Рішення № 18497429, 27.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/32627.09.11 За позовомасоціації «Укрліссервіс»

до відповідача1товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокс-2007» відповідача2товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Апогей»

відповідача3

про

за участютовариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас»

визнання недійсними договорів

прокуратури Подільського району міста Києва

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача1

від відповідача2: адвокат ОСОБА_1.(довіреність № б/н від 18.01.2011 року);

Чикирис А.І. директор (статут)

не зявився

не зявився

від відповідача3: представник ОСОБА_2. (довіреність № б/н від 10.09.2010 року)

від прокуратури: помічник прокурора ОСОБА_3. (довіреність № б/н від 19.07.2011

року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Асоціація «Укрліссервіс»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокс-2007», товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Апогей»та товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас»про визнання недійсними договорів цінних паперів № Б1209/339 від 18.12.2009 року; Б1209/340 від 18.12.2009 року; Б1209/341 від 18.12.2009 року; Б1209/342 від 18.12.2009 року;. Б1209/343 від 18.12.2009 року; Б1209/344 від 18.12.2009 року; Б1209/345 від 18.12.2009 року; Б1209/346 від 18.12.2009 року; Б1209/347 від 18.12.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальна сума спірних договорів перевищує вартість майна Відповідача3, що є порушенням вимог статті 98 Цивільного кодексу України та тим, що загальна вартість девяти укладених Відповідачем3 договорів складає 3 500000 гривень, що є порушенням вимог пункту 8.15 статуту Відповідача3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/326 та призначено її розгляд на 23.08.2011 року.

Проведення судових засідань у звязку з неявкою відповідачів та участі у справі прокуратури Подільського району міста Києва неодноразово відкладались.

У судовому засіданні 13.09.2011 року представником Позивача подано клопотання про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Промилсова група «Апогей»та товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас»оригіналів та належним чином засвідчених копій договорів цінних паперів № Б1209/339 від 18.12.2009 року; Б1209/340 від 18.12.2009 року; Б1209/341 від 18.12.2009 року; Б1209/342 від 18.12.2009 року;. Б1209/343 від 18.12.2009 року; Б1209/344 від 18.12.2009 року; Б1209/345 від 18.12.2009 року; Б1209/346 від 18.12.2009 року; Б1209/347 від 18.12.2009 року.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки спірні договори цінних паперів наявні в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем подано клопотання про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Промилсова група «Апогей»доказів на підтвердження того, що товариство є правонаступником ТОВ «Апогей»за укладеними договорами.

Суд задовольнив клопотання Позивача та ухвалою від 13.09.2011 року зобовязав товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Апогей»надати докази в підтвердження того, що останнє є правонаступником ТОВ «Апогей»за укладеними договорами.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач1 та Відповідач2 представників у судові засідання не направляли, відзивів та інших документів суду не надали.

Відповідач3 у судовому засіданні 23.08.2011 року надав відзив на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги з огляду на відсутність у Позивача порушеного права.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресами Відповідача1 та Відповідача2, вказаними у позовній заяві та які відповідають їх місцезнаходженню відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідача1 та Відповідача2 належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду господарським судом, про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідач2 та Відповідач3 вимоги ухвал суду не виконали, письмові відзиви та інші документи суду не надали.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем1 (торговець цінними паперами) від імені Відповідача2 (продавець цінних паперів) та Відповідачем3 укладено договори купівлі-продажу цінних паперів № Б1209/339 від 18.12.2009 року, Б1209/340 від 18.12.2009 року, Б1209/341 від 18.12.2009 року, Б1209/342 від 18.12.2009 року, Б1209/343 від 18.12.2009 року, Б1209/344 від 18.12.2009 року, Б1209/345 від 18.12.2009 року, Б1209/346 від 18.12.2009 року та Б1209/347 від 18.12.2009 року.

Перераховані вище угоди Позивач вважає таким, що порушують його корпоративні права як учасника Відповідача3 та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

У матеріалах справи знаходиться копія статуту Відповідача3, з якого вбачається, що Позивачу належить частка статутного фонду Відповідача3 у розмірі 50%. Пунктом 9.2 статуту Відповідача3 визначено, що частка Позивача сформована за рахунок внеску нерухомого майна загальною площею 2802,6 квадратних метрів та інших основних засобів. Відповідно до пункту 9.3 статуту, частка Позивача оцінена учасниками в 1210992,00 гривень, що складає 50% статутного фонду.

Таким чином, Позивач має невичерпний перелік прав щодо Відповідача3, у тому числі і право на участь в управлінні та право на отримання доходу від комерційного товариства, учасником якого він є.

Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати свої повноваження (частина третя статті 92 Цивільного кодексу).

Перевищення своїх повноважень виконавчим органом Відповідача3 так чи інакше прямо порушує права Позивача щодо товариства, учасником якого він є.

Таким чином, у даному випадку Позивач хоч і не є учасником оспорюваних ним договорів, але може бути Позивачем у справі в якості заінтересованої особи в розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає визнання правочину недійсним одним із способів захисту порушеного права.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з наведеного, суд залишає поза увагою доводи Відповідача3, наведені у відзиві на позовну заяву, про відсутність у Позивача права на позов.

Пунктом третім частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Зміст цього поняття розкрито статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до правових приписів якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конкретизує поняття свободи договору також і стаття 6 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що сторони договору мають право не тільки врегулювати свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга), але відступити від положень актів цивільного законодавства (за виключенням імперативних норм)і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя).

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент укладення стороною або сторонами вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього ж кодексу.

Як на правову підставу визнання 9 укладених відповідачами договорів купівлі-продажу векселів Позивач посилається на частину другу статті 203 Цивільного кодексу України.

Порушення цієї норми за висновками Позивача полягає в тому, що директор Відповідача3 перевищив надані йому повноваження та уклав девять договорів, загальна сума яких складає 3500000 гривень.

Пунктом 8.2.16 статуту Відповідача3 укладення угод на суму, що перевищує 500000 гривень віднесено до виключної компетенції загальних зборів.

Жодний з девяти спірних договорів не порушує наведену норму статуту Відповідача3, оскільки їх суми є нижчим від встановленого статутом нормативу.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про ці обмеження.

Також суд не може погодитись з посиланням Позивача на статтю 98 Цивільного кодексу України, оскільки означена норма не визначає виключну компетенцію загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а лише встановлює загальний порядок прийняття рішень загальними зборами учасників. Крім того, норми статті 98 не носять імперативний характер. Норма визнається імперативною тільки якщо у відповідних актах цивільного законодавства міститься вказівка на імперативність, або останнє випливає зі змісту й суті відносин між сторонами (абзац 2 частини третьої статті шостої Цивільного кодексу).

Виключна компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначається статтею 145 Цивільного кодексу України та статутом цього товариства.

Укладення декількох угод, які своїми сумами перевищують 50% майна товариства, не віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників Відповідача3 ні його статутом, ні частиною четвертою статті 145 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи Позивача про перевищення повноважень директором при укладенні девяти договорів купівлі-продажу у звязку з перевищенням їх загальної суми вартості майна, відображеного у балансі товариства, побудовані на помилковому власному тлумаченні законодавства.

Як зазначалось раніше, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

Помилково недоплачене у повному обсязі Позивачем державне мито за подання позову підлягає стягненню з нього в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити повністю.

2.Стягнути з асоціації «Укрліссервіс»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29, ідентифікаційний код 21611593) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю.