Ухвала суду № 18497303, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 17/30019.09.11 За позовомобласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» Додержавного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»

Простягнення 19346,71 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (за дов.)

Від відповідачів ОСОБА_2. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго»до державного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»про стягнення 19346,71 грн. заборгованості за договором № 351,02 від 24.09.2008 р. на постачання теплової енергії, а саме: 17000,00 грн. основного боргу, 763,18 грн. інфляційних, 256,79 грн. трьох процентів річних, 1326,74 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/300 та призначено розгляд останньої на 19.09.2011 р..

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про припинення провадження у справі у звязку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі 17000,00 грн. основного боргу, 763,18 грн. інфляційних, 256,79 грн. трьох процентів річних, 1326,74 грн. пені, що підтверджується виписками банку.

За результатами розгляду поданого клопотання, суд, вивчивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини.

24.09.2008 р. між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії госпрозрахунковому підприємству, відповідно до якого позивач зобовязався відпускати, а відповідач використовувати теплову енергію для зазначених в додатку № 1 до договору обєктів.

За змістом пункту 1.8. остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Протягом січня-квітня 2011 року відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 22245,73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Для сплати спожитої з січня по квітень 2011 року теплової енергії позивачем було вручено відповідачу рахунки-фактури, що підтверджується матеріалами справи.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, на час звернення позивача до суду відповідачем було частково сплачено за спожиту теплову енергію в сумі 5245,73 грн., внаслідок чого заборгованість за договором від 24.09.2008 р. становила 17000,00 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені умовами договору, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

З урахуванням зазначеного за перевіреним судом розрахунком позивача, останнім правомірно нараховано відповідачу з 06 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року 763,18 грн. інфляційних, 256,79 грн. трьох процентів річних та 1326,74 грн. пені.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 12.09.2011 р. відповідачем було сплачено на користь позивача 19346,71 грн. заборгованість за опалення, в тому числі нараховані позивачем інфляційні, три проценти річних та пеню, що підтверджується копіями виписок банку.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 19346,71 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, інфляційних, трьох процентів річних та пені, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив суму заборгованості та штрафні санкцій (після порушення провадження у справі), суд вважає за необхідне припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема з останнього підлягає стягненню 193,47 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 п. 1-1 ч. 1, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Стягнути з державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) на користь обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код 31319242) 193 (сто девяносто три) грн. 47 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Ухвалу підписано 27.09.2011 р.