Постанова № 18498554, 17.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.08.2011 р. справа №30/5009/1889/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівЧернота Л.Ф., Шевкової Т.А.

при секретарі Ложка Н.Л.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. № 10/4636-112 від 21.04.11 р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від23.06.2011 року

у справі№ 30/5009/1889/11 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до відповідачаКомунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області

простягнення 59814 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Публічне акціонерне товариство "Дніпроенерго", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області про стягнення 59814 грн. 89 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.11 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 14953 грн. 28 коп., інфляційні у розмірі 8573 грн. 67 коп. та 3% річних у розмірі 5788 грн. 11 коп., в іншій частині позову було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.11 р. скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 27.07.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 20.07.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 20.07.11 р. не була визнана обовязковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 30/5009/1889/11 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині визначення правильного розміру інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.06 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(Енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(Споживач) було укладено договір № 30 на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно умов якого Енергопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді у необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки та на умовах, обумовлених даним договором.

Пунктом 2.3.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені розділом 5 договору.

Згідно п. 4.2. договору, Енергопостачальна організація складає та підписує зі Споживачем, щомісячно, до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, наступні акти: акт про відпуск теплової енергії; акт про кількість підживленої води. Для підписання актів про кількість відпущеної теплової енергії та про кількість підживленої води Споживач направляє свого представника до Енергопостачачьної організації не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі неявки Споживача в зазначені строки або необгрунтованій відмові від підписання актів, Енергопостачальна організація складає акти самостійно та один екземпляр у триденний строк надсилає Споживачу до відома. Акт є первинним документом та підтверджує передачу права власності теплової енергії Споживачу з правом формування доходу та дебіторської заборгованості.

У відповідності до п. 5.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 09.09.08р.), за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, що зазначена у Додатку №1 до договору, Споживач сплачує Енергопостачальній організації за діючими тарифами, які узгоджені розпорядженням Запорізької облдержадміністрації № 143 від 08.04.2004р. за 1 Гкал теплової енергії 154,16грн. (в т.ч. ПДВ 25,69 грн.). Споживач відшкодовує Енергопостачальній організації витрати, пов'язані з неповерненням мережної води виходячи із вартості отримання та приготування хімочищеної води, на підставі акту, оформленого згідно додатку № 5 договору. Вартість 1 тони хімочищеної (підживленої) води визначається згідно калькуляції Енергопостачальної організації в залежності від тарифів на питну воду КП «ВК «Тепло-водоканал», що на момент підписання додаткової угоди складає 2,64 грн. (в т.ч. ПДВ 0,44грн.). При зміні тарифів на теплову енергію сума оплати за поставлену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться у письмовій формі до споживача.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється в п'ятиденний строк з дати підписання актів про відпуск теплової енергії та кількості хімочищеної води.

Як свідчать матеріали справи, позивачем його зобов'язання за договором з поставки відповідачу теплової енергії в гарячій воді були виконані належним чином та у повному обсязі.

З актів про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та актів про кількість хімочищеної води для підживлювання теплової енергії вбачається, що позивач у вказаний період відпустив, а відповідач спожив: у вересні 2010р. теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 643535 грн. 64 коп. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 134110 грн. 20 коп. (з ПДВ); у жовтні 2010р. теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2024443 грн. 80 коп. (з ПДВ); у листопаді 2010р. теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2133340 грн. 92 коп. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 158262 грн. 47 коп. (з ПДВ); у грудні 2010р. теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2824760 грн. 40 коп. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 189948 грн. 53 коп. (з ПДВ). Наведені акти відповідач отримав 02 - 04 числа відповідного місяця. При зверненні до суду позивач стверджував, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов»язання, а саме: оплату за теплову енергію та хімочищену воду в передбачений п. 5.4. договору строк не здійснив, чим порушив умови договору, у зв»язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензії № 33/175 від 21.01.11р., №0601/33 від 11.03.11р., які останній залишив без відповіді та задоволення. Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача пені у розмірі 14953 грн. 28 коп., інфляційних у розмірі 39073 грн. 50 коп. та 3% річних у розмірі 5788 грн. 11 коп. Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як правомірно встановив суд першої інстанції, відповідач вартість отриманої теплової енергії та хімочищеної води сплатив позивачу в повному обсязі, однак з порушенням обумовлених договором строків.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, зокрема, пеню у розмірі 14953 грн. 28 коп.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.2.2. договору (з урахування додаткової угоди № 4 від 09.09.08р.), Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок цієї штрафної санкції, виходячи з кількості днів прострочення часткового виконання відповідачем його договірного зобов»язання.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 14953 грн. 28 коп. за сукупний період з врахуванням поетапного погашення відповідачем суми грошового зобов»язання в жовтні, листопаді 2010 р., січні 2011 р.

При зверненні до суду із позовом позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5788 грн. 11 коп. та інфляційні у розмірі 39073 грн. 50 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5788 грн. 11 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за сукупний період з врахуванням поетапного погашення відповідачем сум боргу в жовтні, листопаді 2010 р., січні 2011 р., оскільки розрахунок, наданий позивачем, є вірним.

В той же час судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 8573 грн. 67 коп., оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні поденно, зокрема, за період прострочки виконання грошового зобов»язання відповідачем від одного до дев»яти днів, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є необґрунтованим. Суд першої інстанції зазначив про це, але також помилився при власному розрахунку інфляційних, оскільки можна в даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов»язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін (28 днів також є такою прострочкою). Інші періоди прострочки, вказані позивачем, складають кількість днів від 1 до 9 в одному місяці зі зміною відповідно сум боргу протягом одного місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов»язання.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних слід змінити та до стягнення підлягають інфляційні лише у розмірі 3 грн. 91 коп. за період прострочки виконання грошового зобов»язання в розмірі 1304 грн. 64 коп. з 22.10.10 р. по 18.11.10 р. В іншій частині слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення, в частині, що залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011 р. у справі № 30/5009/1889/11 підлягає зміні в частині визначення вірного розміру інфляційних, апеляційна скарга залишенню без задоволення, а позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 39073 грн. 50 коп. слід задовольнити частково на суму 3 грн. 91 коп. з відмовою в іншій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011 р. у справі № 30/5009/1889/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011 р. у справі № 30/5009/1889/11 змінити в частині визначення суми інфляційних.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області про стягнення 59814 грн. 89 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, ЗКПО 32400040 на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ЗКПО 00130872 пеню у розмірі 14953 грн. 28 коп., інфляційні у розмірі 3 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 5788 грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 207 грн. 45 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 81 грн. 85 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м. Енергодар Запорізької області про стягнення інфляційних у розмірі 39069 грн. 59 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011 р. у справі № 30/5009/1889/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Л.Ф. Чернота

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.