Постанова № 18515570, 23.09.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2011 р. Справа № 2-а-2924/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімов О.В.,

при секретарі: Бєрьозка Ю.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Тосік Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні <3-я особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач або ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2010 року №0007401702/0 та №00074111202/0.

Позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

Так, ДПІ проведено перевірку позивача, за наслідками якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 за період з 01.01.09 по 31.06.10» від 21.12.2010 року, №5458/17-2/НОМЕР_2 (далі по тексту акт перевірки). На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0007401702/0 від 29.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у розмірі 277180,20 коп. та податкове повідомлення-рішення №0007411702/0 від 29.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 46563,00 грн. Підставами для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, згідно акту перевірки стали порушення вимог: п.6 ст.128 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України), Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі по тексту Декрет), п.14. Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року, №12 в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат, внесення у декларацію перекручених даних; ст.13 Декрету, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, №334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 року, №283/97-ВР (далі по тексту Закон №334) в частині завищення валових витрат за 2009 рік на загальну суму 1847868 грн.; п.1 ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228,662,655,656 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення вимог чинного законодавства щодо реальності укладених правочинів з окремими контрагентами; пп.7.2.1, 7.2.3,7.2.4, 7.2.6 п.7.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168) в частині включення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, які не оформленні належним чином; пп.7.7.1, 7.7.2 п 7.7 ст.7 Закону №168 в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за червень 2010 року у розмірі 37807 грн.

Вважає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та не законними, оскільки їх прийняття відбулось без врахування норм чинного податкового, господарського та цивільного законодавства, виходячи із наступного.

Так, відповідно до мотивувально-описової частини акту перевірки, посадовими особами ДПІ зроблений висновок, що валові витрати в 2009 році ФОП ОСОБА_1 відображені в даних податкової звітності без наявності належних документів, які підтверджують витрати, які безпосередньо повязані із отриманням доходу. При цьому, данні обставини ґрунтуються на тому, що витрати, повязані з оплатою товару, отриманого від приватного підприємства «Муссон-2009» та приватного підприємства «Реформація-Х» не можуть вважатися валовими з огляду на недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог п.1 ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228,662,655,656 ЦК України в частині відповідності волевиявлення учасників правочину їх внутрішній волі. Крім цього, посадові особи ДПІ в акті перевірки зазначають, що відсутність окремих документів, що мали б забезпечувати документальне оформлення правочинів (таких як товарно-транспортні накладні, сертифікати якості тощо) не дають право на включення витрат з придбання товару по складу валових витрат в силу приписів ст.13 Декрету, Закону №334. Однак, на думку позивача, господарські операції між ним та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» були товарні та оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, валові витрати підтверджуються розрахунковими документами так і угодами та накладними, які оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року, №996-XIV (далі по тексту Закон №996) і є первинними документами, з наявністю яких законодавець повязує можливість включення витрат до складу валових. Посилання на те, що у позивача відсутні товарно-транспорті накладні, які на думку ДПІ є єдиним документом, що підтверджує валові витрати не можуть бути визнані обґрунтованими оскільки їх відсутність не може вважатися підставою для виключення із складу валових витрат. Відповідно до ст.5 Закону №334 не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За своїм змістом ця норма передбачає, як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Законом №334 не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього звязку здійснених ним витрат саме у звязку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо повязані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції охорону праці, на що також вказує п.5.10 ст.5 Закону №334, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється. За таких обставин, вважає, що висновки ДПІ в цій частині не відповідають дійсності, а тому вони не можуть бути покладені в основу рішення про додаткове нарахування сум податку.

Щодо виявлених перевіркою порушень, повязаних із податком на додану вартість зазначає наступне.

Відповідно до мотивувально-описової частини акту перевірки в податкових деклараціях з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 відображені дані, що сформовані із урахуванням податкових накладних, отриманих від ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х», угоди по яким на думку ДПІ є нікчемними, що позбавляє позивача права на податковий кредит. Законом №168 визначений порядок формування податкового кредиту, момент виникнення права на податковий кредит, вимоги до податкової накладної, які є виключними і довільному розширенню не підлягають. Вважає, що отримувані від ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» податкові накладні оформленні у відповідності до вимог Закону №168, продукція отримана від цих постачальників використана у господарській діяльності і тому підстав для їх виключення під час формування податкового кредиту немає. При цьому, зазначає, що відповідно до положень ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий режим в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Чинне законодавство України, зокрема й Закон №168 не встановлюють обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону №168 сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. Зазначене, на думку позивача, свідчить про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Також, позивач у позові зазначив, що доводи ДПІ з приводу «дефектів форми» податкових накладних отриманих від ПП «Інженерно-будівельна фірма ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» та ПП «ПРІОР-АГРО» нічим не підтверджені, а отже не можуть бути покладені в основу рішення про зменшення податкового кредиту.

У звязку з цим, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та обґрунтували їх відповідно до змісту позову.

Крім цього, позивач пояснив суду, що при проведенні господарської діяльності з ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» та ПП «ПРІОР-АГРО» він особисто ні з ким з представників цих підприємств не зустрічався, всі переговори велись виключно в телефонному режимі. Всі документи, а саме договори, податкові та видаткові накладні, акти прийому передачі між зазначеними субєктами господарювання сторонами оформлялись через пошту. На питання суду, яким чином проводилась оплата за отриманні поставки товарів (послуг) від вищезазначених субєктів господарювання, позивач повідомив, що в безготівковому порядку, а також за готівку. Що стосується готівки, то він її не передавав в касу підприємства, а передавав водію, який здійснював перевезення вантажу, а квитанції до прибуткового касового ордеру йому приходили по пошті. На підприємстві він працював один, складів для зберігання зернових, а також транспорту для його перевезення в нього немає і не було. Доставка зернових, здійснювалась на обєкти покупців сільгосппродукції транспортом його постачальників, у звязку з чим у нього відсутні товарно-транспорті накладні. Його функції при проведенні зазначених операціях полягали в посередництві між субєктами господарювання, які продавали сільгосппродукцію та тих які хотіли її купити. Крім цього, пояснив суду, що на офіційному сайті ДПА України ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» та ПП «ПРІОР-АГРО» на момент проведення з ним господарських операцій були зареєстровані як субєкти господарювання та платники податку на додану вартість. Також позивач зазначив, що його неоднаразово перевіряла ДПІ з приводу взаємовідносин із зазначеними субєктами господарювання, однак порушень вимог податкового законодавства не знаходила.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що за період, який перевірявся ФОП ОСОБА_1 здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування. Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «Мусон-2009» та ПП «Реформація-Х». Від ДПІ у м. Нова Каховка отримано акти від 10.11.2009 року, №1504/230-36227083 та від 09.02.2010 року, №83/230-36227083 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Муссон-2009», з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з розрізі контрагентів за період з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року та з 01.08.2009 року по 31.10.2009 року. Згідно зазначених актів ДПІ у м. Нова Каховка, перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, 215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинам, здійснених ПП «Муссон-2009» з постачальниками та покупцем ФОП ОСОБА_1 Також, від ДПІ у м. Нова Каховка отримано акт від 02.04.2010 року, №418/230-36227240 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Реформація-Х», з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.08.2009 року по 30.11.2009 року, згідно якого встановленні порушення ч.1 ст.203, 215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, яке не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Реформація-Х» з постачальниками та покупцем ФОП ОСОБА_1 Відповідно до п.1.4 договорів купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» зазначено, що продавець проводе поставку товару на умовах франкосклад продавця. Однак згідно інформації, наведеної ПП «Муссон-2009» і ПП «Реформація-Х» в податкових звітностях не виявлено власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність. Відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_1 доставка продукції проводилась транспортом продавця та за його рахунок, однак згідно інформації, наведеної ПП «Муссон-2009» і ПП «Реформація-Х» в податкових звітностях на підприємстві відсутні основні засоби. Також, на момент перевірки у ФОП ОСОБА_1, всупереч положенням ст.662 ЦК України були відсутні сертифікати якості на придбаний ним товар.

Крім цього, згідно пояснень ФОП ОСОБА_1, які він надав під час перевірки, він немає складських приміщень та не може надати на перевірку документи по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції отриманої від ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х». Тобто у нього були відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. У звязку з цим, представник відповідача, вважає, що наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції, докази фактичного отримання та відвантаження товарів у ФОП ОСОБА_1 відсутні, це є свідченням того, що операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договори на поставку сільгосппродукції реально виконані не були та не мали наміру на породження цивільно-правових наслідків. У звязку з відсутністю доказів фактичного отримання продукції від ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х», неможливо встановити звязок даних витрат з веденням господарської діяльності підприємства, як цього вимагають Закони №168 та №334.

За таких обставин, вважають, що договори купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» в силу положень ЦК України є недійсними та відповідно не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, вважає, що фінансово-господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей проведені ФОП ОСОБА_1 у 2009 році з підприємствами ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х», які згідно актів документальних невиїзних перевірок ДПІ у м. Нова Каховка, не здійснювали фінансово-господарську діяльність у цей період, є недійсними з моменту їх вчинення. За таких обставин, витрати по господарським операціям підтверджені первинними документами, отриманими від ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» не відповідають чинному законодавству та не мають юридичного статусу. До складу валових витрат за 2009 рік включенні витрати, які не відповідають фактичній сумі отриманого у цьому періоді валового доходу.

Також в порушення ст.13 Декрету, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, у деклараціях про доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено завищення валових витрат, а саме до складу валових витрат включені витрати, які не відповідають фактичній сумі отриманого у цьому періоді валового доходу в будь-якій формі та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 2009 рік на загальну суму 1847868,0 грн. Відповідно до пп.4.2.2 (б) ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, №2181-ІІІ (далі по тексту Закон №2181), ст.ст.13,14 Декрету ФОП ОСОБА_1 за результатами перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 277180,2 грн.

Щодо обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, представник відповідача пояснила суду наступне. У звязку з тим, що правочини між ФОП ОСОБА_1 з постачальниками ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» та покупцями є нікчемними, то і всі операції з купівлі-продажу за участю ФОП ОСОБА_1 з контрагентами, відображеними в акті перевірки, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. На перевірку ФОП ОСОБА_1 надані податкові накладні отримані від ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ». Від ДПІ у м. Нова Каховка отримано акти від 10.11.2009 року, №1504/230-36227083 та від 09.02.2010 року, №83/230-36227083, в яких зазначено, що отримано акт №676/23-8/36191513 від 09.11.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» в якому зазначено про не встановленні місцезнаходження платників податків. На перевірку ФОП ОСОБА_1 надані податкові накладні отримані від ПП «Пріор-Агро» Управлінням податкового контролю юридичних осіб здійснено вихід за юридичною адресою підприємства ПП «Пріор-Агро», за результатами перевірки встановлено відсутність субєкта господарювання за місцезнаходженням. За таких обставин, враховуючи викладене вважає, що у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В період часу з 29.10.2010 року по 21.12.2010 року (з перервою в роботі) ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки.

Згідно акту перевірки в діяльності позивача виявлені порушення вимог: п.6 ст.128 ГК України, розділу IV Декрету, п.14. Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року, №12 в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат, внесення у декларацію перекручених даних; ст.13 Декрету, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 в частині завищення у деклараціях про доходи від підприємницької діяльності валових витрат, а саме до складу валових витрат включені витрати, які не відповідають фактичній сумі отриманого у цьому періоді валового доходу в будь-якій формі та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами за 2009 рік на загальну суму 1847868 грн.; п.1 ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228,662,655,656 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення вимог чинного законодавства щодо реальності укладених правочинів з постачальниками ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» та відповідними покупцями продукції, яка придбана у зазначених контрагентів; пп.7.2.1, 7.2.3,7.2.4, 7.2.6 п.7.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 в частині включення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, які виписані ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» та є такими, що неналежним чином оформленні; пп.7.7.1, 7.7.2 п 7.7 ст.7 Закону №168 в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за червень 2010 року у розмірі 37807 грн.

Тобто, відповідно до акту перевірки суть порушень вимог податкового законодавства з боку позивача полягала в тому, що ним за рахунок господарських операцій з ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро», які на думку ДПІ носили безтоварний характер, формувались витрати та податковий кредит.

На підставі акту перевірки ДПІ, в тому числі але не виключно, прийняте податкове повідомлення-рішення №0007401702/0 від 29.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у розмірі 277180,20 коп. та податкове повідомлення-рішення №0007411702/0 від 29.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 46563,00 грн.

Закони, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат та податкового кредиту, визначали наступні обставин.

Так, відповідно до ст.13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом №334.

Згідно із ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у звязку із придбанням таких товарів. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи норми даної статті, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосубєктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Щодо податку на додану вартість, то він за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. Зокрема, відповідно до п. 1.3, ст. 1 Закону № 168, платником ПДВ є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Таким чином, при поставці товарів (робіт, послуг), що згідно із ст. 3 Закону №168 є обєктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обовязок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

Однак, наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

З приводу вищезазначеного суд зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне зясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для зясування всіх обставин по справі. Докази, зібрані на їх підтвердження, мають бути належними і допустимими. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному, та обєктивному дослідженні. Належність, допустимість, достовірність кожного доказу оцінюється судом окремо. При цьому, береться до уваги їх достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

З боку представника відповідача надані доводи щодо неприпустимості використання як доказової бази первинних документів податкової звітності, наданих позивачем. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне зясувати не лише наявність таких документів як підстави для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, відповідність їх реквізитів встановленій законодавством формі, а й встановити їх логічну взаємоповязаність та послідовність, проаналізувати порядок їх оформлення та складання, розумну мету, яку прагнули досягти сторони господарських правовідносин при цьому.

Так, дослідженням свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №384937 та акту перевірки, який є джерелом доказової інформації, встановлено, що ФОП ОСОБА_1, на момент здійснення господарських операцій з ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» мав належну податкову правосубєктність, зокрема був платником податку на додану вартість (свідоцтво від 22.10.2001 року, №НОМЕР_3) та здійснював діяльність за КВЕД у сфері посередництва в оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією (соняшник, пшениця, рапс). Місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, фактичним місцезнаходженням є АДРЕСА_3. Тобто з викладеного слідує, що діяльність, яку проводив позивач з ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» щодо придбання сільськогосподарської продукції відповідає його основній діяльності, при цьому будучи субєктом господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування він мав право формувати витрати та податковий кредит із ПДВ на підставі видатків, понесених ним у звязку із здійсненням господарської діяльності за умови дотримання всіх встановлених законодавством вимог щодо таких операцій.

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 із ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів перевірки від 02.04.2010 року, №418/230-36227240, від 09.02.2010 року, №83/230-36227083 та від 10.11.2009 року, №1504/230-36227083 засновником ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» є одна і та ж особа, а саме ОСОБА_5 При цьому, на ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х» ОСОБА_5 був також керівником підприємств, а на ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» головним бухгалтером.

ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» на період відносин з ФОП ОСОБА_1 здійснювали свою діяльність за адресою м. Нова Каховка, пр. Перемоги, 36 кв.37. ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» проводило свою діяльність за адресою м. Каховка, вул. Кооперативна,1/а. ПП «Пріор-Агро» проводило свою діяльність за адресою м. Херсон, вул. Червоного Хреста, 27. Тобто всі зазначені підприємства працювали на території м. Херсона або Херсонської області.

Згідно актів перевірки ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» були платниками податку на додану вартість, а отже мали законні підстави виписувати податкові накладні, при реалізації товарів (послуг). Крім цього, відповідно до актів перевірки зазначені підприємства не мали власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, а також не мали транспортних засобів. Підприємства виступали в якості посередника під час реалізації сільськогосподарської продукції, яку вони купували в інших субєктів господарювання, які розташовані на території Херсонської області та в м. Миколаєві і в яких, в тому числі, одним із засновників та керівником був ОСОБА_5, та які також не мали відповідних основних фондів для проведення господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що посередництво, яке здійснюється з метою досягнення розумного економічного ефекту полягає в отриманні прибутку внаслідок перепродажу купленого товару. При купівлі товару в підприємства, в якому особа покупець є єдиним засновником та єдиним керівником підприємства-продавця, при цьому являючись єдиним засновником та єдиним керівником підприємця-покупця, вищезазначений економічний ефект щодо отримання прибутку внаслідок господарської діяльності не виникає, а виникає ефект отримання певної податкової вигоди, як собі так і іншими особами, які з ним повязані.

Дослідженням актів перевірки від 02.04.2010 року, №418/230-36227240, від 09.02.2010 року, №83/230-36227083 та від 10.11.2009 року, №1504/230-36227083 встановлено, що ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х», товар, який вони документально реалізували ФОП ОСОБА_1, придбали у підприємств, які не мали фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність необхідного персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів. При цьому, ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» в тому числі документально придбали товар, у підприємств де засновником та керівником був ОСОБА_5, тобто суд вважає, що в цих посередницьких операціях була відсутня мета розумного економічного ефекту у вигляді отримання прибутку.

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо в фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обовязковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення. Основною, первинною ознакою господарської операції є її товарність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Тобто в разі відсутності товару, первинні документи не можуть бути такими, що створюють будь-які правові наслідки.

У звязку з цим, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідженням в судовому засіданні документів, які надав ФОП ОСОБА_1 на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» встановлено наступне.

По підприємству ПП «Муссон-2009».

Між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009» укладено наступні договори купівлі-продажу: на купівлю соняшнику №05/02-1 від 05.02.2009 року, №05/02-2 від 05.02.2009 року, №05/02-3 від 05.02.2009 року, №07/03-1 від 07.03.2009 року, №02/04-1 від 02.04.2009 року, №04/04-1 від 04.04.2009 року, №06/04-1 від 06.04.2009 року, №27/08-1 від 27.08.2009 року; на купівлю пшениці, ячменю та овес №05/02-1 від 15.02.2009 року, №17/02-1 від 17.02.2009 року, №20/02-1 від 20.02.2009 року, №26/02-1 від 26.02.2009 року, №02/03-1 від 02.03.2009 року, №12/03-1 від 12.03.2009 року, №23/03-1 від 23.03.2009 року, №25/03-1 від 25.03.2009 року, №27/03-1 від 27.03.2009 року, №07/05-1 від 07.05.2009 року, №18/07-1 від 18.07.2009 року, №27/07-1 від 27.07.2009 року, №03/08-1 від 03.08.2009 року, №06/08-1 від 06.08.2009 року, №10/08-1 від 10.08.2009 року, №11/08-1 від 11.08.2009 року, №12/08-1 від 12.08.2009 року.

З метою реалізації зазначених договорів, документально ПП «Муссон-2009» реалізував документально ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарську продукцію, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та квитанціями до прибуткового касового ордеру. Розрахунок між зазначеними субєктами господарювання відбувався виключно готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. При цьому, суд зазначає, що у ПП «Муссон-2009» були відкриті розрахункові рахунки у банках, що підтверджується актами перевірки, реквізитами підприємства, які відображені на договорах на первинних документах.

Суд вважає, що зазначені господарські операції носили безтоварний характер.

Так, відповідно до пояснень, наданих позивачем він особисто ні з ким з представників ПП «Муссон-2009» щодо укладення вищезазначених договорів не контактував, переговори велись у телефонному режимі, документообіг вівся через пошту, а розрахунок відбувався шляхом передачі коштів водію, який здійснював доставку продукції. Доставка продукції здійснювалась транспортом постачальника, у звязку з чим товарно-транспортні накладні не оформлялися.

Суд оцінює зазначені покази критично.

Так, відповідно до умов договорів між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009» датою поставки (моментом поставки) вважається дата відмітки елеватором приймання вантажу на товарно-транспортних накладних або на актах приймання-передачі. Отже зазначенні договори передбачали наявність товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі. Крім цього, відповідно до п.3.1 цих договорів передбачено розрахунок виключно у безготівковій формі, що суперечить показам позивача та наявним в матеріалах справи документів, які документально підвереджують факт оплати товару.

Відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року, №П-6 і від 25.04.1966 року, №П-7 приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам відправника (виробника). Для приймання продукції виділяються особи, компетентні по питанню визначення якості продукції, що підлягає прийманню. Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше, чим на наступний день після складання акту. Акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі. Тобто, при купівлі-продажу продукції складається акт приймання продукції, який посвідчує факт її отримання та зберігається на підприємстві-одержувачі.

Крім цього, згідно п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року, №363, одним із основних документів на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка складається в кількості не менше чотирьох екземплярів, один із яких передається вантажоодержувачу.

Разом з цим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що у позивача відсутні акти приймання продукції від ПП «Муссон-2009» та товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт її перевезення.

Відповідно до ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Однак позивач по справі не надав суду сертифікати якості, чи будь-які інші документи які підтверджують факт придбання у ПП «Муссон-2009» продукції сільськогосподарського призначення.

На вимогу суду, яка викладена в ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 18.05.2011 року, про надання первинних документів, що підтверджують придбання позивачем продукції у ПП «Муссон-2009», ФОП ОСОБА_1 надав суду виключно договори, податкові накладні, видаткові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру. У звязку з цим, із врахуванням акту перевірки та пояснень позивача, суд вважає, що інші документи окрім наданих суду, які підтверджують факт отримання товару у ПП «Муссон-2009» у позивача відсутні.

Крім цього, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, №637, касовий ордер застосовується для надходження готівки в касу, при цьому мається на увазі, що особа яка сплачує цю готівку має фізично бути присутня при її сплаті в касу. Позивач згідно його показів не був присутній при цьому. Також, при розрахунках між субєктами господарювання всупереч положень постанови Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 року, №32 було значно перевищено граничну суму готівкового розрахунку.

Також, відповідно до актів перевірки №1504/230-36227083 від 10.11.2009 року та №83/230-36227083 від 09.02.2010 року ПП «Муссон-2009» не мало транспортних засобів, які б могли здійснити перевезення продукції та не мало складських приміщень де б за можливо було зберігати зерно.

Крім цього, суд вважає, що ведення господарської діяльності через пошту та телефонний звязок з підприємством, яке розташоване на території Херсонської області не є розумним з точку зору оформлення цих операцій документально відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Так, позивач, будучи субєктом господарювання, зобовязаний належно та своєчасно вести бухгалтерських облік. Разом з цим, пересилання всіх первинних документів оформлених внаслідок господарської операції поштою може призвести до несвоєчасного та не повного їх отримання. Так, судом на офіційне місцезнаходження позивача не одноразово направлялась рекомендованим листом повістка про виклик до суду, однак позивач лише один раз її отримав, в інших випадках до суду повертались листи з відміткою укрпошти про неможливість вручення. Враховуючи незначну відстань між м. Херсон, де свою діяльність проводить позивач та м. Нова Каховка, де свою діяльність проводить ПП «Муссон-2009», суд вважає, що більш розумним способом документообігу між підприємствами мав бути спосіб особистих зустрічей.

За таких обставин, аналізуючи викладене у своїй сукупності суд приходить до висновку, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009» під час здійснення господарської діяльності оформлявся мінімальний пакет документів, за рахунок, яких в межах чинного законодавства можливо було формувати податковий кредит та витрати, тобто отримати податкову вигоду. Однак, господарська діяльність будь-якого субєкта господарювання полягає не в отриманні податкової вигоди, а досягненні економічного або соціального ефекту, при цьому зазначене має відбуватися не в супереч вимог законодавства України. Суд, із врахуванням викладеного вважає, що операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009» носили виключно безтоварний характер, а тому первинні документи, які складенні на реалізацію цих операцій, не є такими, що створюють будь-які правові наслідки, а тому вони не можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

По підприємству ПП «Реформація-Х».

Позивачем надано на підтвердження господарських відносин між ним та ПП «Реформація-Х» податкові накладні, видаткові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру. Договори купівлі-продажу між зазначеними субєктами господарювання суду не надано. Розрахунок між зазначеними субєктами господарювання відбувався виключно готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. При цьому, суд зазначає, що у ПП «Реформація-Х» були відкриті розрахункові рахунки у банках, що підтверджується актами перевірки, реквізитами підприємства, які відображені на первинних документах. ПП «Реформація-Х» здійснює свою діяльність за тим ж самим місцезнаходженням, що і ПП «Муссон-2009», а саме м. Нова Каховка, пр. Перемоги, 36 кв.37.

Суд вважає, що зазначені господарські операції носили безтоварний характер.

Так, відповідно до пояснень, наданих позивачем він особисто ні з ким з представників ПП «Реформація-Х» щодо укладення договорів не контактував, переговори велись у телефонному режимі, документообіг вівся через пошту, а розрахунок відбувався шляхом передачі коштів водію, який здійснював доставку продукції. Доставка продукції здійснювалась транспортом постачальника, у звязку з чим товарно-транспортні накладні не оформлялися.

Суд оцінює зазначені покази критично.

Так, всупереч положень Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року, №П-6 і від 25.04.1966 року, №П-7 та п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року, №363, у позивача відсутні акти приймання продукції від ПП «Реформація-Х» та товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт її перевезення. Крім цього, позивач всупереч положень ч.2 ст.662 ЦК України не надав суду сертифікати якості, чи будь-які інші документи які підтверджують факт придбання у ПП «Реформація-Х » продукції сільськогосподарського призначення.

На вимогу суду, яка викладена в ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 18.05.2011 року, про надання первинних документів, що підтверджують придбання позивачем продукції у ПП «Реофрмація », ФОП ОСОБА_1 надав суду виключно податкові накладні, видаткові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру. У звязку з цим, із врахуванням акту перевірки та пояснень позивача, суд вважає, що інші документи окрім наданих суду, які підтверджують факт отримання товару у ПП «Реформація-Х» у позивача відсутні.

Крім цього, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, №637, касовий ордер застосовується для надходження готівки в касу, при цьому мається на увазі, що особа яка сплачує цю готівку має фізично бути присутня при її сплаті в касу. Позивач згідно його показів не був присутній при цьому. Також, при розрахунках між субєктами господарювання всупереч положень постанови Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 року, №32 було значно перевищено граничну суму готівкового розрахунку.

Також, відповідно до акту перевірки №418/230-36227240 від 02.04.2010 року ПП «Реформація-Х» не мало транспортних засобів, які б могли здійснити перевезення продукції та не мало складських приміщень де б за можливо було зберігати зерно.

Крім цього, суд з аналогічних підстав, які викладені щодо взаємодії позивача з ПП «Муссон-2009» вважає, що ведення господарської діяльності через пошту та телефонний звязок з підприємством, яке розташоване на території Херсонської області не є розумним з точку зору оформлення цих операцій документально відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

За таких обставин, аналізуючи викладене у своїй сукупності суд приходить до висновку, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Реформація-Х» під час здійснення господарської діяльності оформлявся мінімальний пакет документів, за рахунок, яких в межах чинного законодавства можливо було формувати податковий кредит та витрати, тобто отримати податкову вигоду. Однак, господарська діяльність будь-якого субєкта господарювання полягає не в отриманні податкової вигоди, а досягненні економічного або соціального ефекту, при цьому зазначене має відбуватися не в супереч вимог законодавства України. Суд, із врахуванням викладеного вважає, що операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Реформація-Х» носили виключно безтоварний характер, а тому первинні документи, які складенні на реалізацію цих операцій, не є такими які, що створюють будь-які правові наслідки, а тому вони не можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Щодо взаємовідносин з ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро».

Відповідно до пояснень позивача ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» та ПП «Пріор-Агро» крім надання послуг, в перевіряємий період також реалізовували йому сільськогосподарську продукцію. Однак зазначене суперечить матеріалам справи, так як ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» та ПП «Пріор-Агро» надавали ФОП ОСОБА_1 виключно послуги, за що отримували кошти.

На підтвердження фактичної наявності господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» суду надано договори про надання послуг від 01.08.2009 року та від 02.11.2009 року, а також податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), квитанції до прибуткового касового ордера.

Розрахунок між зазначеними субєктами господарювання відбувався виключно готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. При цьому, суд зазначає, що у ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» були відкриті розрахункові рахунки у банках, що підтверджується актами перевірки, реквізитами підприємства, які відображені на первинних документах.

Суд вважає, що зазначені господарські операції носили безтоварний характер.

Так, відповідно до пояснень, наданих позивачем він особисто ні з ким з представників ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» щодо укладення договорів не контактував, переговори велись у телефонному режимі, документообіг вівся через пошту, а розрахунок відбувався шляхом передачі коштів водію, який здійснював доставку продукції. Доставка продукції здійснювалась транспортом постачальника, у звязку з чим товарно-транспортні накладні не оформлялися.

Суд оцінює зазначені покази критично.

Так, договори про надання послуг від 01.08.2009 року та від 02.11.2009 року по своєму змісту є ідентичними (в тому числі і по шрифту), і згідно пояснень позивача вони розроблялись ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро». При цьому, суд зазначає, що ПП «Пріор-Агро» здійснює свою діяльність за адресою м. Херсон, вул. Червоного Хреста, 27, а ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» здійснює свою діяльність за адресою м. Каховка, вул. Кооперативна, 1а.

Відповідно до п.2 зазначених договорів про надання послуг доставку зерна ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» здійснювалась транспортом ФОП ОСОБА_1 Однак, як встановлено вище ФОП ОСОБА_1 не мав транспортних засобів для здійснення доставки зерна, а ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» приміщень для його обробки. Крім цього, відповідно до пояснень позивача, зерно від його постачальників прямо спрямувалось на склади покупців, тобто не було перевалочних складів де це зерно мало б бути обробленим. Тобто, в цій частині містяться суперечності між поясненнями позивача та умовами договори.

Крім цього, всупереч положень п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року, №363, у позивача відсутні товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт перевезення для обробки зерна.

На вимогу суду, яка викладена в ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 18.05.2011 року, про надання первинних документів, що підтверджують придбання позивачем продукції (отримання послуг) у ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро», ФОП ОСОБА_1 надав суду виключно податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) та квитанції до прибуткового касового ордеру. У звязку з цим, із врахуванням акту перевірки та пояснень позивача, суд вважає, що інші документи окрім наданих суду, які підтверджують факт отримання послуг від ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» у позивача відсутні.

Крім цього, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, №637, касовий ордер застосовується для надходження готівки в касу, при цьому мається на увазі, що особа яка сплачує цю готівку має фізично бути присутня при її сплаті в касу. Позивач згідно його показів не був присутній при цьому.

Також, відповідно до акту перевірки ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» не мали складських приміщень де б за можливо було зберігати та обробляти зерно.

Крім цього, суд з аналогічних підстав, які викладені щодо взаємодії позивача з ПП «Муссон-2009» та ПП «Реформація-Х» вважає, що ведення господарської діяльності через пошту та телефонний звязок з підприємством, яке розташоване на території Херсонської області не є розумним з точку зору оформлення цих операцій документально відповідно до вимог бухгалтерського обліку. При цьому, окремо зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» були укладені виключно договори про надання послуг, виконання яких стало підставою для виникнення податкових зобовязань. Зокрема, виконання робіт відповідно до теорії цивільного права передбачає створення виконавцем матеріально вираженого результату робіт. Як і будь-який предмет матеріального світу результат робіт може оцінюватись такою мірою як якість. В даному випадку розглядається якість сільськогосподарської продукції. Виходячи з цього, суд вважає, що специфіка даного виду робіт полягає у тому, що для перевірки її якості представники сторін мають бути особисто присутніми під час здачі-прийняття робіт, оскільки перевірка якості вимагає спеціальних знань в аграрному секторі, субєкт господарювання, що цінує свою ділову репутацію та намагається зберегти постійних клієнтів не може приймати результати робіт, не оглянувши їх, а обмежившись підписанням актів здачі-прийняття шляхом обміну його тексту поштою. Суд наголошує на тому, що присутніми під час огляду робіт мають бути саме обидві сторони одночасно, оскільки таке прийняття полягає у демонстрації результату роботи. При цьому суд зазначає, що ПП «Пріор-Агро» здійснює свою діяльність за адресою м. Херсон, вул. Червоного Хреста, 27, ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ» здійснює свою діяльність за адресою м. Каховка, вул. Кооперативна, 1а, а ФОП ОСОБА_1 за адресою м. Херсон, вул. Лавреньова, 3/13. Тобто, суд вважає, що укладати договори про надання послуг та приймати результати робіт шляхом обміну підписаними документами поштою немає сенсу, оскільки швидше та економічно ефективніше здійснити це можна шляхом безпосередньої зустрічі, а тому прийняття результату робіт шляхом обміну підписаними текстами актів здачі-прийняття робіт поштою може свідчити про те, що результат виконаних робіт для ФОП ОСОБА_1 неважливий, оскільки фактично вони ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» не виконувались, а сам процес здачі-прийняття не є реальним.

За таких обставин, аналізуючи викладене у своїй сукупності суд приходить до висновку, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» під час здійснення господарської діяльності оформлявся мінімальний пакет документів, за рахунок, яких в межах чинного законодавства можливо було формувати податковий кредит та витрати, тобто отримати податкову вигоду. Однак, господарська діяльність будь-якого субєкта господарювання полягає не в отриманні податкової вигоди, а досягненні економічного або соціального ефекту, при цьому зазначене має відбуватися не в супереч вимог законодавства України. Суд, із врахуванням викладеного вважає, що операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «Пріор-Агро» носили виключно безтоварний характер, а тому первинні документи, які складенні на реалізацію цих операцій, не є такими які, що створюють будь-які правові наслідки, а тому вони не можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

При цьому, суд не приймає від позивача, як докази товарності операцій між ним та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «ПРІОР-АГРО» первинні документи ( в т.ч. договори), які складенні ним за рахунок операцій з реалізації сільськогосподарської продукції іншим субєктам господарювання. Так, ФОП ОСОБА_1 міг реалізувати покупцям будь-яку продукцію, яка могла бути придбана ним у інших субєктів господарювання, а також фізичних осіб, які не є субєктами господарювання. Суд вважає, що у ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «ПРІОР-АГРО» позивач не придбав ні товару, ні послуг, а ці операції носили безтоварний характер, з метою отримання податкової вигоди як собі так і іншим субєктам господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на субєкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Разом з цим, суд вважає, що це не означає, у справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень, що позивач взагалі звільнений від обовязку доказування. Виходячи з принципу офіційності зясування обставин справи, зазначеному вище, суд також має право збирати докази та оцінювати їх відповідно до свого внутрішнього переконання. При цьому, не має значення, чи співпадає точка зору суду з позицією сторін по справі, суд має право і зобовязаний з метою встановлення обєктивної істини по справі формувати власну правову позицію та доказову базу, яка може відрізнятись та виходити за межі доводів та доказів, наведених сторонами під час судового розгляду.

Виходячи із зазначених обставин справи, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В даному разі, суд вважає, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «ПРІОР-АГРО» були безтоварними. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Суд вважає, що ДПІ при проведенні перевірки позивача прийшла до вірного висновку щодо безтоварності операцій між ФОП ОСОБА_1 та зазначеними субєктами господарювання, при цьому суд виходить із пріоритету змісту над формою.

При цьому суд зазначає, що договори між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «ПРІОР-АГРО» з приводу їх безтоварності можуть бути визнанні недійсними виключно в судовому порядку, а не актом перевірки ДПІ.

Дослідженням порядку та підстав донарахування податкових зобовязань ФОП ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №0007401702/0 від 29.12.2010 року на суму 277180,20 коп. та податковим повідомленням-рішенням №0007411702/0 від 29.12.2010 року на суму 46563,00 грн. порушень не виявлено, суми зобовязань розраховані правильно відповідно до положень Декрету, Законів №2181, №168, №334 та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003, № 889-IV.

Провівши системний аналіз всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що у сукупності вони свідчать про відсутність господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Муссон-2009», ПП «Реформація-Х», ПП «АГРО СЕІЛ ФП-ДАШ», ПП «ПРІОР-АГРО». Виходячи з цього, ФОП ОСОБА_1 не мав право формувати витрати для обчислення податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ за рахунок видатків, які, з правової позиції позивача, понесені ним у звязку із такими операціями. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає, що ДПІ правомірно прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб та ПДВ і застосувало фінансові санкції.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.12.2010 року, №0007401702/0 та №0007411702/0 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 вересня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 8.2.8