Постанова № 18512249, 04.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/13811/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Череповського Є.В.

при секретаріПригода О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства «Шахтасрькантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Центральна збагачувальна фабрика «Шахтарська» до Управління Пенсійного фонду України м. Шахтарську Донецької області про визнання недійсним рішення,

за участю

представника позивача Лапик О.В.,

представника відповідача Павлюк Г.В., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Шахтасрькантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Центральна збагачувальна фабрика «Шахтарська» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсним рішення № 57 від 18.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 20018,21 грн. та 1601,46 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем прийняті рішення «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками єдиного внеску», а саме:

-Рішення № 57 від 18.03.2011 року (штраф 20018,21 гривень, пеня 1601,46 гривень).

З прийнятим рішеннями позивач не погоджується та просив визнати його недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав до суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, Державне підприємство «Шахтарськантрацит», зареєстроване 30.04.2003 р. Шахтарською міської радою в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32299510.

До структури позивача входить відокремлений підрозділ «Центральна збагачувальна фабрика « Шахтарська» без права юридичної особи, ідентифікаційний код 33604359 який є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла до 01.01.2011р., позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до пункту 5 статті 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області діє на підставі Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків, зокрема, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно частини 1 статті 2 дія Закону 2464 поширюється на відносини що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише, визначених цим законом, або в частини що не суперечить цьому закону.

Виключно цим законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та ведення обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярний основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та

членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно частини 8 статті 9 Закону 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період

Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що єдиний внесок є консолідованим внеском, відміннім від внеску на пенсійне страхування; по друге, правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску регулюються виключно Законом 2464, а правовідносини пов'язані зі сплатою внеску на пенсійне страхування регулюються Законом 1058. Саме Законом 2464 встановлений граничний строк уплати єдиного внеску та санкції пов'язані з його несвоєчасною сплатою. Приписи п.14 розділу ХУ Закону 1058 суперечать вимогам частини 8 ст.9 Закону 2464 що стосується строків сплати внесків. Тому саме норма статті 9 Закону 2464 підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки норми інших законів можуть поширюватися на правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску, якщо вони не суперечать нормам Закону 2464.

З урахуванням вищевикладеного посилання позивача на те що вимоги п.14 розділу ХУ Закону 1058, згідно яких гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду, поширюються на правовідносини пов'язані зі сплатою єдиного внеску є помилковими.

Отже, суд вважає, що відповідачем правомірно виявлено порушення позивачем сплати сум єдиного внеску, а тому рішення відповідача від 18.03.2011 року № 57 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками єдиного внеску», прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні доведений факт правомірності своїх дій щодо винесення спірних рішень, в звязку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Шахтасрькантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Центральна збагачувальна фабрика «Шахтарська» до Управління Пенсійного фонду України м. Шахтарську Донецької області про визнання недійсним рішення № 57 від 18.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу в сумі 20018,21 грн. та пені в сумі 1601,46 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Череповський Є.В.