Постанова № 18513491, 30.08.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1947/2011

30 серпня 2011 року 16год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Овдійчук О.О.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004692342/0, №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем 29.11.2010 року було проведено перевірки ТОВ "Рівнепромекобуд" щодо своєчасності сплати платежів до бюджету, якими було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, що полягає в порушені терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. Зазначає, що у ТОВ "Рівнепромекобуд" відсутня заборгованість по податковому зобовязанню з податку на додану вартість, визначеному податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року на загальну суму 81873 грн., оскільки позивачем до податкового органу були подані: 08.01.2009 року податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в розділі 3 рядку 19.2 якої зазначено суми податку на додану вартість, що підлягають включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді в сумі 27291 грн. (сума штрафних фінансових санкцій визначених податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року) і в рядку 23.5 зазначено зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 54582 грн. (суму основного платежу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року) та 26.02.2009 року уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок з податку на додану вартість за грудень 2008 року. У звязку з чим вважає, що податковим органом безпідставно застосовано до ТОВ "Рівнепромекобуд" штрафні фінансові санкції визначені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, так як позивач не допускав порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року. Стверджує, що податковими повідомленнями рішеннями №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року невірно визначено штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток, оскільки п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року встановлено, що платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні. За таких підстав, представник позивача вважає висновки актів перевірок від 29.11.2010 року - необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення №0004692342/0, №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено несвоєчасну сплату ТОВ "Рівнепромекобуд" податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 4058,55 грн., визначених податковим повідомленням рішенням №0003952342 від 27.01.2009р., податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 54270 грн., визначених податковим повідомленням рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року, в сумі 990,35 грн., визначених податковим повідомленням рішенням №0003952342 від 27.01.2009р., в сумі 1544 грн. визначених податковим повідомленням рішенням №0003952342 від 27.01.2009р., у звязку з чим податковим органом позивачу було визначено суми штрафних санкцій, що відповідно становлять 10 %, 20% і 50 % від погашених сум податкового боргу. Крім того, вказав, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки, станом на день сплати позивачем податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях, по його особовому рахунку обліковувалася податкова заборгованість по податкових повідомленнях-рішеннях №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 р. і №0003952342 від 27.01.2009р., то податковим органом правомірно було зараховано суми вказані в платіжних дорученнях (квитанціях) на її часткове погашення. Також стверджує, що в платіжних дорученнях (квитанціях) не було зазначено, за який період позивач сплачує податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.09.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" (далі ТОВ "Рівнепромекобуд") зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.20). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №100016700 від 27.01.2007 р. (а.с.58).

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) було проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати ТОВ "Рівнепромекобуд" платежів до бюджету, за результатами яких складено акти №1932/23-100/32936500, №1933/23-100/32936500, №1934/23-100/32936500, №1935/23-100/32936500 від 29.11.2010 р. (а.с.5-8).

На підставі даних актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0004692342/0 від 10 грудня 2010 року, яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 54270 грн., ТОВ "Рівнепромекобуд" було визначено штрафні санкції на загальну суму 27135 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.9);

-№0004662342/0 від 10 грудня 2010 року, яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4058,55 грн., ТОВ "Рівнепромекобуд" було визначено штрафні санкції на загальну суму 2029,28 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.10);

-№0004672342/0 від 10 грудня 2010 року, яким за затримку від 31 до 90 календарних днів включно граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 990,35 грн., ТОВ "Рівнепромекобуд" було визначено штрафні санкції на загальну суму 198,07 грн., що становить 20% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.11);

-№0004682342/0 від 10 грудня 2010 року, яким за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1544 грн., ТОВ "Рівнепромекобуд" було визначено штрафні санкції на загальну суму 154,40 грн., що становить 10% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.12).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 27 грудня 2010 року звернувся зі скаргою №25 (а.с.26-27) до ДПІ в м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень №0004692342/0, №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року. Рішенням ДПІ в м. Рівне про результати розгляду скарги №746/25-05 від 11.01.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Рівнепромекобуд" - без задоволення (а.с.28). 18.01.2011 року позивач звернувся зі скаргою №32 (а.с.30-31) до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004692342/0, №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року. Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарг №5337/25-16/49 від 18.03.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Рівнепромекобуд" - без задоволення (а.с.33-34). 29 березня 2011 року позивач звернувся зі скаргою №77 (а.с.36-37) до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0004692342/0, №0004662342/0, №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року. Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги №7355/6/25-0215 від 18.04.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Рівнепромекобуд" - без задоволення (а.с.39-40).

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004692342/0 від 10 грудня 2010 року суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 21.11.2008 р. по 08.12.2008 р. ДПІ в м. Рівне було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Рівнепромекобуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт №1696/23-100/32936500 від 11.12.2008 р. (а.с.151-165).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року, яким ТОВ "Рівнепромекобуд" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81873 грн., в тому числі за основним платежем - 54582 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27291 грн. (а.с.67).

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2009 року і 26.02.2009 року позивачем податковому органу відповідно було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.59-63) та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.64).

Доводи позивача про те, що у ТОВ "Рівнепромекобуд" відсутня заборгованість по податковому зобовязанню з податку на додану вартість, визначеному податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року, оскільки податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року (в розділі 3 рядку 19.2 якої позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді в сумі 27291 грн. та рядку 23.5 - зменшив залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 54582 грн.), фактично погасив податковий борг в сумі 81873 грн., судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 5.9.2 розділу V Наказу Державної податкової адміністрації №166 від 30.05.1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 р. за N250/2054 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Наказ №166) якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Відповідно до 5.11 Наказу №166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, а саме: копією податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Рівнепромекобуд" за грудень 2008 року (а.с.59-60), що позивачем в розділі 3 рядку 19.2 декларації зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді в сумі 27291 грн. і в рядку 23.5 зазначено зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 54582 грн. В обліковій картці боржника станом на 31.12.2009 року (а.с.73-74) податковим органом дані суми як такі, що враховується у зменшення суми податкового зобовязання визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року не відображено, оскільки позивач дані суми відобразив не у рядку 22.1 (зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) декларації з податку на додану вартість, а у рядку 19.2 декларації, в якому відображаються сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді та у рядку 23.5 декларації, в якому відображається сума зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу (тобто залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Беручи до уваги те, що ТОВ "Рівнепромекобуд" суми 27291 грн. та 54582 грн. задекларував як такі, що відповідно підлягають включенню до складу податкових зобовязань у поточному звітному (податковому) періоді та включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а не в рядок 22.1 (сума визначеного від'ємного значення, яка враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди), то суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав враховувати дані суми у зменшення (сплату) суми податкового зобовязання визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2009 року позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року (а.с.138), яким платником уточнено показники рядків 22.2 на суму 27291 грн. та 23.4 на суму 54582 грн., всього збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 81873 грн.

14 травня 2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року (а.с.166-167), в якій платником в розділі 3 рядку 23.3 відображено залишок відємного значення попереднього звітного (податкового періоду), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 81873 грн.

Таким чином, позивач надавши ДПІ в м. Рівне уточнюючий розрахунок від 05.03.2009 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року збільшив відємне значення попереднього звітного (податкового періоду), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 81873 грн. Відтак, твердження позивача про фактичну сплату податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року у звязку з поданням уточнюючого розрахунку від 05.03.2009 року та податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року є безпідставними. Докази, що підтверджують сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 81873 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року, в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що 17 червня 2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року (а.с.132-133), в якій платником в розділі 3 рядку 25.2 відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 220000 грн.

Дану суму податковим органом відображено в обліковій картці ТОВ "Рівнепромекобуд" і частину даної суми в розмірі 81873 грн. зараховано у сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених повідомленням-рішенням №0003962342/0/23-121 від 23.12.2008 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час складання акту перевірки №1932/23-100/32936500 від 29.11.2010 р. та прийняття податкового повідомлення-рішення №0004692342/0 від 10 грудня 2010 року, яким ТОВ "Рівнепромекобуд" було визначено штрафні санкції на загальну суму 27135 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу, діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для визнання протиправним і скасування даного податкового повідомлення - рішення у суду відсутні.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004672342/0 від 10 грудня 2010 року суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на початок 2009 року по обліковій картці платника податків - ТОВ "Рівнепромекобуд" з податку на прибуток приватних підприємств обліковувалась переплата в сумі 0,11 грн. (а.с.77).

28.04.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2009 року, якою платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 992 грн. (а.с.96-98).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до п.11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковими періодами для податку на прибуток є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. А тому, граничним терміном сплати податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2009 року є 19.05.2009 року.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З дослідженого судом платіжного доручення №42 від 18.05.2009 року (а.с.118), де вказано призначення платежу, а саме: "Податок на прибуток за І квартал 2009 року", вбачається, що позивачем податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2009 року було сплачено вчасно та у повному обсязі.

Однак, відповідач, посилаючись на п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за вказаний у платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, а саме податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0003952342/0/23-121 від 23 грудня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9230 грн.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Даним пунктом також визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) №679-XIV від 20.05.1999р. Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Норму аналогічного змісту містить Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в якій зазначено, що платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Так, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Обліковою карткою ТОВ "Рівнепромекобуд" станом на 31.12.2009 року (а.с.77-78), наявною в матеріалах справи, підтверджується, що зазначений позивачем в платіжному дорученні №42 від 18.05.2009 року (а.с.118) платіж, ДПІ в м. Рівне всупереч вказаному призначенню платежу спрямовувала на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було встановлено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, відсутня.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених відповідачем сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює відповідальність за порушення податкового законодавства та передбачає вичерпний перелік порушень, який не підлягає розширеному тлумаченню. Серед таких порушень відсутнє недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а відтак - діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004672342/0 від 10 грудня 2010 року є протиправними і такими, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004662342/0 від 10 грудня 2010 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1533,78 грн. суд виходить з наступного.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акту перевірки №1933/23-100/32936500 від 29.11.2010 р. та винесеного на підставі нього податкового повідомлення - рішення №0004662342/0 від 10 грудня 2010 року вбачається, що за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в сумі 9,94 грн., в сумі 8,86 грн., в сумі 15,74 грн., в сумі 167,12 грн., в сумі 2865,89 грн., податковим органом позивачу було нараховано штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону відповідно в сумі 4,97 грн., в сумі 4,43 грн., в сумі 7,87 грн., в сумі 83,56 грн., 1432,95 грн., що становить 50% від погашених сум податкового боргу.

Оскільки, ТОВ «Рівнепромекобуд»сплатило узгоджені суми податкових зобовязань, з пропущенням граничного строку сплати, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, представником позивача не заперечується, що ТОВ «Рівнепромекобуд»в 2009 році та в 2010 році податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств сплачувало квитанціями (а.с.118-121), які не містять конкретно визначеного призначення платежу - відсутня вказівка на період, за який сплачується податок на прибуток та/або посилання на документ, на підставі якого виникло сплачуване податкове зобовязання. З даних квитанцій вбачається, що позивачем в 2009 році та в 2010 році, без конкретно визначеного призначення платежу, було сплачено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3067,55 грн.

Обліковими картками ТОВ "Рівнепромекобуд" станом на 31.12.2009 року (а.с.77-78) та станом на 31.12.2010 року (а.с.75-76), наявними в матеріалах справи, підтверджується, що зазначені позивачем в квитанціях (а.с.118-121) платежі загальну суму 3067,55 грн., ДПІ в м. Рівне спрямовувала на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Беручи до уваги те, що податковий орган не змінював призначення платежу, зазначене позивачем в даних квитанціях, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Рівне, зараховуючи сплачені платником податку суми в розмірі 3067,55 грн. в рахунок узгодженого податкового боргу, що виник раніше, діяла на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004662342/0 в частині нарахування товариству штрафних (фінансових) санкцій на суму 1533,78 грн. є обґрунтованим, таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0004662342/0 від 10 грудня 2010 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 495,50 грн. та №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року в цілому суд виходить з наступного.

З акту перевірки №1933/23-100/32936500 від 29.11.2010 р. вбачається, що за пропущення граничного строку сплати податкових зобовязань, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в сумі 982 грн. та в сумі 9 грн., податковим органом позивачу було нараховано штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону відповідно в сумі 491 грн., в сумі 4,50 грн., що становить 50% від погашених сум податкового боргу.

З акту перевірки №1935/23-100/32936500 від 29.11.2010 р. вбачається, що за пропущення граничного строку сплати податкових зобовязань, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в сумі 1544 грн. податковим органом позивачу було нараховано штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону в сумі 154,80 грн., що становить 50% від погашених сум податкового боргу.

Судом встановлено, зібраними в матеріалах справи документами підтверджено, що 19.03.2009 року позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в декларації за 2008 рік, згідно з яким платник самостійно визначив суму переплати у звязку з виправленням помилки в розмірі 1544 грн. (а.с.94).

10.08.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2009 року, якою платником задекларовано відємне значення в сумі 992 грн. (а.с.100-102).

12.03.2010 року позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, згідно якого платником самостійно визначено суму переплати у звязку з виправленням помилки в розмірі 9 грн. (а.с.109).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судом встановлено, зібраними в матеріалах справи доказами підтверджено, представником відповідача не заперечується, що податковим органом податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2009 року, якою платником задекларовано відємне значення в сумі 992 грн. (а.с.100-102), уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік та за 2009 рік, якими платником самостійно визначено суму переплати у звязку з виправленням помилки відповідно в розмірі 1544 грн. та 2602 грн. (а.с. 94, 95) розцінено як документи, на підставі яких позивачем здійснено сплату податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, у звязку з чим нараховано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в сумі 495,50 грн. та в сумі 154,40 грн.

Відповідно до п.п. 7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд вважає, що уточнюючий розрахунок подається платником податків з метою корегування (усунення) виявленої помилки у раніше поданій декларації і не може бути розцінений як фактична сплата податкових зобовязань, за порушення граничних строків сплати якої, податковий орган не може застосувати штрафні санкції визначені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0004662342/0 в частині нарахування товариству штрафних (фінансових) санкцій на суму 495,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року вцілому, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення-рішення №0004662342/0 в частині нарахування товариству штрафних (фінансових) санкцій на суму 495,50 грн. та податкових повідомлень-рішень №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004662342/0 в частині нарахування товариству штрафних (фінансових) санкцій на суму 495,50 грн. та податкових повідомлень-рішень №0004672342/0, №0004682342/0 від 10 грудня 2010 року правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ш" Державної податкової інспекції в м. Рівне від 10.12.2010 року за №0004672342/0, за №0004682342/0 - повністю та за №0004662342/0 - в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" штрафних (фінансових) санкцій на суму 495,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.