Постанова № 18512262, 26.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13471/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріПаращевіній О.О.

з участю представників:

позивач Толмачової А.М.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Словянський комбікормовий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 17380,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Словянський комбікормовий завод» (далі відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 17380, 35 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що наданий до Фонду Відкритим акціонерним товариством «Словянський комбікормовий завод» середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 103 особи. З урахуванням зазначених даних та на вимогу ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Отже, на ВАТ «Словянський комбікормовий завод» у 2010 році повинно бути працевлаштовано 4 інваліда. Фактично ж за даними звіту на підприємстві працювало 3 інваліда. Таким чином, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу. За невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році Фондом нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16834,95 грн. та пеню у сумі 545,40 грн. Просив суд стягнути з відповідача зазначені суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені на користь Державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, а не підприємством, як це зазначає позивач. Товариством подавались заявки в центр зайнятості про вакансію медичного працівника, тому позивачем були вжиті всі необхідні заходи з метою недопущення господарського правопорушення і як наслідок, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій і пені у відношенні товариства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п.п. 3 п. 4 цього ж Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство «Словянський комбікормовий завод» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 21973698.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що поданий відповідачем позивачу середньооблікова кількість штатних працівників товариства становить 103 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» становить - 4 особи. Фактично працевлаштовано інвалідів - 3 особи (арк. справи 7).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього ж Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до ч. 2, 3 вказаної статті Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього ж Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві відповідача атестованих робочих місць для працевлаштування інвалідів міститься у звітах, що надаються підприємством за формою 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми передбачений обов'язок створення робочих місць для інвалідів та повідомлення щомісяця підприємствами, установами і організаціями уповноважених органів про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості одного робочого місця, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2010 році становить 103 особи; норматив чотири робочих місця; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 3 особи.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому субєкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно обставин справи, за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідіввідповідач повинен був у 2010 році створити одне робоче місце для інваліда та повідомляти щомісяця Словянський міський центр зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкритим акціонерним товариством «Словянський комбікормовий завод» для працевлаштування інвалідів надано до Словянського міського центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН у кількості однієї посади «сестра медична» лише 30 вересня 2010 року та 28 жовтня 2010 року (арк. справи 47-51). При цьому, роботодавець в графі «Додаткові навички, характеристики особи та окремі вимоги» зазначив наявність у претендентів сертифікату на огляд водіїв перед виходом в рейс або обовязкове його отримання шляхом навчання за власні кошти.

Крім того, відповідачемне доведено, що ним створено робоче місце саме для інваліда, оскільки інформація про наявність робочого місця сестри медичної, яка повинна мати сертифікат на огляд водіїв перед виходом в рейс або обовязкове його отримання шляхом навчання за власні кошти, не є підтвердженням створення саме робочого місця для інваліда.

Приймаючи до уваги, що відповідач для працевлаштування інвалідів лише двічі 30 вересня 2010 року та 28 жовтня 2010 року надав центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, то суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані передбачені законом обов'язки по забезпеченню працевлаштування інвалідів шляхом вжиття всіх залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів на його підприємстві упродовж 2010 року.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості одного робочого місця, що суперечить ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач, згідно вимог ст. 20 цього ж Закону, має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2010 році відповідачу обчислена сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16834,95 грн. (арк. справи 8).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Як встановлено у судовому засіданні вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не сплачена, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно розрахунку, сума пені, яку має сплатити відповідач за період з 16.04.2011 року по 01.08.2011 року становить 545,40 грн. (арк. справи 9).

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів до працевлаштування інвалідів на підприємстві упродовж 2010 року, враховуючи положення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 16834,95 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 545,40 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №314від 03 травня 1995 року, на п. 10 якого посилався відповідач у запереченнях, втратило чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Словянський комбікормовий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 17380,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Словянський комбікормовий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 17380,35 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Словянський комбікормовий завод» (ЄДРПОУ 21973698) на користь Державного бюджету України (р/с 31216230700001 в ГУДКУ у донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році 16834 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 95 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 545 (пятсот сорок пять) грн. 40 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.