Постанова № 18512114, 30.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

30.09.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/10982/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. <Текст > при секретаріКалині В.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника відповідача представника відповідачаНовікової Н.В. Лукашенко М.В.

Науменко О.Л.

Дубова Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріон-Плюс»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріон-Плюс»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекціїу Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить:

- визнати протиправними дії субєкта владних повноважень ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»та складання акту № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року;

- визнати протиправними дії субєкта владних повноважень ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті документальної позапланової перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»за № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року;

- зобовязати ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вчинити дії та спростувати висновки, зроблені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»за № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року, акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»скасувати;

- зобовязати ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам акту перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»за № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України порушенням відповідачем порядку проведення позапланових перевірок та невідповідністю висновків, зроблених в акті перевірки фактичним обставинам.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем вже було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аріон-Плюс»з питань правильності визначення податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року та було складено акт від 17.02.2011 року № 246/23-5/34229775. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 року № 0000092302/0, яким було донараховано позивачу податкових зобовязань та штрафних санкцій на загальну суму 252670 грн., які були сплачені позивачем в повному обсязі. Таким чином, вивчивши первинну документацію товариства та визначивши податкові зобовязання, перевіряючі підтвердили факт дійсності правочинів, вчинених товариством. Основними чинниками в акті позапланової перевірки, які викладені в якості обґрунтування нікчемності угод є нічим не обґрунтовані твердження та припущення перевіряючих.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2011 року.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання зявилися представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову у звязку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 11.02.2011 року по 17.02.2011 року відповідачем було здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аріон-Плюс»з питань правильності визначення податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 17.02.2011 року № 246/23-5/34229775, в якому встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 202000 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 року № 0000092302/0, яким було донараховано позивачу податкових зобовязань та штрафних санкцій на загальну суму 252670 грн.

Судом встановлено, що з 13.07.2011 року по 15.07.2011 року відповідачем було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Аріон-Плюс»за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт від 21.07.2011 року № 1728/23-3/34229775.

Як вбачається зі вступної частини вказаного акту, перевірка здійснювалась на підставі наказу від 15.04.2011 року № 789 ДПІ у Бабушкінському районі про проведення службового розслідування відносно головного державного податкового ревізора-інспектора Аксютіна К.В. та згідно з листом ДПА у Дніпропетровській області від 08.07.2011 року щодо проведення перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»в межах службового розслідування.

У вказаному акті зазначено, що у звязку з тим, що станом на дату початку перевірки субєкт господарювання знаходився у розшуку 13.07.2011 року на юридичну адресу ТОВ «Аріон-Плюс»надіслано поштою наказ про призначення перевірки від 13.07.11 року за № 1283 з повідомленням про вручення. Працівниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність субєкта господарювання за юридичною адресою. В процесі перевірки встановлено відсутність за юридичною адресою первинних та бухгалтерських документів. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання задекларованого виду діяльності. Перевіркою встановлено порушення підприємством ст. 228 ЦК України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аріон-Плюс»ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за грудень 2010 року з покупцями та за січень, лютий 2011 року з постачальниками.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.2. статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Доказів надіслання позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки відповідачем не надано.

За таких обставин проведення відповідачем в період з 13.07.2011 року по 15.07.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аріон-Плюс»за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт від 21.07.2011 року № 1728/23-3/34229775, є таким, що зроблено не на підставі чинного законодавства України.

У відповідності з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказав, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Крім того, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати договори, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків.

Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з його контрагентами нікчемними на підставі статті 228 ЦК України.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Підстави та коло субєктів, які можуть звертатися до адміністративного суду з вимогою про спростування неправдивих відомостей визначені у статті 176 КАС України та є вичерпними. Позивач до таких субєктів не відноситься.

Крім того, п. 1 ч. 4 статті 105 встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

З матеріалів справи вбачається, що Акт перевірки від 21.07.2011 року № 1728/23-3/34229775 не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії, отже не є рішенням в розумінні процесуального законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про зобовязання відповідача спростувати висновки, зроблені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року, а сам акт документальної позапланової невиїзної перевірки скасувати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо іншої позовної вимоги, а саме: зобовязати відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також від передавання іншим особам акту перевірки № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обовязкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Керуючись ст. ст. 3, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріон-Плюс» та складання акту за № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріон-Плюс» за № 1728/23-3/34229775 від 21.07.2011 року.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 29.09.2011 р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Серьогіна

< Текст >