Постанова № 18498420, 11.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.08.2011 р. справа №9/218пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівБогатиря К.В.

Донця О.Є.

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

від скаржника:

від прокуратури: не з'явився не з'явився

не з'явився ( Донецька міськрада)

Кравцов В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від10.01.2011 року

у справі№ 9/218пн (суддя Марченко О.А.)

за позовомПриватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк

провизнання договору недійсним

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк

доПриватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк

провизнання права власності ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року у справі № 9/218пн припинено провадження у справі №9/218пд за позовом Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк, про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. недійсним.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк до Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк про визнання права власності - задоволені.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” (за адресою: вул.Московська, 1, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 25582227) на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Московська, 1.

Стягнуто з Приватного підприємства „Демонтос”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м.Донецьк, витрати по сплаті державного мита в сумі 5000грн.20коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Рішення господарського суду мотивоване тим , що договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. є нікчемний з моменту його вчинення, тому провадження у справі в частині первісного позову підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмета спору. Відносно зустрічних позовних вимог рішення суду обґрунтовано тим, що спірний обєкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, будь-які докази порушення прав інших осіб відсутні, спірна будівля відповідає діючим нормативним правилам.

Заступник прокурора Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, з апеляційною скаргою про його скасування в частині зустрічного позову, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на те , що місцевий господарський суд при вирішенні спору належної уваги не звернув на приписи законів та нормативних актів, якими регулюється порядок та організація будівництва та ввід до експлуатації закінченого будівництвом обєкту, вважає, що позивачем не отримані всі необхідні документи для будівництва, оскарженим рішенням порушуються інтереси третіх осіб в сфері землекористування, містобудування та додержання будівельних норм і правил, питання щодо надання позивачу в користування земельної ділянки судом не досліджувалось, суд повинен був залучити до участі в справі Донецьку міську Раду як власника земельної ділянки, на якій збудовано спірне майно.

Позивач, Приватне підприємство „Демонтос”, м.Донецьк, у відзиві б/н від 10.08.11р. на апеляційну скаргу проти вимог та доводів скаржника та Прокурора заперечує , вважає їх необгрунтованими , а рішення суду - законним.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДВ”, м. Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача в засідання суду не зявився.

В нинішнє судове засідання представники позивача , відповідача та Донецької міської ради не з'явилися. Поважних причин незявлення суду сторонами не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

З оглядом на вищенаведене , апеляційна скарга розглядається з урахуванням приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури, що був присутній в судовому засіданні , судова колегія встановила наступне.

03.09.2010р. між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу без номеру, за яким відповідач отримав у власність спірні будівлі.

За приписами до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставою подання позову визначено те, що відповідач не зареєстрував право власності на майно, яке є предметом спірного договору, та зазначений договір був укладений сторонами з порушенням вимог закону щодо форми договору в розумінні ст.657 Цивільного кодексу України.

Ст. 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному 3посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації з моменту державної реєстрації

За даних обставин, з оглядом на положення ст. ст. 203, 204, 215, 220 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов цілком правомірного висновку, що оскільки спірний договір нотаріально не посвідчений, і не пройшов державної реєстрації, то договір купівлі-продажу від 03.09.2010р. є нікчемним.

Внаслідок цього, судова колегія погоджується з судом першої інстанції в частині припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору в порядку, передбаченому п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відносно вимог за первісним позовом.

Відносно вимог за зустрічним позовом судовою колегією встановлено наступне.

19.02.2008р. між відповідачем як орендарем та виконавчим комітетом Донецької міської ради як орендодавцем був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136600:00:024:0543) площею 1,1792га, по вулиці Московська, 1 у Калінінському районі м. Донецька з строком дії до 19.12.2012р., який був засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №714.

Цей договір був укладений на виконання рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 19.02.2007р. №838/4 „Про передачу земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” для експлуатації існуючих будівель та споруд (в тому числі:самочинно збудованих) по вул. Московська, 1 в Калінінському районі”.

Відповідач згідно наданих документів, які є в матеріалах справи (копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2005р., виданого Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8085634 від 17.08.2005р., виданого Комунальним підприємством „ Бюро технічної інвентаризації м. Донецька ” ), є власником об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Донецьк, вул.Московська, буд.1 до складу яких входить: адміністративно-побутова будівля літ.А-1, будівля овочесховища літ.В-1, приміщення 1-го поверху будівлі овочесховища літ.Г-1, площею 693,2кв.м., будівля складу літ.Д-1 з господарськими спорудами загальною площею 1759,0кв.м.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №1/94901 відповідач самочинно збудував по вулиці Московська, буд.1 у 2010 році наступні об'єкти нерухомості: літ.А'-1 прибудова до будівлі складу літ.А-1 загальною площею 204,3 кв.м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв.м., приміщення сторожки літ.Х, та змінив цільове призначення будівлі складу літ.А-1, розташованої за тією ж адресою.

Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

В подальшому відповідач звернувся до Акціонерного товариства закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”, за висновком якого стан основних несучих конструкцій будівель складу літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, складу літер „Т-1”, сторожки літер „Х” нормальне; будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1” відповідають вимогам Сніп 2.11.01-85х (Складські будівлі); будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1”, сторожки літер „Х” по вул. Московській, 1 у м. Донецьку до подальшої експлуатації придатні.

Як це відображено вище, 03.09.2010р. між відповідачем як продавцем та позивачем як покупцем був укладений договір купівлі-продажу без номеру, за яким відповідач отримав у власність спірні будівлі.

В подальшому, вказаний договір всупереч приписам ст. ст. ст. ст. 215, 220, 640, 657 Цивільного кодексу України не був нотаріально посвідчений та зареєстрований, з метою належної реалізації відповідачем прав власності на придбані обєкти нерухомості.

За таких обставин, відповідач звернувся в межах даної справи до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до позивача про визнання права власності покупця за Договором купівлі-продажу від 03.09.2010р., укладеному між сторонами.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважного представника прокуратури, що був присутній в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідачем до суду додатково надано документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно не порушує права інших осіб.

Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст.16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

При цьому, виходячи з ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ст. 331 ч. 2 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Як це вірно встановлено місцевим господарським судом, на момент звернення до суду відповідач відкрито володів майном, склад якого вказаний вище, майно відповідачапід жодним обтяженням не перебувало.

За висновком експертно-технічного дослідження Акціонерного товариства закритого типу „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”, за висновком якого стан основних несучих конструкцій будівель складу літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, складу літер „Т-1”, сторожки літер „Х” нормальне; будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1” відповідають вимогам Сніп 2.11.01-85х (Складські будівлі); будівлі складів літер „А-1” з прибудовою літер „А'-1”, „Т-1”, сторожки літер „Х” по вул. Московській, 1 у м. Донецьку до подальшої експлуатації придатні.

Також, судова колегія враховує, що 19.02.2008р. між відповідачем як орендарем та виконавчим комітетом Донецької міської ради як орендодавцем був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136600:00:024:0543) площею 1,1792га, по вулиці Московська, 1 у Калінінському районі м. Донецька з строком дії до 19.12.2012р. для експлуатації існуючих будівель та споруд (в тому числі:самочинно збудованих) по вул. Московська, 1 в Калінінському районі.

За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги заперечення прокурора з цього приводу, висловлені в апеляційній скарзі.

Тобто, з оглядом на вищенаведене, права третіх осіб, зокрема, Авдіївської міської Ради, як про це заявляє прокурор, в оскарженому рішенні господарського суду жодним чином не порушені.

Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДВ” (за адресою: вул. Московська, 1, м. Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 25582227) на будівлю складу літ.А-1 з прибудовою літ.А'-1 загальною площею 204,3 кв. м., будівлю складу літ.Т-1 загальною площею 2039,8 кв. м., приміщення сторожки літ. Х, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Московська, 1 обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року у справі № 9/218пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року у справі № 9/218пн - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 10.08.11р.

Головуючий суддя М.Д.Запорощенко

Судді К.В.Богатир

О.Є.Донець