Постанова № 18512882, 05.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3634/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлюк Г.П.

при секретарі Бжассо. В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000581610 від 27.04.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000581610 від 27.04.2011 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки перевіряючих, викладені в акті №123/16-1/001317113/10 від 07.04.2011р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, побудовані на припущеннях та визначенні субєктивної правової оцінці взаємовідносин позивача та ПП «Одеська будівельна компанія»з посиланням на не знаходження останнього за місцем реєстрації, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, а як наслідок нікчемності, відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, всіх угод укладених з зазначеним контрагентом. Позивач також вважає, що перевірка проведена з порушенням діючого законодавства, оскільки повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки від 07.04.2011р. вручено головному бухгалтеру позивача 08.04.2011р., тобто після закінчення перевірки та складання акту. Не направлення СДПІ письмового запиту про надання необхідних для перевірки первинних документів та вручення повідомлення про перевірку вже після її закінчення призвело до встановлення не відповідаючих дійсності обставин та порушення відповідачем п.79.1 ст.79, п.78.4 ст.78 п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Подактового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Одеська Будівельна Компанія»є фіктивними, оскільки останній власними силами виконати будівельні роботи не мав можливості через відсутність працівників та устаткування. Контролюючий орган дійшов висновку, що правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту позивача, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України - є нікчемним, що в свою чергу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.04.2011р. посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на підставі отриманої інформації від ДПІ у Приморському районі, наказу №229 від 06.04.2011р. та повідомлення №13350/10/16-136 від 07.04.2011р., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «ЕК Одесаобленерго»з ПП «Одеська будівельна компанія»за період з 01.12.10р. по 31.12.10р., за наслідками якої складено акт №123/16-1/001317113/10, відповідно до висновків якого позивачем порушено п.п. «д»п.п. 7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями)- завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 8460,99грн., у т.ч. по періодах: грудень 2010р.- 8460,99грн.

На підставі вищезазначеного акту 27.04.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581610, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі -8460,99грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями- 2115,25грн.

Актом перевірки встановлено, що одним з постачальників ВАТ «ЕК Одесаобленерго»є ПП «Одеська будівельна компанія», яка, як встановлено ДПІ у Приморському районі м.Одеси (акт №296/23-513/34319643 від 15.03.2011р.), за адресою реєстрації не знаходиться, місцезнаходження останнього невідомо, про що свідчать дані бази АІС станом на 22.03.2011р. Згідно з даними податкової звітності наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у ПП «Одеська будівельна компанія»за 2010р. становить 9 осіб. З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, ДПІ у Приморському районі дійшла висновку, що відповідно до ч.1,5 ст.203, п.п. 1,2 ст.215, ст..228 ЦК України угоди з контрагентами за період грудень 2010р. є нікчемними. Враховуючи вищевикладене, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі зроблено висновок щодо включення ВАТ «ЕК Одесаобленерго»до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, всього на загальну суму 8460,99грн.

Судом встановлено, що перевіряючими в акті не заперечується, що у позивача наявні всі документи (платіжні документи, накладні та ін..), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати по операціям з ПП «Одеська будівельна компанія». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. Таким чином, позивачем до валових витрат віднесені витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а до податкового кредиту були внесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними які, на думку відповідача, оформлені з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Суд не бере до уваги посилання вдповідача на визначення постачальником (ПП «Одеська будівельна компанія») в податкових накладних недостовірних відомостей щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, з огляду на наступне.

Так з довідки з ЄДРПОУ станом на 12.04.2011р., яка наявна в матеріалах справи вбачається, що державним реєстратором підтверджені відомості про юридичну особу ПП «Одеська будівельна компанія»за місцем реєстрації, а саме за адресою: м.Одеса, вул. Новосельського, будинок 106, другий поверх.

Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних Договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ПП «Одеська будівельна компанія».

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за Договором між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» та ПП «Одеська будівельна компанія»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникненн спірних правовідносин, надалі Закон 168/97-ВР) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. Закону 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в Акті перевірки не ґрунтуються на Законі, оскільки відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобовязань.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. 3 пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На виконання договору, укладеного між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія»в підтвердження надання послуг та їх оприбуткування, між останніми підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт (за формою КБ-2в), податкові накладні.

Оплата здійснена ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та не заперечується контролюючим органом, як вбачається з акту перевірки. Витрати щодо оплати зазначених послуг та товарів включені ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до валових витрат.

На підтвердження надання послуг (виконання робіт) ПП «Одеська будівельна компанія»видало ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи), в яких зазначено адресу реєстрації останнього.

Дослідивши акт перевірки та враховуючи, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували наявність фактів зазначених в акті, судом не встановлено наявність доказів щодо висновків контролюючого органу про безтоварність операцій з ПП «Одеська будівельна компанія»по зазначеному договору. Проте, позивачем у судовому засіданні надані документи, що досліджувались судом та які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати, а саме договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача стосовно того, що наявність у покупця товарів, робіт, послуг належним чином оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»для віднесення відповідних сум до податкового кредиту, зокрема виписаних податкових накладних не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані субєктом господарювання, який не сформував свої податкові зобовязання, не подавав до контролюючого органу податкові декларації та не узгоджував такі суми з державою, що в свою чергу прямо суперечить ст. 67 Конституції України, згідно яких кожен зобовязаний неухильно сплачувати податки та збори з огляду на наступне.

Відповідачем жодним чином не підтверджені відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача щодо відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про загальну чисельність працюючих у ПП «Одеська будівельна компанія»у складі 9 осіб, складських приміщень та основних засобів не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, не представляє собою доказову базу на підтвердження тих чи інших обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. По-друге не є підставою для визнання нікчемною угоди у разі якщо контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у звязку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. При цьому, суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку.

Відповідно до пунктів 1.7. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 (чинний на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Окрім того, позивачем надані до суду первинні документи, які підтверджують господарські відносини між вказаними субєктами господарювання та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія»», субєктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі щодо нікчемності договору, укладеного між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія»

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі неправомірно донараховано ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8460,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку в сумі 2115,25 грн.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення рішення №0000581610 від 27.04.2011 року.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі, - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000581610 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі 27.04.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

05 жовтня 2011 року