.06.2011р., підпис якого посвідчено нотаріально, ОСОБА_5 підтверджено здійснення підприємницької діяльності від імені ТОВ «С.Джи.Р.Груп»(том 1, а.с. 246).

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, суд звертає увагу про відсутність порушень позивачем підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки всі здійснені позивачем операції з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»підтверджуються податковими накладними, які є в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Вітрильницька академія» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4.; пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 75415,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 18854,00 грн. є також протиправним.

Додатково до викладеного Окружний адміністративний суд міста Києва також зазначає, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суперечить положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (чинного на момент проведення перевірки), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»(чинні на момент проведення перевірки) не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

При цьому, суд окремо зазначає, що само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення - рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконними.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано актів зустрічних перевірок контрагента позивача, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі діяльності цих осіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02 лютого 2011 року № 0000482302 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Вітрильницька академія»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02 лютого 2011 року № 0000482302.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрильницька академія»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 06 вересня 2011 року.