Постанова № 18516107, 01.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2011 року 10:38 № 2а-7030/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Дубініна М.П.,

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 11.10.2010р. № 142),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 29 квітня 2011 року № 0001642302/0, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2011 року ТОВ «Клен-Н»подало до Окружного адміністративного суду м. Києва позов до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 29 квітня 2011 року № 0001642302/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при формуванні податкового кредиту ним не були порушені вимоги податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що висновки акта перевірки відповідають дійсності, а тому донарахування позивачу спірним податковим повідомленням рішенням податку на додану вартість є таким, що відповідає законодавству.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Клен-Н»з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2008 року по 28 лютого 2009 року при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Легас-Продторг»(код ЄДРПОУ 34580250), за результатами якої було складено акт від 19 квітня 2011 року № 4052/23-02/32485229.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно поданої ТОВ «Клен-Н»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкової звітності з ПДВ за вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено: по взаємовідносинах із ПП «Легас-Продторг»протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 28 лютого 2009 року платником податків задекларовано податковий кредит в сумі 22773, 48 грн., в тому числі по періодам: вересень 2008 року 8324, 18 грн., жовтень 2008 року 1604, 00 грн., листопад 2008 року 2439, 97 грн., грудень 2008 року 1791, 15 грн., січень 2009 року 5039, 02 грн., лютий 2009 3179, 16 грн.

Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, що надані підприємством до перевірки, податкові накладні № 1 від 17 вересня 2008 року, № 2 від 23 вересня 2008 року, № 112 від 24 жовтня 2008 року, № 225 від 11 листопада 2008 року, № 257 від 09 грудня 2008 року, № 15 від 09 січня 2009 року, № 37 від 22 січня 2009 року, № 106 від 12 лютого 2009 року та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року.

З посиланням на інформацію, отриману від ДПІ у м. Свердловськ № 17035/233 від 08 листопада 2010 року з вироком Ленінського районного суду м. Луганська по справі № 1-844/09 про притягнення до кримінальної відповідальності директора ПП «Легас-Продторг»ОСОБА_3 по ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, в акті перевірки зроблено висновок про те, що договори укладені між ТОВ «Клен-Н»та ПП «Легас-Продторг»є нікчемними та укладеними з порушенням ст. 203, ст. 207, ст. 228 Цивільного кодексу України з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, документи, що були виписані на виконання вищевказаного договору не відповідають вимогам п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, податкові накладні були виписані ПП «Легас-Продторг»з порушенням встановленого Порядку, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, тобто не відповідають вимогам законодавства та не дають права на формування податкового кредиту, що свідчить про те, що в порушення підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Клен-Н»було занижено податок на додану вартість в періоді, що був предметом перевірки, на суму 22377, 48 грн., в тому числі по періодам: вересень 2008 року 8 324, 18 грн., жовтень 2008 року 1604, 00 грн., листопад 2008 року 2439, 97 грн., грудень 2008 року 1791, 15 грн., січень 2009 року 5039, 02 грн., лютий 2009 року 3179, 16 грн.

29 квітня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001642302/0, яким згідно з підпунктом 54.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу другого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшила ТОВ «Клен-Н» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 27972, 00 грн., у тому числі 22378, 00 грн. основний платіж та 5594, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача у судовому засіданні посилався на те, що усі первинні документи по взаємовідносинах ТОВ «Клен-Н»з ПП «Легас-Продторг»були вилучені згідно протоколу виїмки від 12 травня 2010 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Луганської області.

З огляду на викладене судом був направлений судовий запит до Прокуратури Луганської області, яка надіслала до суду оригінали документів по взаємовідносинах ТОВ «Клен-Н» з ПП «Легас-Продторг», які були вилучені згідно протоколу виїмки від 12 травня 2010 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Луганської області, а саме: рахунки фактури № ЛГ-0000001 від 10 вересня 2008 року, № ЛГ 0000002 від 23 вересня 2008 року, № ЛГ-000112 від 09 грудня 2008 року, № ЛГ-000225 від 17 грудня 2008 року, № ЛГ-000015 від 09 січня 2009 року, № ЛГ-000037 від 22 січня 2009 року, № ЛГ-0000106 від 12 лютого 2009 року, № ЛГ-000257 від 22 грудня 2008 року, видаткові накладні № ЛГ-0000001 від 10 вересня 2008 року, № ЛГ 0000002 від 23 вересня 2008 року, № ЛГ-000112 від 09 грудня 2008 року, № ЛГ-000225 від 17 грудня 2008 року, № ЛГ-000015 від 09 січня 2009 року, № ЛГ-000037 від 22 січня 2009 року, № ЛГ-0000106 від 12 лютого 2009 року, № ЛГ-000257 від 22 грудня 2008 року, податкові накладні № 1 від 10 вересня 2008 року, № 2 від 23 вересня 2008 року, № 112 від 09 грудня 2008 року, № 225 від 17 грудня 2008 року, № 15 від 09 січня 2009 року, № 37 від 22 січня 2009 року, № 106 від 12 лютого 2009 року, № 257 від 22 грудня 2008 року.

З вказаних документів вбачається, що вони підписані особою, прізвище, ініціали та посада якої не зазначено, та на них проставлена печатка ПП «Легас-Продторг»(ідентифікаційний код 34580250).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В силу п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Затверджена вказаним наказом форма податкової накладної передбачає наявність на податковій накладній підпис і прізвище особи, що склала податкову накладну.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент складення первинних документів)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), що, в першу чергу, має підтверджуватись первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Водночас, документи, складені позивачем та його контрагентом ПП «Легас-Продторг», а саме: рахунки фактури № ЛГ-0000001 від 10 вересня 2008 року, № ЛГ 0000002 від 23 вересня 2008 року, № ЛГ-000112 від 09 грудня 2008 року, № ЛГ-000225 від 17 грудня 2008 року, № ЛГ-000015 від 09 січня 2009 року, № ЛГ-000037 від 22 січня 2009 року, № ЛГ-0000106 від 12 лютого 2009 року, № ЛГ-000257 від 22 грудня 2008 року, видаткові накладні № ЛГ-0000001 від 10 вересня 2008 року, № ЛГ 0000002 від 23 вересня 2008 року, № ЛГ-000112 від 09 грудня 2008 року, № ЛГ-000225 від 17 грудня 2008 року, № ЛГ-000015 від 09 січня 2009 року, № ЛГ-000037 від 22 січня 2009 року, № ЛГ-0000106 від 12 лютого 2009 року, № ЛГ-000257 від 22 грудня 2008 року, податкові накладні № 1 від 10 вересня 2008 року, № 2 від 23 вересня 2008 року, № 112 від 09 грудня 2008 року, № 225 від 17 грудня 2008 року, № 15 від 09 січня 2009 року, № 37 від 22 січня 2009 року, № 106 від 12 лютого 2009 року, № 257 від 22 грудня 2008 року не можуть бути визнані первинними, оскільки вони не мають законодавчо встановлених обовязкових реквізитів, а саме: прізвища та посада особи, що підписала вказані документи від імені ПП «Легас-Продторг», а тому вони не можуть підтвердити здійснення господарської операції, в даному випадку придбання товару позивачем, та свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит.

При цьому судом при прийнятті рішення також береться до уваги те, що, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 02 вересня 2009 року у справі № 1-844/09 ОСОБА_3, 04.01.1984р.н., визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

Згідно листа Ленінського районного суду м. Луганська від 23 червня 2011 року, надісланого у відповідь на судовий запит, вказаний вирок набрав законної 18 вересня 2009 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 02 вересня 2009 року у справі № 1-844/09 встановлено, що ОСОБА_3, який значиться директором ПП «Легас-Продторг», за матеріальну винагороду підписав реєстраційні та статутні документи ПП «Легас-Продторг», у тому числі у нотаріуса та в банківській установі, усвідомлюючи, що підприємством він фактично керувати не буде, передав установчі та реєстраційній документи, печатку та штамп та інші підписані ним документи іншій невстановленій особі, до діяльності ПП «Легас-Продторг»ніякого відношення не має, документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

В силу ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Частиною першою ст. 358 Кримінального кодексу України передбачено підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обовязків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Частиною четвертою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює підстави для звільнення від доказування, передбачено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлені по справі обставини в сукупності свідчать про те, що позивач безпідставно сформував податковий кредит при взаємовідносинах з ПП «Легас-Продторг», а тому донарахування йому податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є таким, що відповідає вимогам законодавства у звязку з чим спірне по справі податкове повідомлення рішення скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова