Постанова № 18513466, 25.08.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2235/2011

25 серпня 2011 року 15год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Одарієва В.С.,

відповідача: представник Наконечний Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Великомежиріцького споживчого товариства

доГощанської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Великомежиріцьке споживче товариство звернулося до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року, яким товариству нараховано штрафні (фінансові) санкцій за платежем податок на додану вартість у сумі 1451 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку Великомежиріцького споживчого товариства, якою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, що полягає в порушені терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначає, що податкове зобовязання, визначене податковим повідомленням - рішенням №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року є неузгодженим, оскільки 16 березня 2009 року Великомежиріцьким споживчим товариством подано касаційну скаргу №72 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року, якою постанову Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2008 року по справі №20/226 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за №00014823-50/3, яким нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, а у задоволенні вимоги адміністративного позову Великомежиріцького СТ про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за №00014723-50/3, яким нараховано суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість відмовлено. Вважає, що прийняття рішення апеляційним судом не може свідчити про узгодження суми податкового зобов'язання визначеного оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №00014723-50/3 від 29.05.2007 року, оскільки постанова суду апеляційної інстанції була оскаржена у встановленому порядку до суду касаційної інстанції. За таких підстав, представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення Великомежиріцьким споживчим товариством п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки, станом на день сплати позивачем податкових зобовязань, визначених ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2009 року, по його особовому рахунку обліковувалася заборгованість по пені, то податковим органом правомірно було зараховані суми вказані в платіжних дорученнях на її часткове погашення. Також стверджує, що в платіжних дорученнях не було зазначено за який період позивач сплачує податкові зобов'язання з податку на додану вартість. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.10.1993 року Великомежиріцьке споживче товариство зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.87). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24625704 від 24.06.2005 р. (а.с.88).

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2009 року та 21.12.2009 року позивачем податковому органу було подано податкові декларації з податку на додану вартість відповідно за жовтень, листопад 2009 року, якими платником податків самостійно визначено податкові зобов'язання на загальну суму 5115 грн. (а.с.91-98).

31 грудня 2010 року Гощанською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Великомежиріцьким споживчим товариством узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами якої складено акт №0000471650 від 31.12.2010 р. (а.с.54).

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року, яким за затримку, що є більшою 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 2901,98 грн., Великомежиріцькому споживчому товариству було визначено штрафні санкції на загальну суму 1451 грн., що становить 50% відсотків від погашених сум податкового боргу (а.с.6).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 11 січня 2011 року звернувся зі скаргою (а.с.7) до ДПА в Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000471650/0 від 30.12.2010 р. Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарги №4349/25-16/33 від 09.03.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора Великомежиріцького споживчого товариства - без задоволення (а.с.8-9). 16 березня 2011 року позивач звернувся зі скаргою №21 (а.с.10) до ДПА України про скасування податкового повідомлення - рішення №0000471650/0 від 30.12.2010 року. Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги №8893/6/25-0215 від 13.05.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора Великомежиріцького споживчого товариства - без задоволення (а.с.11-12).

Оскільки, відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000471650/0 від 31.12.2010 рок суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 30.10.2006 р. по 14.11.2006 р. Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі Гощанська МДПІ) було проведено виїзну планову документальну перевірку Великомежиріцького споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт №83/23-50/00913048 від 22.11.2006 р. (а.с.62-78).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00014723-50/0, яким Великомежиріцькому споживчому товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101259 грн., в тому числі за основним платежем - 67506 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33753 грн. (а.с.60).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено Великомежиріцьким споживчим товариством до суду.

Постановою господарського суду Рівненської області від 18 березня 2008 року по справі №20/226 задоволено адміністративний позов Великомежиріцького споживчого товариства до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00014723-50/3 та №00014823-50/3 від 29 травня 2009 року. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року по справі 22-а-8084/08 постанову Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2008 року по справі №20/226 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за № 00014823-50/3, яким нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, а у задоволенні вимоги адміністративного позову Великомежиріцького СТ про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Гощанської МДПІ від 29.05.2007 року за №00014723-50/3, яким нараховано суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість відмовлено.

16 березня 2009 року Великомежиріцьким споживчим товариством подано касаційну скаргу №72 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року по справі №22-а-8084/08/9104. 02 липня 2009 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Великомежиріцького споживчого товариства. Водночас, Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією 09 квітня 2009 року теж було подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-8084/08/9104 від 17 лютого 2009 року (а.с.56-58). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року у справі №20/226 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції та об'єднано касаційні провадження за касаційними скаргами Великомежиріцького споживчого товариства та Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (а.с.59).

Посилання представника позивача на податкове повідомлення - рішення №00014723-50/3 від 29.05.2007 року, як на підставу складання акту перевірки №0000471650 від 31.12.2010 р. і як наслідок прийняття повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року є необгрунтованим. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року, яким товариству за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, нараховано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 1451 грн., став акт перевірки №0000471650 від 31.12.2010 р., яким встановлено несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість задекларованих позивачем у податкових деклараціях за жовтень, листопад 2009 року (а.с.91-98). Загальна сума податкових зобовязань за жовтень, листопад 2009 року, визначена Великомежиріцьким споживчим товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість, становить 5115 грн.

Згідно з пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до п.п 7.8.1. п. 7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць. А тому, граничним терміном сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 2503 грн. є 30 листопада 2009 року, за листопад 2009 року в сумі 2612 грн. - 30 грудня 2009 року.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що вказані податкові зобовязання з податку на додану вартість позивачем було частково погашено 29.12.2010 року на підставі платіжного доручення №834 на суму 2000 грн. (а.с.89) та 30.12.2010 року на підставі платіжного доручення №836 на суму 1308 грн. (а.с. 90), в яких зазначено призначення платежу “податок на додану вартість”.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки, Великомежиріцьке споживче товариство сплатило узгоджені суми податкових зобовязань самостійно визначених у поданих ним податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2009 року, з пропущенням граничного строку сплати, встановленого п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідач безпідставно зарахував вказані в платіжних дорученнях суми не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань, а в рахунок сплати податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №00014723-50/3 від 29 травня 2007 року, з огляду на наступне.

З досліджених судом копій платіжних доручень за 27.11.2009 року, 25.11.2009 року, 30.11.2009 року, 10.12.2009 року (а.с.137-138) та копії квитанції від 25.12.2009 року (а.с.139), згідно з якими позивач сплачував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, вбачається, що дані розрахункові документи не містять конкретно визначеного призначення платежу - відсутня вказівка на період, за який сплачується податок на додану вартість та/або посилання на документ, на підставі якого виникло сплачуване податкове зобовязання.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Даним пунктом також визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) № 679-XIV від 20.05.1999р. Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Норму аналогічного змісту містить Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089 в якій зазначено, що платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Так, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Обліковими картками Великомежиріцького споживчого товариства станом на 31.12.2009 року (а.с.39-53), станом на 31.12.2010 року (а.с.99-121), наявними в матеріалах справи, підтверджується, що зазначені позивачем в платіжних дорученнях за 27.11.2009 року, 25.11.2009 року, 30.11.2009 року, 10.12.2009 року (а.с.137-138) та квитанції від 25.12.2009 року (а.с.139) платежі, Гощанська МДПІ спрямовувала на погашення податкового боргу (пені) в порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги те, що податковий орган не змінював призначення платежу, зазначене відповідачем в даних платіжних дорученнях та квитанції, суд приходить до висновку, що Гощанська МДПІ, зараховуючи сплачені платником податку платежі в рахунок погашення податкового боргу (пені) в порядку календарної черговості його виникнення., діяла на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року є обґрунтованим, таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією доведено перед судом правомірність прийняття та надіслання Великомежиріцькому споживчому товариству податкового повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги Великомежиріцького споживчого товариства є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Великомежиріцькому споживчому товариству в задоволенні адміністративного позову до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000471650/0 від 31.12.2010 року - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.