Рішення № 18497334, 26.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/21026.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД Ко»

Простягнення 5147,21 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1., довіреність № 28/3930 від 23.09.2011р.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД Ко»(далі відповідач) про стягнення 5147,21 грн..

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 559 від 19.03.2009р .

Ухвалою суду від 22.08.2011р. порушено провадження у справі № 1/210 та призначено розгляд на 09.09.2011 р.

31.08.2011 позивач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

09.09.2011р. представники позивача та відповідача у судове засідання не зявились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відповідач про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив задовольнити клопотання позивача та відклав розгляд справи на 26.09.2011.

26.09.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд дійшов висновку про розгляд справи по суті спору, оскільки позивачем подано всі необхідні документи для доручення до матеріалів справи.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 19.09.2011р., а саме : 04205, м.Київ, просп. Оболонсбкий 23-А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії від 19.03.2009 р. № 559 (далі договір), відповідно до якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з дозволеною потужністю 200 кВт, а відповідач оплачує постачальнику вартість (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п.2.3 договору споживач зобов”язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатків №№ 3,4 договору та діючого законодавства України.

На виконання додатку №3 до договору споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, самостійно в 3 банківський день поточного календарного місяця у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Відповідачу було виставлено рахунків на загальну суму 6647,21 грн., проте відповідач в порушення умов договору розрахувався частково у розмірі 1500,00 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився боргу на суму 5147,21 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 5147,21 грн. боргу та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД КО»(04205, м.Київ, проспект Оболонський 23-А, код ЄДРПОУ 14279320) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»(14000, м. Чернігів, вул. Горького 40, код ЄДРПОУ 22815333) 5147 (пять тисяч сто сорок сім) грн. 21 коп. заборгованості, держмито в розмірі 102 (сто дві) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 29.09.2011р.)