Постанова № 18497591, 18.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2011 р. справа №23/56

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове

на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. по справі № 23/56 (суддя Татенко В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" м.Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове

про стягнення 773,05грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1-довіреність №07-2550 від 04.05.2011р.

-ОСОБА_2-довіреність №07-2549 від 04.05.2011р.

-ОСОБА_3-довіреність № 07-4061 від 05.07.2011р.

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Макіївкокс" м.Макіївка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове 773,05грн.

04.05.2011р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовної заяви, в якій зазначив, що 27.04.2011р. відбулася державна реєстрація змін до його установчих документів та з цього моменту відбулася зміна найменування юридичної особи з Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" на Приватне акціонерне товариство "Макіївкокс". З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "ЦЗФ "Селидівська" на користь приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" вартість недостачі вугільного концентрату, який прибув за залізничною накладною №52489379 в сумі 773,05грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. по справі № 23/56 позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "ЦЗФ "Селидівська" м. Селидове (код ЄДРПОУ 31714629) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" м. Макіївка (код ЄДРПОУ 32598706) збитки від недостачі вугільного концентрату марки "Г" в сумі 738,00 грн.; на відшкодування сплаченого державного мита 97,38 грн. та на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 225,30 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-умовами договору №20832 ДС від 24.05.2010р., актом прийомки продукції (товарів) за кількістю № 1419/п від 14.09.2010р., №1419 від 15.09.2010р. та актом про вагу тари №1419 від 15.09.2010р.;

-положеннями ст.306, п.5, п.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.908, п.2 ст.909 Цивільного кодексу України, ст.105, ст.110, ст.111, ст.37, ст.115, ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, п.27 Правил приймання вантажу;

-частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 14.03.2011р. припинена діяльність Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", яке згідно ст.108 Цивільного кодексу України є правонаступником прав та обовґязків ЗАТ "ЦЗФ "Селидівська". Реєстрація в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" проведена 04.04.2011р. за №12761450000002577.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. у справі № 23/56 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-рішення прийнято з неповним зґясуванням обставин;

-в порушення вимог ст.24 Статуту залізниць України, акт про прийомку продукції по кількості №1419 від 15.09.2010р. був складений без представника ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", крім того складений з порушенням вимог, передбачених Інструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. П-6 зі змінами;

-згідно п.16 Інструкції П-6, отримувач ПАТ "Макіївкокс" з представниками ст.Ханженково Донецької залізниці повинні були призупинити подальшу прийомку продукції та забезпечити зберігання продукції;

-в порушення вимог п.17 Інструкції П-6, представники ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" не були викликані та акти прийомки продукції по кількості та акт перевіски тари порожніх вагонів укладались без вантажовідправника;

-акт про прийомку продукції по кількості №1419 від 15.09.2010р. був оплачений ПАТ "Макіївкокс" у повному обсязі платіжним дорученням №8698 від 24.09.2010р.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить змінити рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. по справі №23/56, стягнувши на користь позивача майнову шкоду у вигляді вартості недостачі вугільного концентрату в сумі 773,05грн. з урахуванням ПДВ, а також судові витрати у загальній сумі 338,00грн. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом, 14.09.2010р. на адресу Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" м. Макіївка по залізничній накладній №52489379 у вагоні №66940008 надійшов вугільний концентрат, вантажовідправником якого було Закрите акціонерне товариство "ЦЗФ "Селидівська" м. Селидове.

На станцію призначення Ханженкове Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах без слідів втрати та відповідно до статті 52 Статуту залізниць України був виданий вантажоодержувачу - Закритому акціонерному товариству "Макіївкокс", про що мається відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.

Відповідно до умов договору №20832 ДС від 24.05.2010р. прийомка товару покупцем має здійснюватись у відповідності до вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-6.

Наполягаючи на стягненні з відповідачів спірної суми, позивач посилається на виявлену під час прийняття вантажу недостачу у кількості 1300кг, наявність якої підтверджується актом прийомки продукції (товарів) за кількістю №1419/п від 14.09.2010р., №1419 від 15.09.2010р. та актом про вагу тари №1419 від 15.09.2010р.

За даними накладної, загальна маса вантажу у вагоні №66940008 70000кг.

Згідно акту №1419 від 15.09.2010р., у результаті недостатнього наповнення вагону вантажовідправником, кількість недостатньої продукції склала 1300кг, а саме: вага нетто зважування вантажу 68700кг (брутто 90300кг, тара 21600кг) нестача вантажу складає 1300кг проти даних залізничної накладної.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість від недостачі вугільного концентрату марки "Г" в сумі 773,05 грн.

Згідно приписів ст.306 Господарського кодексу України, ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст.307 ГК України, п.2 ст.908 ЦК України.

Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних підїзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457.

Навантаження у вищевказані вагони здійснено засобами відправника.

Вищезазначена залізнична накладна підтверджує укладення договору перевезення вантажів (п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.

Під час прийняття вантажу за кількістю позивачем встановлена недостача вантажу, що підтверджено складеним актом прийому продукції по кількості №1419 від 15.09.2010р. (а.с. 12). Зазначений акт складений у повній відповідності до вимог Інструкції.

Відповідно до ст.105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Так, згідно ст.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За змістом ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою. Зокрема, в силу п. "а" ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, колі вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю - П-6 вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими обовязковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за кількістю.

За змістом ст.37 Статуту залізниць України, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Стаття 115 Статуту встановлює, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

З урахуванням норми природної втрати, згідно п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., недостача вантажу у спірному вагоні складає 600кг на суму 773,05грн. з урахуванням ПДВ.

Рахунок-фактура постачальника №28117 від 12.09.2010р. оплачений позивачем у повному обсязі платіжним дорученням №8698 від 24.09.2010р.

Вказаний рахунок-фактура містить відомості про масу вантажу нетто у спірному вагоні в той кількості, яку вказав відповідач у залізничній накладній №52489379. Таким чином, у звґязку з невірним зазначенням відповідачем маси вантажу у спірному вагоні та внесення невірних відомостей у залізничну накладну, позивачу заподіяна майнова шкода у вигляді вартості недостачі оплаченого вугільного концентрату, який прибув у вагоні №66940008 на суму 773,05грн. з ПДВ.

При розрахуванні суми недостачі, вартості спірного вантажу була взята судом без урахування ПДВ в розмірі 1025,00грн., згідно рахунку №28117 від 12.09.2010р. Однак, і у вказаному рахунку, і у платіжному дорученні №8698 від 24.09.2010р., яким був оплачений спірний вантаж, загальна вартість вугільного концентрату складає 1073,69грн. з урахуванням ПДВ.

За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. по справі №23/56 задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. по справі №23/56 скасувати частково.

3) Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове про стягнення 773,05грн. задовольнити повністю.

4)Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" м.Селидове Донецька область (код ЄДРПОУ 31714629) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" м.Макіївка Донецька область (код ЄДРПОУ 32598706) збитки від недостачі вугільного концентрату в сумі 773,05грн., судові витрати зі сплати державного мита в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

5) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду