Постанова № 18515543, 05.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" жовтня 2011 р. № 2а- 3883/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Машир В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Вітактум" до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Вітактум" (надалі - ТОВ НВП "Вітактум") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача з визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

03.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000540070/0 та №0000550070/0 на підставі акту №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ НВП "Вітактум" код ЄДРПОУ 14063412 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, а тому підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначив наступні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень. По відносинам з підприємством ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТ-СЕРВІС» за договором №26/03-10 від 26.03.2010 року позивач вказує на те, що акти виконаних робіт є лише документом, що підтверджує проведення господарських операцій і не є підставою для виникнення правовідносин, а тому в актах виконаних робіт може бути відсутній конкретний зміст здійсненої операції, оскільки в них є посилання на договір та специфікації. Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів по відносинам з ФОП ОСОБА_2, позивач вказує на те, що таке посилання є безпідставним, оскільки у позивача є в наявності всі договори, специфікації та акти виконаних робіт з ФОП ОСОБА_2 По відносинам з ТОВ «Нотон» позивач вказує на те, що ТОВ «Нотон» зареєстровано як платник податку, має індивідуальний податковий номер та свідоцтво платника ПДВ, а тому має право складати податкові накладні, а отже суми по податковим накладним позивачем були включені до складу податкового кредиту на законних підставах. На підставі зазначеного, позивач вважає, що висновки акту перевірки №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є незаконним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова під час проведення перевірки ТОВ НВП "Вітактум" встановлено зайве включення до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року по підприємству ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТ-СЕРВІС» згідно договору №26/03-10 від 26.03.2010 року у сумі 50000,00 грн., оскільки в актах виконаних робіт відсутній конкретний зміст здійсненої операції. А також встановлено безпідставне включення до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року, витрат на придбання послуг у ФОП ОСОБА_2 у сумі 42000,00 грн., оскільки вони не підтвердженні первинними документами підприємства. Таким чином, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 23000,00 грн. Також в ході зазначеної перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які оформлені з порушенням вимог законодавства, по послугах отриманих від ТОВ «Нотон» на загальну суму 41666,67 грн. та в порушення п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту віднесено витрати не повязані з господарської діяльністю товариства по послугам отриманим від ТОВ «ЕЛЕКТРОЩИТ-СЕРВІС» на загальну суму 10000,00 грн. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ НВП "Вітактум" є діючою юридичною особою, зареєстрованою з 25.04.1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №426174, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЕ №763206 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (арк. справи 57, 59, 61)

ТОВ НВП "Вітактум" взято на облік платника податку 19.09.1997 року за №597, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.12.2010 року №2535 та зареєстровано платником податку на додану вартість 04.01.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100314958 серії НБ №428214. (арк. справи 58, 60)

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 25.08.2010 року по 21.09.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВП "Вітактум" код ЄДРПОУ 14063412 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, на підставі якої було складено акт №4267/23-206/14063412 від 24.09.2010 року. (арк. справи 7-35)

На підставі зазначеного акту перевірки 03.11.2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000540070/0, яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість на суму 77500,01 грн. (у тому числі за основним платежем 51666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25833,34 грн.) та №0000550070/0, яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4600,00 грн.). (арк. справи 5-6)

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму 23000,00 грн.; пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.2.6, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції 03.04.1997 року, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 51666,67 грн., у тому числі за лютий 2009 року у сумі 13070,00 грн., березень 2009 року у сумі 28596,67 грн., квітень 2010 року у сумі 10000,00 грн.

Щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму 23000,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем у 2 кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено вартість послуг невиробничого характеру, отриманих від ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС» на загальну суму 50000,00 грн. та вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 42000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88,в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зазначені норми свідчать про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату консультаційних послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС» (Виконавець) 26.03.2010 року було укладено договір № 26/03-10, відповідно до якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності Замовника, за результатами яких сторони домовились складати акти здачі-прийняття наданих послуг. (арк. справи 93-94)

Також, між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) 01.06.2009 року було укладено договір № 1, відповідно до якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу інформаційно - консультаційні послуги (абонентське інформаційне-консультаційне обслуговування), за результатами яких сторони домовились складати акти здачі-прийняття наданих послуг. (арк. справи 76)

Як вбачається з актів здачі-прийняття наданих послуг за вищезазначеними договорами (арк. справи 77-89, 95-96) не можливо встановити, які саме послуги були надані (зміст цих послуг), в якому обсязі, яким чином визначено вартість наданих послуг, не визначено одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості. Письмових звітів по вказаним послугам не надано.

Крім того, суд зазначає, що доказів використання у власній господарській діяльності результатів таких послуг до суду представником позивача не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно віднесено у 2 кварталі 2010 року до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС» на загальну суму 50000,00 грн. та вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 42000,00 грн.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у загальній сумі 51666,67 грн., у тому числі за лютий 2009 року у сумі 13070,00 грн., березень 2009 року у сумі 28596,67 грн., квітень 2010 року у сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які оформлені з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року за №165, по послугах отриманих від ТОВ «Нотон», внаслідок чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 41666,67 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Нотон» (Виконавець) 05.01.2009 року було укладено договір №05/01-09, відповідно до умов якого Виконавець приймав на себе обовязок надавати позивачу консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності Замовника. (арк. справи 104-105)

За результатами виконання умов зазначеного договору ТОВ «Нотон» були виписані позивачу податкові накладні. (арк. справи 106, 109-111, 114-115, 118-133, 149)

Із досліджених в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що в цих накладних не зазначено на які саме послуги були виписані податкові накладні, також не конкретизовано в якому обсязі (об'ємі) надавалися послуги.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.2.6 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 51666,67 грн.

Щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем до складу податкового кредиту віднесено витрати не повязані з господарською діяльністю товариства, а саме, послуги отримані від ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС» згідно податкової накладної №46.09 від 01.04.2010 року на загальну суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 5000,00 грн., згідно податкової накладної №53.11 від 30.04.2010 року на загальну суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судом було встановлено, що позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість придбаних від ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС» консультаційних послуг за договором № 26/03-10 від 26.03.20010 року, тому позивач неправомірно включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «ЕЛЕКТОЩИТ-СЕРВІС».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача з визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн. та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року, а отже, про їх відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача з визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ на суму 77500,01 грн. та з податку на прибуток підприємств на суму 27600,00 грн.; скасування податкових повідомлень - рішень №0000540070/0 та №0000550070/0 від 03.11.2010 року не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Вітактум" до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2011 року.

Суддя Піскун В.О.