Постанова № 18513321, 26.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2332/2011

26 липня 2011 року 15 год. 35 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доВідкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно - силікатний завод"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Любомирський вапняно-силікатний завод” про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарської санкції у розмірі 19679,26 гривень та стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 236,0 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами до 15 квітня 2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19679,3 грн., що підтверджується звітом форми 10-ПІ за 2010 рік.

На суму заборгованості по адміністративно-господарським санкціям позивачем була нарахована пеня в сумі 236,0 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 19915 грн. 26 коп.

До початку судового засідання представник позивач подав заяву про зміну суми позовних вимог та пені від 26 липня 2011 року, згідно якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 4979,02 грн.

Представник позивача Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без участі представника, у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач до початку розгляду справи подав заперечення на адміністративний позов у яких позовні вимоги не визнав повністю, у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів. У поданих запереченнях представник відповідача зазначив, що протягом 2010 року в господарстві працювало 9 інвалідів. На протязі 2010 року відповідач щомісяця подавав до Рівненського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансії інваліда, а також направляв листи головам сільських рад навколишніх сіл з інформацією про створення у ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" робочих місць для працевлаштування інвалідів і з проханням направляти інвалідів для подальшого їх працевлаштування.

Таким чином, відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” приймало всі заходи для працевлаштування інвалідів і вони були не працевлаштовані у господарстві не з вини господарства, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 3) поданого відкритим акціонерним товариством „Любомирський вапняно-силікатний завод” до Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова численність штатних працівників облікового складу відкритого акціонерного товариства „Любомирський вапняно-силікатний завод” у 2010 році становить 188 осіб.

Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону відповідачем визначений норматив кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 року у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто 8 робочих місць.

Згідно звіту форми 10 ПІ „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2010 рік, наданого відкритим акціонерним товариством „Любомирський вапняно-силікатний завод” середньооблікова численність інвалідів - штатних працівників зайнятих на робочих місцях відповідача складає 7 осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Середньорічна заробітна плата у відповідача у 2010 році становить 19679,3 грн.

За не зайняті робочі місця позивачем відкритому акціонерному товариству „Любомирський вапняно-силікатний завод” нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 19679,26 гривень та пеня в сумі 236,0 грн. (п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767), які відповідач повинен був сплатити до 15 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Так, згідно звітів про наявність вакансій станом на 26.07. 2010 року відкритого акціонерного товариства „Любомирський вапняно-силікатний завод” поданих до Рівненського районного центру зайнятості Рівненської області, було встановлено одне вакантне робоче місце для охоронника, який проходив службу в Збройних силах України, віком від 25 до 40 років та є інвалідом (а.с. 36).

Також, для працевлаштування інвалідів відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” зверталося до органів місцевого самоврядування, що підтверджується копіями листів до голів сільських рад навколишніх сіл (а.с. 20-21).

Згідно листа Рівненського районного центру зайнятості № 1250 від 14.07. 2011 року протягом липня-грудня 2010 року на обліку в Рівненському центрі зайнятості не перебували інваліди, які відповідали вимогам відповідача (а.с. 34).

Таким чином, із звіту відповідача станом на 2010 рік, листа Рівненського районного центру зайнятості та листів до органів місцевого самоврядування вбачається, що відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” належним чином, відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформувало центр зайнятості та органи місцевого самоврядування про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу в направленні йому інвалідів для працевлаштування за період з липня по грудень 2010 року.

Разом з тим, згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які працювали на ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в 2010 році (а.с. 22) протягом 2010 року у відповідача працювало 9 інвалідів.

Згідно наказів № 11-к від 04.02. 2010 року та № 52-к від 22.03. 2010 року було звільнено двох інвалідів (а.с. 37-38).

Наказом № 99-к від 11.05. 2010 року було прийнято на посаду сторожа ОСОБА_2, який є інвалідом ІІІ групи (а.с. 22, 40).

Таким чином, судом встановлено, що протягом січня - лютого 2010 року у ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" працювало вісім інвалідів, протягом лютого-березня 2010 року - сім інвалідів, з 22.03. по 11.05. 2010 року - шість інвалідів, а з 11.05. по 31.12. 2010 року працювало сім інвалідів. Тобто протягом періоду з 04.02. по 31.12. 2010 року у ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" були наявні вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів, на які відповідно до нормативу, відповідач зобов'язаний був інформувати центр зайнятості з метою працевлаштування інвалідів.

Як було зазначено вище, відкрите акціонерне товариство „Любомирський вапняно-силікатний завод” належним чином, відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформувало центр зайнятості та органи місцевого самоврядування про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу в направленні йому інвалідів для працевлаштування за період з липня по грудень 2010 року.

Оскільки відкритим акціонерним товариством „Любомирський вапняно-силікатний завод” не було подано суду жодного доказу щодо подання центру зайнятості адміністративних даних у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів за лютий-червень 2010 року, то суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда за вищезазначений період.

Вищезазначені висновки суду підтверджено листом Рівненського районного центру зайнятості № 1250 від 14.07. 2011 року (а.с. 34).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відкритим акціонерним товариством „Любомирський вапняно-силікатний завод” не вчинено всіх необхідних дій щодо працевлаштування інваліда згідно нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року протягом лютого-червня 2010 року.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і з врахування заяви про зміну позовних вимог та пені від 26.07. 2011 року підлягають до задоволення в повному обсязі.

В силу ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно - силікатний завод" (35321, вул. Промислова, 1, с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05467240) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33000, вул. Замкова, 10а/1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 22586331) адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пеню в розмірі 4979 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 02 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі 27.07.11р.