Постанова № 18515520, 27.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 вересня 2011 р. №2а-3380/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Пивоварова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000021720/0, №0000031720/0, №0000041720/0 від 13.01.2011р., як такі, що не відповідають вимогам законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані податкові повідомлення - рішення було прийнято податковим органом на підставі акту №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р., у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді нібито перевищив обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 500 тис.грн. на календарний рік.

Доводи ДПІ у Ленінському районі м.Харкова обґрунтовані тим, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998р., за посередницькими договорами у якості виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно враховувати всі кошти, отримані на поточний рахунок або в касу посередника.

Позивач вказує, що він був платником єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку та здійснював свою господарську діяльність виключно на підставі договорів транспортного експедирування.

З позиції позивача, оскільки експедитор не набуває право власності на кошти перевізника, тобто ці кошти є транзитними та в подальшому підлягають перерахуванню на рахунок перевізника, ця сума коштів не відноситься до виручки в розумінні Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а до складу виручки відноситься лише винагорода за послуги експедитора.

Позивач вважає, що вказані обставини спростовують висновки акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про перевищення ним обсягів виручки та свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень рішень.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Ленінському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

У разі порушення вимог статті 1 Указу, зокрема, якщо у звітному (кварталі, році) обсяг виручки СГД платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Відповідач зазначає, що внаслідок не включення ФОП ОСОБА_4 у 1-3 кв. 2009 р. до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми 421744,5 грн., було невірно визначено сукупну суму обсягу виручки наростаючим підсумком субєкта підприємницької діяльності за 3 квартал 2009 року у Звіті субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, що спричинило невірне визначення системи оподаткування, обліку та звітності.

Крім того, ФОП ОСОБА_4, в порушення вимог пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9. Закону У країни "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, при отриманні виручки понад 300 тис. грн. не здійснив перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну та не зареєструвався як платник ПДВ.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Харкова проведено позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за період з 15.08.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р.

За результатами позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 встановлені наступні порушення:

- перевищення у 3 кварталі 2009р. обсягу виручки 500,0 тис. грн. за рахунок отримання доходів за умов, відмінних для провадження спрощеної системи оподаткування, чим порушено ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) та розділу IV ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (зі змінами та доповненнями) до бюджету донараховано 13309,95 грн. податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності, в тому числі за 3 кв. 2009р. у сумі 87,3 грн., 1-3 кв. 2010р. у сумі 13222,65 грн.;

- ненадання декларацій про доходи за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010 р., чим порушено вимоги пп.19.1 "в" п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.14.5 Інструкції про прибутковий податок з громадян №12 від 21.04.1993р. із змінами та доповненнями та п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями);

- не реєстрація ФОП ОСОБА_4 платником податку на додану вартість, внаслідок чого було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. на суму 73028,20 грн. у тому числі за травень 2010р. у сумі 7076,00 грн., за червень 2010р. у сумі 23375,40 грн., за липень 2010р. у сумі 24513,80 грн., за серпень 2010р. у сумі 17833,00 грн., за вересень 2010р. у сумі 230,00 грн., чим порушено вимоги пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями);

- ненадання податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., чим порушено вимоги пп.7.8.2 п.7.8 ст.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі висновків акту перевірки №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р. та встановлених порушень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова винесено податкові повідомлення рішення:

- №0000021720/0 від 13.01.2011 року про збільшення ФОП ОСОБА_4 суми грошових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13309,95 грн.;

- №0000031720/0 від 13.01.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 91285,25 грн. (з них: основний платіж 73028,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції 18257,05 грн.);

- №0000041720/0 від 13.01.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2040 грн.

Не погодившись із здійсненими донарахуваннями ФО-П ОСОБА_4 скористався правом адміністративного оскарження та в порядку статей 55 56 Податкового кодексу України, звернувся до вищестоящого органу державної податкової служби із скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДПА у Харківській області №402/Л/25-203 від 24.03.2011 року залишено без змін податкові повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 13 січня 2011 року №0000031720/0, №0000041720/0 та № 0000021720/0 про збільшення сум грошових зобовязань відповідно з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, а скаргу ФОП ОСОБА_4 від 28.01.2011 року №1 без задоволення.

Судом встановлено, що у період з 15.08.2008р. по 30.09.2010р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4, згідно поданих до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, підприємницьку діяльність здійснював відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (зі змінами та доповненнями), шляхом сплати єдиного податку за видом діяльності згідно свідоцтва про сплату єдиного податку - організація перевезень, експедиторські послуги, допоміжний вид - діяльність, повязана з перевезенням вантажу.

Як вбачається із відомостей викладених в акті перевірки №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р. (стор.12 акту), в ході перевірки було проведено аналіз визначення обсягу виручки (валового доходу), який відображений у звітах платника єдиного податку, наданих ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова за період з 15.08.2008р. по 30.09.2010р. шляхом співставленням з первинними документами, наданими підприємцем для перевірки: книга обліку доходів і витрат, виписки з банку, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори та ін.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до виручки від реалізації продукції (товарів, роб послуг) вказаної у звітах платника єдиного податку за період 3-4 кв. 2008р. 1-3 кв. 2010р. не були враховані кошти у розмірі 905309,70 грн., отримані у безготівковій формі внаслідок здійснення організації перевезень та за надання експедиторських послуг.

З позиції податкового органу, внаслідок не включення ФОП ОСОБА_4 у 1-3 кв. 2009р. до складу виручки від з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми 421744,50 грн., була невірно визначена сукупна сума обсягу виручки наростаючим підсумком субєкта підприємницької діяльності за 3 квартал 2009 року у Звіті субєкта малого підприємництва фізичної особи платник єдиного податку, що спричинило невірне визначення системи оподаткування, обліку та звітності у 4 кварталі 2009р. 1-3 кварталі 2010р.

Суд не може погодитись із зазначеними висновками акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р., виходячи із наступних обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, сума грошових коштів, яка віднесена перевіряючими до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого і було встановлено перевищення граничного обсягу виручки, була одержана позивачем у рамках договорів про надання транспортно-експедиційних послуг.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 (Експедитор) укладав договори про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ "Тайфун-2000" (Замовник), відповідно до умов яких Експедитор зобовязувався від власного імені за дорученням Замовника та за його рахунок здійснити в інтересах Замовника комплекс дій, повязаних з організацією автоперевезень вантажів Замовника.

Відповідно до п.2.5 обов'язками експедитора є укладення від власного імені та за рахунок Замовника договорів перевезення з Перевізником.

Згідно пунктів 5.2, 5.3 вказаного Договору передбачено, що замовник проводить оплату послуг на підставі рахунку протягом 3 робочих днів з дня надання акту приймання-передачі послуг та всіх необхідних документів, які підтверджують передання вантажу Вантажоотримувачу. Оплата за експедиторські послуги входить в загальну вартість послуги.

При цьому, розмір винагороди експедитора визначається різницею між ціною фрахта, погодженою з Замовником, та ціною фрахту, погодженою із Перевізником (п.5.4 Договору).

Відповідно до статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно вимог частини 1 статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004р., платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_4 укладались договори на транспортно-експедиційні послуги з перевезення автомобільним транспортом, за яким інші юридичні та фізичні особи - перевізники надавали транспортні послуги з перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 3.3 вказаних Договорів, винагорода експедитора після отримання коштів за виконання зобовязань по транспортно-експедиційному обслуговуванню залишається на розрахунковому рахунку експедитора та є різницею між отриманими коштами експедитором та виплаченою перевізнику сумою за транспортні послуги.

Відповідно до положень статті 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" №727/98 від 03.07.1998р. спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до приписів ст.2 цього Указу субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно з абзацем 5 статті 1 Указу Президента №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Договір транспортного експедирування відноситься до договорів про надання послуг, тобто експедитор надає послугу з перевезення вантажу і отримує за це відповідну плату.

Суд зазначає, що грошові кошти, які поступають транзитом на рахунок субєкта підприємницької діяльності платника єдиного податку, не є власністю цього субєкта, оскільки підлягають обовязковій передачі третім особам та ці кошти не є виручкою від реалізації продукції чи доходом субєкта підприємницької діяльності.

Відповідачем в даному випадку помилково включено до складу виручки ФО-П ОСОБА_4 витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, отримані ФО-П ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок кошти за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг у перевіряємому періоді, є транзитними коштами, які надходили йому для виконання зобовязань по укладеним договором з перевізниками вантажів, та є саме засобами, необхідними для виконання зобовязань за вказаними договорами.

Таким чином, ці кошти не можуть бути віднесені до складу виручки від реалізації послуг платником податку фізичною особою, оскільки у даному випадку під виручкою слід розуміти лише ті суми грошових коштів, які отримані позивачем від здійснення господарської діяльності у власність, а саме суми винагороди.

Суд вважає за необхідне відмітити, що кошти, необхідні для виконання позивачем своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, передавались йому у розпорядження, тільки після надання Замовнику акту приймання передачі-виконаних робіт та всіх документів, які підтверджують отримання вантажу вантажоотримувачем.

Судом взято до уваги, що діяльність позивача полягала у виконанні умов договорів про надання транспортно-експедиційних послуг на відплатній основі у вигляді отриманої винагороди, розмір якої у повному обсязі позивач відобразив у обовязковій звітності. Судом встановлено, що розмір отриманої позивачем плати з зазначених вище підстав не перевищував 500 000,00 грн. на календарний рік.

Проведення ФО-П ОСОБА_4. подальшої сплати грошових коштів на користь юридичних осіб та фізичних осіб перевізників за надання послуг з перевезення вантажів, підтверджується банківськими виписками та іншими розрахунковими документами, які знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд не вбачає підстав для включення до складу виручки позивача коштів, отриманих від ЗАТ "Тайфун 2000" для розрахунків з перевізниками.

Відповідно до статті 6 Указу №727/98 субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб субєктів малого підприємництва).

В звязку з вищенаведеним, твердження відповідача про порушення позивачем ст.1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р., п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. та розділу IV ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. є необґрунтованими, а податкове повідомлення рішення №0000021720/0 від 13.01.2011 року прийняте без законодавчо визначених підстав, у звязку з чим підлягає скасуванню у судовому порядку.

В частині винесення податкового повідомлення рішення №0000031720/0 від 13.01.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 91285,25 грн. (з них: основний платіж 73028,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції 18257,05 грн.), та №0000041720/0 від 13.01.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2040 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_4 не зареєструвався платником податку на додану вартість, внаслідок чого було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. на суму 73028,20 грн.

Також під час проведення перевірки встановлено ненадання ФОП ОСОБА_4 податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010 р., чим порушено вимоги пп. 7.8.2 п.7.8 ст.7 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом встановлено, що позивач правомірно перебував у 2008-2010 роках на спрощеній системі оподаткування, у нього не виникло обовязку здійснювати перехід на загальну систему оподаткування, оскільки з підстав, зазначених вище, позивачем не допущено перевищення обсягу виручки, встановленого законодавцем, у розмірі 500 000,00 грн. на календарний рік.

Положеннями статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів згідно з п.1.4 ст.1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Положеннями п.9.3 статті 9 вказаного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пункту 6 Указу №727/98 суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" і не врахував під час визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість посередницького характеру господарських операцій позивача, що має наслідком хибний висновок про необхідність нарахування та сплати податку на додану вартість за перевіряємий період.

Враховуючи наведене, суд також вказує на неправомірність висновку податкового органу про порушення ФО-П ОСОБА_4 вимог пп.7.8.2 п.7.8 ст.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що полягало в ненаданні податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як нормативно не обґрунтовані та такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000021720/0, №0000031720/0, №0000041720/0 від 13.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцепроживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). <Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04.10.2011 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.