Постанова № 18512326, 03.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/16101/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріХлопов А.А.

при секретаріХлопові А.А.,

за участю представника позивачаЛеушина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення пені у розмірі 37359,11 грн., -

В С Т А Н О В И В:

15.09.2011 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення пені у розмірі 37359,11 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є некомерційною, самоврядною організацією, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників. Відповідачем не виконаний обовязок щодо своєчасної і повної сплати страхових внесків до ФСС, у звязку із чим на несплачену суму недоїмки нарахована пеня в сумі 37359,11 гривень. Підставами позову зазначені ст.ст. 45,52 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», розділ VII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати пені у сумі 37359,11 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Надав письмову заяву про визнання в повному обсязі позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд не приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача суперечать закону і порушують права, свободи та інтереси підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Торезантрацит» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 32366906 та платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно Акту перевірки (а.с. 9-11), встановлені факти порушення сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у період з 26.10.2010 по 22.08.2011 року, за що нарахована пеня в сумі 37359,11 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі Закон №1105-ХІV) та підпункту 4.12 пункту 4 «Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 20.04.2001 № 12, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Інструкція), роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно і повно сплачувати в установленому порядку страхові внески в Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 52 Закону №1105-ХІV, в редакції що діяла по 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Відповідно до ст. 15 Закону №1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18 квітня 2000 року №4, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не надано право встановлювати засади юридичної відповідальності за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) розяснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В період, який перевірявся, не існувало закону, який передбачав нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Враховуючі викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення пені у розмірі 37359,11 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення пені у розмірі 37359,11 грн., - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 03 жовтня 2011 року.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.