Рішення № 18504492, 22.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/28222.09.11 За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м.Києві До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 1568,79 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2. представник за довіреністю.

від відповідача не зявився

У судовому засіданні 22.09.2011 р. судом на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості по оплаті послуг по договору № 303-Д від 01.12.2008 у розмірі 1518,80 грн., 49,99 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 102,00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 236 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/282 та розгляд справи було призначено 15.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 розгляд справи було відкладено на 22.09.2011.

В судовому засіданні 22.09.2011 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов п. 3.2 договору № 303-Д від 01.12.2008 не було здійснено у визначений строк оплату наданих послуг за квітень, липень 2011 року в сумі 1518,00 грн. Також, за прострочення виконання обовязку по оплаті наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача 49,99 грн. пені.

Відповідач в судові засідання 15.09.2011 та 22.09.2011 свого представника не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між позивачем - Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, як виконавцем, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як замовником, було укладено договір № 303-Д об/2008/Сол на надання послуг охорони майна (далі - договір) який підписано представниками сторін та посвідчено печатками сторін.

Відповідно до п. 2.1. договору замовник доручив, а виконавець зобовязався здійснювати охорону майна замовника на обєкті та обслуговування сигналізації на цьому обєкті.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за договором здійснюється відповідачем щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, а рахунок виконавця (позивача).

Згідно пункту 6.2.1 договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Також, сторонами було підписано: протокол погодження договірної ціни, згідно якого вартість 1 години охорони майна на 1 обєкті замовника за допомогою ПЦС становить 1,40 грн. (з ПДВ), вартість обслуговування 1 умовної установки сигналізації в рік становить 360,00 грн. (з ПДВ); дислокацію охоронної сигналізації в приміщенні обєкту; розрахунок вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщенні обєкту.

Згідно Актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг до договору, а саме: № С4-0001756 за квітень 2011 на суму 759,40 грн. та № С4-0003427 за липень 2011 на суму 759,40 грн., підписаних представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідчених печатками обох сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість наданих позивачем та прийнятих без будь-яких зауважень та заперечень відповідачем послуг з охорони обєктів по зазначеним актам склала загалом 1518,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками правовідносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо ), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вимогами статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, якщо договором передбачено надання послуг за плату.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач на виконання умов укладеного договору надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень послуги з охорони обєктів за квітень та липень 2011 року загалом на суму 1518,80 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг до договору, а саме: № С4-0001756 за квітень 2011 на суму 759,40 грн. та № С4-0003427 за липень 2011 на суму 759,40 грн.

Але відповідачем всупереч умов п. 3.2 договору оплату наданих позивачем послуг з охорони обєктів за квітень в сумі 759,40 грн. та липень 2011 року в сумі 759,40 грн., а загалом в сумі 1518,00 грн., у строк до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, тобто до 20.04.2011 (за квітень 2011 року) та до 20.07.2011 (за липень 2011 року) - не було здійснено, заборгованість в сумі 1518,00 грн. погашена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору по суті суду не надано.

А тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги, визнається судом законною, обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1 518, 00 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг 49,99 грн. пені.

Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно пункту 6.2.1 договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Оскільки відповідачем всупереч умов п. 3.2 договору оплату наданих позивачем послуг з охорони обєктів за квітень в сумі 759,40 грн. та липень 2011 року в сумі 759,40 грн. у строк до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, тобто до 20.04.2011 (за квітень 2011 року) та до 20.07.2011 (за липень 2011 року) - не було здійснено, заборгованість в сумі 1518,00 грн. погашена відповідачем не була, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведений розрахунок суду.

Згідно розрахунку суду, розмір пені складає 7,59 грн., а саме: (759,40 грн. (заборгованість за квітень 2011 року) х 0,5%) + (759,40 грн. (заборгованість за липень 2011 року) х 0,5%) = 7,59 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 1518,00 грн. основного боргу та 7,59 грн. пені. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 5 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Управління Державної служби охорони при Головному управління МВС України в м.Києві (код ЄДРПОУ 08596920, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська,9) суму основного боргу в розмірі 1 518 (одна тисяча пятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., пені 7 (сім) грн. 59 коп., а також 99 (девяносто девять) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 26.09.11