Рішення № 18497295, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/28307.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет» До1) Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

2) Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві

Простягнення 4972,35 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

від відповідача-1не зявились

від відповідача-2 ОСОБА_2.(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Нашнет»до Головного управління Державного казначейства України у місті Києві та відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення 4972,35 грн. шкоди (виконавчий збір ВП № 21476854).

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, визнаних в судовому порядку, відповідачу було спричинено збитки шляхом неправомірного стягнення виконавчого збору в сумі 4972,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. порушено провадження у справі № 17/279, призначено її до розгляду на 25.07.2011 р..

Відповідачем-1 подано письмові заперечення, в яких зазначено про неможливість стягнення з відповідача-1 завданих позивачу збитків, посилаючись на затверджений Бюджетним кодексом України принцип цільового використання бюджетних коштів, а також на відсутність зі сторони відповідача-1 порушень прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 22.08.2011 р..

22.08.2011 р. у судовому засіданні представником відповідача-2 подані заперечення на позов, в яких останній позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду № 33/164 від 03.02.2011 р. не були визнані протиправними дії державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, крім того сторонами зазначена постанова не була оскаржена.

22.08.2011 р. на підставі статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2011 р..

Представник відповідача-1 на виклик суду не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.07.2010 р. господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 33/164 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фрінет»до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Нашнет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Зазначеним рішенням суд позов задовольнив повністю, вирішив стягнути з TOB «Нашнет»на користь TOB «ФРІНЕТ»суму основного боргу у розмірі 245000,00 грн., штраф у розмірі 50000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2.950,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

08.09.2010 р. господарським судом м. Києва було видано наказ № 33/164 про стягнення з TOB «Нашнет»на користь TOB «Фрінет»коштів в сумі 298186,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нашнет»звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на постанову про арешт коштів боржника ВП№ 21476854 від 29.09.2010 р..

Проте, скаржник відмовився від скарги від 14.10.2010 р. на постанову про арешт коштів боржника № ВП 21476854 від 29.09.2010 р., у звязку з тим, що вона дублює скаргу на лист в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Городенської Е.Л. № 769/15 від 12.10.2010 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нашнет»звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на лист в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Городенської Е.Л. № 769/15 від 12.10.2010 р., в якій просило визнати бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 протиправною.

У скарзі боржник просив суд визнати діяльність в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Городенської Е.Л. протиправною;

визнати відповідь-лист в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Городенської Е.Л. № 769/15 від 12.10.2010 р. незаконним;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21476854 від 20.09.2010 р., винесену головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Назарчуком Русланом Миколайовичем;

скасувати постанову про арешт коштів боржника № 769/15 від 29.09.2010 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2.

скасувати постанову про арешт коштів боржника № 769/15 від 15.10.2009 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2;

зобовязати відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві надати товариству з обмеженою відповідальністю «Нашнет»строк для добровільного виконання рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2010 р..

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»його було позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Нашнет»отримало постанову про відкриття виконавчого провадження 27.09.2010 р., тобто в останній день для добровільного виконання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2010 р. у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»у справі № 33/164 відмовлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги на вищезазначену ухвалу господарського суду м. Києві, Київським апеляційним господарським судом винесено постанову від 03.02.2011 р., якою ухвалу господарського суду м. Києва від 20.12.2010 р. було змінено;

скаргу TOB «Нашнет»на лист в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Городенської Е.Л. № 769/15 від 12.10.2010 р. задоволено частково;

визнано бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 протиправною стосовно не направлення боржнику постанови про арешт коштів № 769/15 від 29.09.2010 р. та не направлення постанови про арешт коштів № 769/16 від 15.10.2010 р. наступного дня;

визнано діяльність в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Еороденської Е.Л. протиправною стосовно не направлення боржнику листа № 769/15 від 12.10.2010 р., не відкладення провадження виконавчих дій та не поновлення боржнику строку для добровільного виконання рішення;

скасовано постанову про арешт коштів боржника № 769/15 від 29.09.2010 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2;

скасовано постанову про арешт коштів боржника № 769/15 від 15.10.2010 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р. залишено без змін.

Відповідно до ст.ст. 33, 35 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р. по справі № 33/164 встановлено наступні обставини.

20.09.2010 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Назарчуком Русланом Миколайовичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 21476854 про стягнення з TOB «Нашнет»на користь TOB «Фрінет»коштів в сумі 298186,00 грн.

TOB «Нашнет»було надано 7 днів для добровільного виконання рішення.

Проте, TOB «Нашнет»було позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду, оскільки отримало постанову про відкриття виконавчого провадження 27.09.2010 р., тобто в останній день для добровільного виконання.

29.09.2011 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 було розпочато примусове виконання рішення суду.Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 була винесена постанова про арешт коштівборжника № 769/15.

У ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було стягнуто з TOB «Нашнет»кошти в сумі 44751,19 грн., виконавчий збір у сумі 4972,35 грн. Зазначене підтверджується наступними документами:

постановою про повернення виконавчого документа від 10.11.2010 р.,

меморіальним ордером № 769/15 від 07.10.2010 р. на суму 11249,69 грн.,

меморіальним ордером № 769/15 від 26.10.2010 р. на суму 1361,27 грн.,

меморіальним ордером № 769/15 від 26.10.2010 р. на суму 37112,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Таким чином, незаконно стягнутий з позивача виконавчий збір у сумі 4972,35 грн. є фактично завданням шкоди позивачу, тому для відновлення порушеного права якого необхідно повернути незаконно стягнуті кошти у розмірі 4972,35 грн.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Порядок відшкодування майнової шкоди встановлено Цивільним кодексом України.

Вимога позивача про стягнення шкоди виникла внаслідок заподіяння шкоди, не повязаної договірними зобовязаннями, тобто є позадоговірною шкодою, яку має відшкодовувати особа, яка її заподіяла.

Загальні правила відшкодування позадоговірної шкоди визначені у ст. 1166 Цивільного кодексу, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зазначеною статтею Кодексу встановлено єдину підставу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, яке включає наступні складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Частиною 4 ст. 47 Господарського кодексу України встановлено, що збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень.

Відповідальність, передбачена статтею 1174 ЦК України, настає у разі заподіяння шкоди юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують вину відповідача-2 у протиправності та незаконності стягнення з позивача 4972,35 грн. виконавчого збору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади»органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що завдана державними органами, посадовими або службовими особами державних органів, відшкодовується державою, тобто шкода відшкодовується за рахунок Державного бюджету України.

Питання правового статусу та регулювання діяльності Державного казначейства України визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 «Питання Державного казначейства України»(далі Постанова). Пунктом 3 Постанови встановлені основні завдання Державного казначейства України, а саме: 1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При цьому, Державне казначейство України здійснює виключно функції списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, оскільки відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, яке передбачає здійснення: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. З огляду на зазначене, територіальні органи Державного казначейства України залучаються в якості відповідачів у справах про стягнення збитків, завданих діями чи бездіяльністю державних виконавців, як органи, на які покладено списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу України Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Крім того, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»та ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: відшкодування шкоди за рахунок держави, що повністю відповідає приписам ст.ст. 1173 та 1174 Цивільного кодексу України. Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, Позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, відповідно до Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів за цими зобовязаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства тощо.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів виконавчого збору в сумі 4972,35 грн., неправомірно стягнутих до Державного бюджету України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита покладаються на відповідача-2, оскільки шкода заподіяна в звязку з неправомірними діями останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код 24262621) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»(02232, м. Київ, пр-т В. Маяковського, 73, літер А, рахунок 26002201002600 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 36100735) 4972 (чотири тисячі девятсот сімдесят дві) грн. 35 коп. виконавчого збору.

Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64, код 34972294) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нашнет»(02232, м. Київ, пр-т В. Маяковського, 73, літер А, рахунок 26002201002600 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 36100735) 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 27.09.2011 р.