Рішення № 18504169, 30.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 р. Справа № 5010/1587/2011-27/87

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В.,

при секретарі судового засідання Осудар І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАЛ ГРУП.АРХО-СОФТ" (вул. Гетьмана Мазепи, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018)

про стягнення заборгованості в сумі 13 866, 92 гривень за договором поставки.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник (паспорт НОМЕР_1 виданий 05.10.2010 року Шахтарським МВ ГУ МВС України в Донецькій області, довіреність від 19.09.2011 року).

Від відповідача: не з'явилися.

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАЛ ГРУП.АРХО-СОФТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 13 866, 92 гривень за договором поставки, з яких 13 290, 00 гривень - основний борг, 576, 92 гривень - пеня.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за договором поставки № 38, укладеного між сторонами 26.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.08.2011 року.

Ухвалами суду від 23.08.2011 року, 06.09.2011 року розгляд справи відкладався на 06.09.2011 року та 30.09.2011 року відповідно, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІАЛ ГРУП.АРХО-СОФТ" (покупець) 26.04.2011 року укладено договір поставки № 38, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - комбікорм, використовуваний для годівлі свиней або ВРХ у кількості, якості й асортименті, зазначеним у специфікаціях (заявках), що виставляються покупцем і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 18.10.2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (п. 9.1. договору).

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар (за кожну окрему партію) згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою тощо не пізніше 1 (одного) календарного дня (якщо інше не буде погоджено сторонами додатково) з моменту отримання цієї партії у власність.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22 760, 00 гривень (в т.ч. ПДВ), про що свідчить видаткова накладна № ЧИ-0000127 від 26.04.2011 року. Відповідач частково розрахувався за товар, зокрема в сумі 9 470, 00 гривень. Несплаченим залишився борг - 13 290, 00 гривень.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення боргу (претензія № 6 від 16.05.2011 року). Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

На підставі вище наведеного пункту договору відповідачу нараховано пеню в сумі 576, 92 гривень (430, 18 гривень за період з 26.04.2011 року по 14.06.2011 року; 146, 74 гривень за період з 16.06.2011 року по 11.07.2011 року).

Суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовна вимога щодо стягнення 13 290, 00 гривень - заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованою, відповідно такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору поставки № 38 від 26.04.2011 року (п. 7.3. договору) передбачено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

За таких обставин, відповідачу правомірно нараховано пеню в сумі 576, 92 гривень (430, 18 гривень за період з 26.04.2011 року по 14.06.2011 року; 146, 74 гривень за період з 16.06.2011 року по 11.07.2011 року).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАЛ ГРУП.АРХО-СОФТ" (вул. Гетьмана Мазепи, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) про стягнення заборгованості в сумі 13 866, 92 гривень за договором поставки - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАЛ ГРУП.АРХО-СОФТ" (вул. Гетьмана Мазепи, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 36116792) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця: НОМЕР_2) - 13 866, 92 гривень (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень дев'яносто дві копійки) заборгованості за договором поставки, з яких 13 290, 00 гривень - основний борг, 576, 92 гривень - пеня, а також 138, 67 гривень (сто тридцять вісім гривень шістдесят сім копійок) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 30.09.2011 року

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

___І.В.Григорчук 30.09.11