Рішення № 18507145, 08.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2011 р. Справа № 26/109-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісагро-Київ”, м. Київ до Приватного сільськогосподарського підприємства „Шевченківське” Київська обл., с. Горенечі про стягнення 151298,37 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1 довіреність № 38 від 06.07.2011 року, відповідача ОСОБА_2 довіреність № б/н від 30.05.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 55877,08 грн. основного боргу, 16598,80 грн. пені, 13387,71 грн. штрафу, 12762,39 грн. інфляційної складової боргу, 49574,01 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 3098,38 грн. 3% річних, а загалом 151298,37 грн. боргу у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва від 08.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 18.08.2011 року.

Через канцелярію суду 18.08.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 55877,08 грн., а в іншій частині в позові просив відмовити.

18.08.2011 року позивач через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

31.08.2011 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на заяву про забезпечення позову, в якому просив суд відмовити в забезпечення позову.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

У судових засіданнях 18.08.2011 року та 01.09.2011 оголошувалися перерви відповідно на 01.09.2011 року та 08.09.2011 року.

06.09.2011 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 55877,08 грн. основного боргу, 9551,06 грн. пені, 13387,72 грн. штрафу, 6803,54 грн. інфляційної складової боргу, 29351,11 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 1834,44 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісагро-Київ” (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством „Шевченківське” (покупець) укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 81-10/з, за умовами якого постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 січня 2011 року, а щодо невиконання до цього дня зобовязань та відповідальності ? до повного їх виконання (п.п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.11.2010 року).

Згідно п.п. 3.2 договору товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються сторонами у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 4.3 договору строк оплати зазначається в специфікаціях.

Специфікаціями № 1 від 08.06.2010 року та № 2 від 21.06.2010 року до договору встановлено наступні строки оплати спірного товару: 23% ? попередня оплата; 77% ? кредит до 01.11.2010 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 153877,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ КНК-000210 від 09.06.2010 року на суму 99028,98 грн., КНК-000232 від 22.06.2010 року на суму 45308,10 грн., КНК-000235 від 23.06.2010 року на суму 9540,00 грн. та довіреностями на отримання цінностей.

22.11.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору, за умовами якої сторони внесли зміни в графі „Строки оплати” у специфікації № 1 від 08.06.2010 року до основного договору та визначили наступні періоди проплат: 1) 10% ціни товару ? до 30.11.2010 року; 2) 40% ціни товару ? до 31.12.2010 року; 3) 50% ціни товару ? до 31.01.2011 року (п. 2 додаткової угоди №1) та у специфікації № 2 від 21.06.2010 року до основного договору та визначили наступні періоди проплат: 1) 7% ціни товару ? до 30.11.2010 року; 2) 53% ціни товару ? до 31.12.2010 року; 3) 40% ціни товару ? до 31.01.2011 року (п.3 додаткової угоди №1).

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 22.11.2010 року про внесення змін до договору встановлено, що у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились застосувати відкладальну обставину до п.п. 2, 3 даної угоди, при якій зміна умов договору в частині строків оплати товару за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 81-10/з від 08.06.2010 року набирає чинності за умови повної та своєчасної їх оплати, визначеної п.2, 3 цієї угоди.

Проте, відповідач за отриманий на суму 153877,08 грн. товар розрахувався частково, і має заборгованість перед позивачем у сумі 55877,08 грн.

Враховуючи, що відповідачем не було здійснено повну та своєчасну оплату товару в строки, що передбачені п.п. 2.3 додаткової угоди № 1 від 22.11.2010 року про внесення змін до договору, дані пункти додаткової угоди не набрали чинності в силу умов п. 4 додаткової угоди та вимог ст. 212 ЦК України.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 55877,08 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву поданому через канцелярію суду 18.08.2011 року визнав позов в частині стягнення основного боргу у сумі 55877,08 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 55877,08 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено дату (01.11.2010р.), в строк до якої відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар, а тому розрахунки 48% річних за неправомірне користування чужими коштами, 3% річних, інфляційної складової боргу, пені та штрафу здійснюються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Нормами ч. 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6 додаткової угоди № 1 від 22.11.2010 року до договору покупець зобовязується сплатити на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48% річних від суми боргу.

Вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 26 849,61 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення інфляційних сум та 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 1678,10 грн. 3% річних та 6664,04 грн. інфляційних сум, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних сум та 3% річних в позові слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.п. 8.4.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно п. 6 додаткової угоди № 1 від 22.11.2010 року до договору покупцю, крім нарахованих сум пені, індексу інфляції, процентів та інших платежів за основним договором, з моменту порушення грошових зобовязань нараховується штраф у розмірі 10%.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення пені та 10% штрафу є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 8670,18 грн. пені та 11987,71 грн. штрафу, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу в позові слід відмовити.

Державне мито в сумі 1 117,27 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,74 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Шевченківське” (08114, Київська с. Гориничі, вул. Леніна, буд. 205, код 30796166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісагро-Київ” (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, код 36555493) 55 877 (пятдесят пять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 08 коп. основного боргу, 8670 (вісім тисяч шістсот сімдесят) грн. 18 коп. пені, 11987 (одинадцять тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 71 коп. штрафу, 6664 (шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 04 коп. інфляційної складової боргу, 1678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 10 коп. 3% річних, 26849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок девять) грн. 61 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 27 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 13.09.2011р.