Постанова № 18512057, 28.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

28.09.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6633/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіКоренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача Савченко Г.О.,

представників відповідача Ганас О.О., Гайдамаку Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Єко-сервіс»до Жовтоводської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання противоправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Єко-сервіс», звернувся до суду з позовом до Жовтоводської ОДПІ у Дніпропетровській області про визнання противоправними дій щодо визнання правочину, укладеного з контрагентом-постачальником ТОВ «Гарант Транс Сервіс» в серпні 2010 року, таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, а також дій щодо визнання відсутнім обєктів оподаткування ПДВ з продажу товарів підприємству-покупцю ДП «СхідГЗК». В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що податковим органом не були досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відтак висновки Відповідача про те, що відсутня реальна можливість придбання товарів та поставок товарів, не доведені належним чином. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначивши, що господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Гарант Транс Сервіс», а також ДП «СхідГЗК» відбувались в межах правочину, який повністю відповідає всім вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами. Враховуючи наведені доводи, а також той факт, що Відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, просив позов задовольнити.

Відповідач, Жовтоводської ОДПІ, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивувавши свою незгоди тим, що при проведені перевірки встановлені взаємовідносини Позивача з ТОВ «Гарант Транс Сервіс» та ДП «СхідГЗК». В свою чергу ТОВ «Гарант Транс Сервіс» мав взаємовідносини з ПП «Анта», відносно якого ДПІ у Ленінському районі проведена невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна». Результати перевірки оформлені актом, за висновками якого ПП «Анта» порушило ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу з підприємствами-постачальниками. Отже, обєкти оподаткування у ПП «Анта» по операціях як придбання товарів (послуг) так і по операціях з продажу цих товарів (послуг) у серпні 2010р. відсутні. Враховуючи результати даної перевірки, ОДПІ була проведена перевірка контрагента позивача ТОВ «Гарант Транс Сервіс», в ході якої не підтверджена наявність поставок товарів від ПП «Анта», що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків. З огляду на висновки зазначених актів в акті перевірки Позивача ОДПІ також зроблений висновок про порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ТОВ «Гарант Транс Сервіс» та про відсутність обєктів оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів ДП «СхідГЗК» в серпні 2010р.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

26 квітня 2011 Жовтоводською ОДПІ на підставі Наказу від 13.04.11 №117, яке разом із повідомленням було отримано позивачем 15.04.11 (а.с.140), та відповідно до пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гарант Транс Сервіс» за серпень 2010р. За результатами проведеної перевірки складений акт від 26.04.11 №70/23-35935908 (а.с.12-25), за висновками якого перевіркою встановлено: порушення ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Гарант Транс Сервіс» в серпні 2010р., а також відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам покупцям за період з 01.08.10 по 31.08.10 в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». У звязку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» відсутні обєкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів підприємству-покупцю ДП «СхідГЗК» в серпні 2010р.

Суд відмічає, що положеннями п.54.3 ст.54 ПК визначені дії органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання. Так, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, та за правилами п.58.1.ст.58 ПК надіслати (вручати) платнику податків відповідне податкове повідомлення-рішення. Отже, суд доходить висновку, що у випадку виявлення як факту заниження платником податків податкового зобовязання так і факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган, як субєкт владних повноважень, який має діяти в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобовязаний був прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

На користь викладеного свідчить і лист ДПА України «Щодо окремих питань стосовно перевірок» від 31.01.11 №2518/7/23-4017/89, виданий з метою врегулювання окремих питань, що виникають при проведенні підрозділами податкового контролю юридичних осіб документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, оформленні їх результатів та направленні податкових повідомлень-рішень, за змістом якого податкове повідомлень-рішень має бути складено не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, а саме податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р").

Однак, як встановлено в судовому засідання та не заперечується відповідачем, у спірних правовідносинах МДПІ податкового повідомлення рішення за результатами перевірки позивача, оформленої актом від 26.04.11 №70/23-35935908, не виносила. За викладених обставин, звернення до суду з вимогою про визнання противоправними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків, які на його думку, порушують законний інтерес підприємства, є належним засобом судового захисту.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Судовим вивченням змісту згаданого акту встановлено, що спірна перевірка була проведена на підставі дослідження даних декларації з ПДВ Позивача за серпень 2010р., а також актів перевірки ПП «Анта» та ТОВ «Гарант Транс Сервіс». Первинні документи, надані Позивачем до перевірки, як-то договір від 27.04.10, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, враховані посадовими особами відповідача не були.

Між тим, суд відмічає, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також розрахункові документи, які згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі.

В період виникнення спірних правовідносин формування податкового кредиту та визначення податкового зобовязання відбувалось за правилами, наведеними в Законі України «Про податок на додану вартість» №168 (далі Закон №168). Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168).

З положень наведених норм закону слідує, що при перевірці податковим органом питання правомірності формування платником податку податкового кредиту дослідженню підлягають саме первинні документи, складені внаслідок здійснення господарської операції, як-то договори, видаткові та податкові накладні, документи, що підтверджують рух коштів.

В даному разі, як вбачається з установлених в судовому засіданні фактичних даних та підтверджується матеріалам справи, контрагентом позивача ТОВ «Гарант Транс Сервіс» складені податкові накладні на виконання договору від 27.04.10 №27/04/2010 (а.с.43-50), платіжними дорученнями підтверджується факт оплати Позивачем придбаного товару шлаку гранульованого. Проти факту відсутності заборгованості з оплати зазначеного товару ОДПІ не заперечує як в акті перевірки (а. акту 4) так і в судовому засіданні.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт оплати придбаного для використання в господарській діяльності товару та отримання від продавця належним чином оформленої податкової накладної, такий платник податків наділений законом правом збільшити податковий кредит з ПДВ.

За правилам, визначеними пп.7.3.1.п.7.3 ст.7 Закону №168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець повязує виникнення у платника податку обовязку визначити податкове зобовязання по ПДВ.

Отже суд робить висновок, що у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобовязання з ПДВ, закон не передбачав. Оплата за шлак гранульовний, проданий Позивачем покупцю - ДП «Схід ГЗК» за договором від 06.04.10 №313/13, надійшла від останнього в розмірі 865676,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.04.11 №4969 та не заперечується Відповідачем як в акті перевірки так і в судовому засіданні.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах Відповідач, без врахування складених на виконання договору між Позивачем та ДП «Схід ГЗК» первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, а отже не досліджуючи питання реальності господарської операції, аналіз якої повинен здійснюватись саме на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідність їх дійсному економічному змісту, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків обєктів оподаткування податком на додану вартість, що суперечить закону.

Твердження Відповідача щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних в підтвердження отримання товару та його подальшої реалізації сприймаються судом критично. Адже, як вбачається зі специфікації до договору від 27.04.10 (а.с.29), укладеного між Позивачем та постачальником товару ТОВ «Гарант Транс Сервіс», місце поставки товару Станція Канатово Шахта Інгульська ДП «СхідГЗК». Аналогічне місце доставки визначено у Специфікації №1 до договору від 06.04.11, укладеного між Позивачем та покупцем товару ДП «СхідГЗК». Наведене, з урахуванням змісту укладених договорів, якими опосередковувалися спірні господарські операції, дає підстави для висновку про те, що в даному конкретному випадку виконання операцій з поставки товару покладено на постачальника Позивача у строк та за місцем, визначеним у Специфікації. Оскільки використання Позивачем придбаного товару у власній діяльності полягало у намірі отримати економічну вигоду від реалізації цього товару саме ДП «СхідГЗК», а не від використання у власному виробництві, необхідність його транспортування до місця позивача була відсутня. Отже висновки податкового органу щодо не підтвердження транспортування товару належним чином оформленими товарно-транспортними накладними зроблені без належного дослідження та врахування відповідних первинних документів та суперечать матеріалам справи, зокрема, акту прийму-передачі, квитанціям про приймання вантажу, сертифікатам (а.с.52-114).

Щодо актів перевірки відносно постачальника контрагента Позивача ТОВ «Гарант Транс Сервіс» - ПП «Анта» та постачальників ПП «Анта» - ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», на які Відповідач посилається в обґрунтування своєї позиції, суд зауважує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Законодавець не ставить в залежність обовязок платника податків здійснити нарахування податкових зобовязання та право на податковий кредит від статусу платників податків, що є постачальниками контрагентів такого платника.

Щодо доводів Відповідача про неспрямованість правочину між Позивачем та ТОВ «Гарант Транс Сервіс», та як наслідок між Позивачем та ДП «Схід ГЗК», на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Аналіз положень зазначених законодавчих актів дає підстави вважати, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Окремо суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Також суд зауважує, що положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби наділені повноваженнями подавати в суди позови про визнання угод недійсними та стягнення в дохід держави коштів, отриманих за такими угодами. Отже, доводи ОДПІ щодо не спрямованості на реальне настання правових наслідків правочину між Позивачем та ТОВ «Гарант Транс Сервіс», за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх податковим органом в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними в акті перевірки.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобовязання, сформований податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наведеним вище положенням Конституції України кореспондують положення ст.21 ПКУ, відповідно до яких посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами. При оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобовязані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 (далі Порядок №984).

Згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними. Наслідком зазначеного, без наявності належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, - є противоправні висновки ОДПІ про відсутність обєктів оподаткування, що підпадають під визначення ст.3 Закону №168. Такими діями податкового органу щодо відображення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів та відсутність обєктів оподаткування грубо порушені вимоги ст.8, 19, 64, 124 Конституції України, ст.204, 203, 215, 28, 662 ЦК України, а також права та інтереси Позивача. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Єко-сервис» до Жовтоводської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання противоправними дій задовольнити.

Визнати противоправними дії Жовтоводської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області:

- щодо визнання правочину, укладеного ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» з контрагентом-постачальником ТОВ «Гарант Транс Сервіс» в серпні 2010 року, таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;

- щодо визнання відсутнім обєктів оподаткування податком на додану вартість з продажу товарів підприємству-покупцю ДП «СхідГЗК».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Єко-сервіс» (код ЄДРПОУ 35935908) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 26.09.11.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >А.О. Коренев

< Текст >