Постанова № 18513150, 04.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2197/2011

04 липня 2011 року 16год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Зозулі Д. П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області

про зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області про зобовязання вчинення певних дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФССНВ не здійснює відшкодування коштів, повязаних із виплатою пенсій громадянам держав - учасників СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну та щомісячної державної адресної допомоги, пенсіонерам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Законів України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пенсійне забезпечення", просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Костопільському районі включити в акти щомісячної звірки невідшкодовані витрати управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі на виплату пенсій та інших виплат зазначеним категоріям осіб за період з січня по квітень 2011 року на загальну суму 199 146 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок шість) гривень 38 коп.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позовні вимоги викладено у наступній редакції:

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Костопільському районі невідшкодовані витрати управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі на виплату пенсій та інших виплат зазначеним категоріям осіб за період з січня по квітень 2011 року на загальну суму 199 146 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок шість) гривень 38 коп.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач адміністративний позов заперечив у повному обсязі з мотивів, викладених в письмовому запереченні. Обґрунтовує свою позицію тим, що статтею 21 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" не передбачено такого виду соціальних виплат, що має здійснюватись та відшкодовуватись Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, як щомісячна державна адресна допомога. Крім того, зазначила, що згідно п. 5 "Порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", органи Пенсійного фонду України повинні проводити з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах, містах обласного значення звірення затрат по особових справах потерпілих та складати акти щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, які подають відповідно до Головних управлінь ПФУ та управлінь Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві. Таким чином відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки в ВВД Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві не заведені справи на потерпілих, а загальне відшкодування витрат має проводитись на централізованому рівні. Також зазначає, що вищезазначений Порядок розроблено з метою добровільного відшкодування витрат, а посилання на нього позивачем для вирішення спірних питань є безпідставними.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за січень-квітень 2011 року позивачем було виплачено 196038,60 грн. на виплату щомісячної державної адресної допомоги встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року,1776,14 грн. на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та витрати на їх доставку та 1331,64 грн. - допомога на поховання та витрати на її виплату і доставку.

Вказані суми витрат включалися позивачем до актів щомісячної звірки, але не були прийняті до заліку та не відшкодовувались відповідачем.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР від 14.01.1998 року, Закону України „Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999 року, Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №2272-ІІІ від 22.02.2001 року, постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” №265 від 26.03.2008 року, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акти щомісячних звірок з таблицями розбіжностей (а.с. 17-24). Вказані таблиці розбіжностей є невідємними частинами актів, отже в такому вигляді і мають подаватись до Головного управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Такий самий порядок був затверджений спільним листом Пенсійного фонду України (23.10.2007р. №16842/04-30) та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (19.10.2007р. №183-08-4), де було вказано, що у разі розбіжностей необхідно скласти таблиці розбіжностей по кожному місяцю окремо, в яких зазначити причини, по яких управління виконавчої дирекції Фонду не приймало до відшкодування витрати, визначені головним управлінням Пенсійного фонду. В подальшому, починаючи з жовтня 2007 року, спільно узгоджені Довідка і таблиця розбіжностей, підписані начальником головного управління Пенсійного фонду та начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надсилається у Пенсійний фонд України та виконавчу дирекцію Фонду у встановлені строки.

Адресна допомога встановлена постановою Кабінету Міністрів України „Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” № 265 від 26.03. 2008 року і передбачена у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох - 120%, на трьох і більше - 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а також у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, як щомісячна державна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Згідно з п. 4 постанови, виплата такої адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України № 265від 26.03. 2008 року не передбачає відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаних видів адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Діючим законодавством також не передбачено відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаної адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Так, стаття 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999 року дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, не відноситься до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди, окрім того, вона не повязані із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись відповідачем.

Відшкодування відповідачем Пенсійному Фонду України, витрат повязаних з виплатою пенсій регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697. Однак, цим Порядком також не передбачений обовязок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України відшкодовувати щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.

Тому, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Костопільському районі не зобовязане включати до заліку суми витрат по виплаті адресної допомоги по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та відшкодовувати витрати з виплати та доставки вищевказаної пенсії.

Крім того, п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697, передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі вказаного акту Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування узгоджується довідка про відшкодування, згідно з якою на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України (п.6 та п.7 Порядку).

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що сторони у даній, справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Також суду слід зазначити, що Порядок не врегульовує спірні відносини, так як розрахований на відсутність спору, разом з тим він чітко окреслює повноваження робочих органів на місцях, які полягають лише у проведенні взаємозвірок та підписання відповідних актів.

Враховуючи дані обставини суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача невідшкодованих витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги на загальну суму 196038 грн. 60 коп.

Судом встановлено, що у січні 2011 року позивачем сімї померлого пенсіонера ОСОБА_6, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, було виплачено 1331 грн. 64 коп. на поховання.

Вказані суми витрат позивач подав на відшкодування до відповідача, про що було видано довідку (копія Довідки а.с. 15).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України, як то передбачено пунктами 6 та 7 Порядку.

Таким чином, Порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення оспорюваних сум з відповідача є необґрунтованою, оскільки їх погашення має відбуватись на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки.

Пунктом 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому такий страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

На необхідність встановлення причинного звязку між смертю та отриманою травмою також вказано в п. 20 пп. «в" постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03. 1992 року.

Позивач не надав доказів виплати допомоги на поховання на підставі відповідних медичних висновків чи доказів настання смерті потерпілого внаслідок одержаного каліцтва. В той же час судом враховано, що виплата допомоги на поховання передбачена також статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

З огляду на наведене вище, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення витрат понесених на виплату пенсій громадянам, які отримали травми за межами України, а саме гр. ОСОБА_2 за січень-квітень 2011 року - в сумі 529,12 грн., витрати на виплату та доставку пенсії 47,02 грн., гр. ОСОБА_3 за січень-квітень 2011 року - в сумі 600,00 грн., гр. ОСОБА_4 за січень-квітень 2011 року - в сумі 600,00 грн., то судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з гр. ОСОБА_2. 08.06. 1975 року, з гр. ОСОБА_3 25.04. 1987 року, з гр. ОСОБА_4 02.02. 2007 року сталися нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, у зв'язку з чим їх було визнано інвалідами внаслідок трудового каліцтва (а.с. 6, 7, 8-11, 12, 13, 14). Протягом січня-квітня 2011 року їм була виплачена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в загальному розмірі 1776 грн. 14 коп., і вказана сума не була прийнята відповідачем до відшкодування.

Положенням Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів (укладеної в рамках Співдружності Незалежних Держав, підписаної від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року N 290/95-ВР; далі - Угода), в якій зазначено, що відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок.

Положення Угоди поширюються на правовідносини, що виникатимуть після її ратифікації державами-учасницями, і не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли раніше, оскільки не містять норми про її зворотну дію. Правовідносини щодо відшкодування витрат із пенсійного забезпечення осіб, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з утратою годувальника, який помер унаслідок такого випадку або захворювання на території СРСР у період його існування, не належать до сфери регулювання цієї Угоди. Тому застосування її норм відповідачем, як на підставу відмови у виплаті вищезазначених сум є неправильним.

Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі, коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася така особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного щодо відшкодування понесених ним витрат.

У пункті 2 статті 7 "Прикінцеві положення" Закону України від 22 лютого 2001 року N 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (набрав чинності з 1 квітня 2001 року), встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не були передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV) також передбачено: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону N 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення зі страхування від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

У пункті "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону N 1105-XIV Фондом провадяться відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац 3).

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як зазначено в абзаці 7 того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Разом з тим, спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Разом з тим, спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03. 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом Пенсійному фонду України втрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким встановлено механізм погодження та відшкодування таких витрат.

правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03. 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом Пенсійному фонду України втрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким встановлено механізм погодження та відшкодування таких витрат.

Чинним законодавством не передбачений порядок, відповідно до якого спір з цього питання міг би вирішуватись між управлінням Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на місцях. Такий спір, в тому числі і стягнення невідшкодованих сум пенсії по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР та витрат на її доставку повинен вирішуватися на централізованому рівні між правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За таких підстав в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відділення Фонду заборгованості по невідшкодованих сумах пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та витрати на їх доставку за січень-квітень 2011 року у розмірі 1776 грн. 14 коп. слід відмовити.

Враховуючи наведене вище у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області про зобовязання вчинення певних дій слід відмовити повністю

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:.

В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі (35000, вул. Грушевського, 34а, м. Костопіль, Рівненської області, код ЄДРПОУ 22553805) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області (35000, вул. Б. Хмельницького, 15, м. Костопіль, Рівненська області, код ЄДРПОУ 25930496) про зобовязання вчинення певних дій відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі 08.07.11р.