Постанова № 18509611, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2011 р. (12:58) Справа №2а-3266/11/0170/22 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін: від позивача Петросенко І.М.,

від відповідача Козичева Т.Ю., Соломко Н.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

У листопаді 2006року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" звернулося до Господарського суду АРКрим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання не чинними податкових повідомлень - рішень від26.10.2006р. №0002472301/0, №0002482301/0, №0001501701/0.

Постановою Господарського суду АР Крим від19.03.2007р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від05.07.2007р. постанову Господарського суду АРКрим від19.03.2007р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від24.02.2011р. постанову Господарського суду АРКрим від19.03.2007р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від05.07.2007р. в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №0002472301/0 та №0002482301/0 від26.10.2006р. у даній справі скасовано, а матеріали справи в цій частині направлені на новий судовий розгляд. В решті оскражуване рішення залишено без змін.

16.03.2011р. адміністративна справа надійшла до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.11р. суддею Лавренчук О.В. прийнято до провадження справу №2а-3266/11/0170/18.

У звязку із звільненням судді Лавренчук О.В. 20.04.11р. відбулось проведення повторного автоматичного розподілу справи та справу передано на одноособовий розгляд судді Радчук А.А. при цьому справі присвоєно №2а-3266/11/0170/22.

Ухвалою суду від 21.04.2011 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду позовні вимоги були уточнені та остаточно позивач просив суд визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від26.10.2006р. №0002472301/0, №0002482301/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" зареєстроване як юридична особа Виковачим комітетом Керченської міської ради АР Крим 05.11.1997, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.102,103 Т.1).

13.10.2006року Державною податковою інспекцією в м. Керчі проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішсервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.10.2006 року №613/23-1/25133423 (том 1, аркуш справи 25).

Перевіркою виявлені порушення: підпункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 п.5.3; підпункту 5.4.8 п.5.4 статті 5; підпунктів 7.4.1., 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період 01.10.2004 року 01.07.2006 року на суму 70364,00грн.; підпункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6427,00 грн; пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1а), пункту 9.10 статі 9, підпункту 19.2 а) пункту 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за лютий 2006 року у сумі 1149,32грн.

За наслідками перевірки та зазначеного акту відповідачем 26.10.2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення: - №000272301/0 від 26.10.2006року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 86870,20грн., у тому числі: основний платіж 70364,00 грн., штрафні санкції 16506,20грн.; - №002482301/0 від 26.10.2006року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9640,50грн., у тому числі: основний платіж 6427,00грн., штрафні санкції 3213,50 грн.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, зазначеним актом перевірки встановлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю „Зовнішсервіс” податку на прибуток у перевіряємий період з 01.10.2004р. 30.06.2006р. у розмірі 70364,00грн. Підставою для нарахування податку на додану вартість відповідач вважає перерахунок з нібито існуючого заниження валових доходів на суму 274621,52грн. за надані послуги з агентування суден-нерезидентів за транзитну проводку Керч-Єнікальським каналом.

Так скасовуючи рішення судів першої та другої інстанції по даній справі ВАС України в своїй ухвалі від 24.02.2011 року зазначив перевірити чи надавалась позивачу Міністерством транспорту України знижки на справляння розміру плати за агентування суден, що проходять Керч-Єнікальським каналом. Крім того наголошено про застосування до зазначених правовідносин Наказом Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 року „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”.

Як встановлено із пояснень представників сторін, зазначені знижки позивачу не надавались, крім того також встановлено наступне.

Як зазначено вище, 15.12.2000 року Міністерством транспорту України прийнятий наказ №711 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”.

Між тим, в судовому засіданні беззаперечно встановлено та фактично ніким не оскаржено той факт, що ТОВ „Зовнішсервіс” агентує судна, які здійснюють транзитний прохід через Керч-Єнікальський канал, не заходячи до портів м.Керч. Дія ж зазначеного наказу Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 розповсюджується на послуги, які надаються у морських портах України.

Відповідач вважає, що наказ №711 від 15.12.2000 року, в якому держава встановлює ставки агентування суден, що проходять Керч-Єнікальським каналом транзитом, нижче цін прийшов до висновку, що фактично позивач використовував ставки плати за агентування суден, що проходять Керч-Єнікальський канал, які і є звичайними цінами. Фактично, позивач використовував ставки плати за агентування суден, що проходять Керч-Єнікальським каналом транзитом, нижче цін, регулювання яких здійснюється державою, без врахування обємів суден.

Застосовуючи рівень „звичайних цін” відповідач не прийняв до уваги, що згідно з підпунктом 1.20.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Як свідчать матеріали справи, ставка за агентування суден, які проходять транзитом через Керч-Єнікальський канал, згідно укладених Товариством з обмеженою відповідальністю „Зовнішсервіс” зовнішньоекономічних контрактів з різними нерезидентами, складає 50 доларів США за одну проводку через канал.

Відповідач прийшов до висновку, що встановлені пунктом 46 наказу №711 від 15.12.2000року „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України” ставки за агентування і є звичайними цінами, що відображає відповідач у акті перевірки. Порядок визначення і оформлення податкового зобовязання (якщо податкове зобовязання визначається із застосуванням непрямих методів податкове повідомлення-рішення складається за формою „Н” і виноситься окреме податкове повідомлення-рішення) на підставі застосування „звичайної ціни” здійснено Державною податковою інспекцією в м. Керчі неправомірно. Отже, суд приходить до висновку, що здійснення Державною податковою інспекцією в м. Керчі донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств свідчить про неврахування відповідачем вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002року №697.

Суд не приймаються до уваги посилання відповідача на пункт 1 наказу №711, що рівень цих Зборів і плат є граничним, а знижки до них надаються Міністерством транспорту, оскільки наказом №711 внесені зміни і доповнення до зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, які затверджені наказом Міністерству транспорту України від 27.06.1996року №214 (зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.1996року за №374/1399) із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерству транспорту України від 07.12.1998року №487 (зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.1998року за 3846/3286), виклавши ці Збори і плати в новій редакції. Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996року №214 „Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996року за №374/1399 із змінами і доповненнями) є чинним у період перевірки.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі не прийнято до уваги, що відповідно до статей 6, 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється за рахунок встановлення державних фіксованих цін (тарифів) або граничних рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлений наказом граничний рівень цін (тарифів) є врегульованою максимальною вартістю товарів (робіт, послуг), а не мінімальним рівнем цін. Тобто, відповідач не обґрунтував правомірність збільшення вартості агентських послуг, наданих позивачем за період з січня 2006 року по червень 2006 року.

Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 26.10.2006року: №0002472301/0, №0002482301/0, в частині визначення штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість у сумах: 16506,20грн., 3213,50грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Однак, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, для законного начислення штрафних санкцій підпункт 17.1.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює необхідність первісного отримання податкових повідомлень-рішень платником податків від контролюючого органу у даному випадку від Державної податкової інспекції в м. Керчі.

Оскільки, згідно з підпунктом 5.2.1 пунктом 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобовязання, з якого сплачуються штрафні санкції.

Даний факт також підтверджується тім, що підпункт 17.1.3 зазначає обовязок платника податків сплатити штраф, а на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобовязання, платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями одночасно зазначені основні зобовязання: з податку на додану вартість в сумі 6427,00грн., з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 70364,00грн., а також штрафні санкції за даними зобовязаннями відповідно; в сумі 3213,50грн., в сумі 16506,20грн. На момент винесення рішень про визначення штрафних санкцій у зазначених сумах податкові зобовязання не були узгодженими.

З урахуванням викладеного суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є незаконними і порушують право позивача, та у відповідача не було законних підстав для застосування штрафу.

З урахуванням викладеного суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є незаконними і порушують право позивача, та у відповідача не було законних підстав для застосування штрафу.

Суд приходить до висновку, що визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Зовнішсервіс” податкових зобовязань згідно спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2006року: №0002472301/0, №0002482301/0 є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Крім того, в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р.№253, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), у спірних податкових повідомленням-рішенням не вказане повне найменування платника податків.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами на час виникнення спірних правовідносин) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства позивача у справі.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 03.10.2011 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0002472301/0 від 26.10.2006 року, про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 86870,20грн., у тому числі: основний платіж 70364грн., штрафні санкції - 16506,20грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0002482301/0 від 26.10.2006 року, про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9640,50 грн., у тому числі: основний платіж 6427 грн., штрафні санкції 3213,50грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.