Постанова № 18516124, 01.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2011 року 14:37 № 2а-9591/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Острянко Б.І.,

від відповідача: Пєчковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна Ел Ел Сі"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві

провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення № 18401/10/28-304 від 21.07.2010 р. про невизнання податкової декларації в якості податкової звітності, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі»(далі позивач, ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в якості податкової звітності; скасувати рішення відповідача № 18401/10/28-304 від 21.07.2010р. про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в якості податкової звітності; зобовязати відповідача провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на доданку вартість (ПДВ) за червень 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, оскільки вказана декларація містила усі обовязкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації невірно вказано місцезнаходження підприємства, на думку позивача, не може бути підставою для її невизнання як податкової звітності, оскільки подана декларація була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, а вказане в ній місцезнаходження позивача відповідає статутним документам ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»до довідці про взяття на облік як платника податків.

Відтак, оскаржуване рішення, як вказує позивач, прийняте з порушенням норм пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що подана позивачем податкова декларація за червень 2010 року не відповідає загальним вимогам оформлення звітності, зокрема у графі № 6 декларації наведено неповну та недостовірну інформацію невірно вказано місцезнаходження підприємства, що відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»зареєстроване як юридична особа Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.10.2005 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.07.2011р. та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 18.06.2009 р. № 1312/29-106.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент подання позивачем податкової декларації) (далі Закон № 2181), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, подаються до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

19 липня 2010 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Оболонському районі м. Києва поштою податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року разом із додатками (розрахунком коригування сум ПДВ; довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування; розрахунком суми бюджетного відшкодування; розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Відповідач, листом № 18401/10/28-304 від 21.07.2010 року, повідомив позивача про те, що надана ним податкова декларація з ПДВ за червень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги п. 3.4. п. 4.1.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що декларація за червень 2010 року не була визнана як податкова звітність, оскільки в ній було вказано місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 2693/29-106 від 19.11.2008 року.

Враховуючи те, що доказів направлення позивачу вказаного вище рішення про невизнання податкової звітності відповідачем суду надано не було, суд виходить з пояснень представника позивача стосовно того, що про прийняття оскаржуваного рішення позивачу стало відомо у червні 2011 року під час розгляду іншої адміністративної справи.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 04 липня 2011 року, у звязку з чим суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки податковим органом зазначених у ній показників.

Крім того, з аналізу абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закон № 2181 вбачається, що ним встановлено виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) декларацію не скріплено печаткою платника податків.

Вищевказані підстави невизнання податкової декларації з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України не підлягають розширеному тлумаченню.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість станом на момент подання спірної податкової декларації було затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (далі Порядок, Порядок заповнення декларації з ПДВ).

Відповідно до п. 4.3. вищевказаного Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, ні Закон № 2181, ні зазначений вище Порядок не визначають переліку обовязкових реквізитів податкової декларації.

За таких обставин, обовязковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, як подану певною особою за певний звітний період, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Оглянувши у судовому засіданні наданий представником позивача примірник податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, копію якого долучено до матеріалів справи, судом встановлено, що подана ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»податкова декларація з ПДВ за червень 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить всі інші обовязкові реквізити: найменування та місцезнаходження платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Посилання відповідача на неповноту та недостовірність інформації, зазначеної в графі № 6 декларації з ПДВ за червень 2010 року, а саме невідповідність вказаного в декларації місцезнаходження позивача його зареєстрованому місцезнаходженню не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно абзацу шостого ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону інформація про місцезнаходження юридичної особи підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом встановлено, що в декларації з ПДВ, поданої ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»за червень 2010 року в якості адреси місцезнаходження платника податку було вказано: 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. № 9-В (а.с. 10).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»від 11.06.2009 року (а.с. 44), Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.06.2009 року (а.с. 45 46), Довідки за формою 4-ОПП від 18.06.2009 року № 1312/29-106 (а.с. 25) зареєстрованим місцезнаходженням позивача є: м. Київ, проспект Московський, буд. № 9-В.

Посилання відповідача на довідку за формою № 4-ОПП № 2693/29-106 від 19.11.2008 року, в якій вказано іншу адресу місцезнаходження позивача м. Київ, вул. Куренівська, 16 - не може бути взято судом до уваги, оскільки вказана довідка видавалась раніше, ніж довідка за формою 4-ОПП від 18.06.2009 року № 1312/29-106.

Згідно п. 7.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 N 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.98 № 552), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 р. за № 172/2612 (чинного на момент подання спірної податкової декларації) у разі внесення змін у дані, що вказуються у довідці про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП (назва, місцезнаходження платника податків чи органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, зміна керівництва тощо), видається нова довідка про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП замість старої.

Таким чином, довідка за ф. № 4-ОПП від 18.06.2009 року № 1312/29-106 була видана замість старої довідки - № 2693/29-106 від 19.11.2008 року, а тому вказана у старій довідці інформація втратила свою актуальність після видачі нової довідки.

Відтак, надана відповідачем довідка ф. № 4-ОПП від 19.11.2008 року № 2693/29-106 не може бути належним доказом на підтвердження місцезнаходження ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»станом на момент подання податкової декларації за червень 2010 року.

Врахувавши вищевикладене, суд вважає, що позивачем при поданні декларацій з податку на додану вартість серпень 2010 року були дотримані всі вимоги Закону № 2181 і з урахуванням всіх зазначених обставин приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування належного способу захисту порушених прав позивача в частині його позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року суд, з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме: визнати протиправними саме рішення відповідача про невизнання звітності (не дії), оскільки, як зазначено вище, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію, відповідно до положень пп. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до пп. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Стосовно позовних вимог позивача про зобовязання провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість червень 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обовязку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання декларації з ПДВ за червень 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі» декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не було надано доказів, які б свідчили про правомірність рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо невизнання поданої ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкової звітності.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача останній не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі» (код ЄДРПОУ 33742485; адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, 9-В) декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, викладене у формі листа № 18401/10/28-304 від 21 липня 2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі»декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 06 вересня 2011 року.