Рішення № 18497050, 21.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/31921.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиллкрафт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд"

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. дов. № б/н від 03.03.2011 р.,

ОСОБА_2. дов. № б/н від 22.08.2011 р.

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 21.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиллкрафт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд" про стягнення заборгованості в розмірі 83087,00 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у звязку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 2010/05-07-10 від 05.07.2010 року.

30.08.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/319.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиллкрафт" (надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд" (надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2010/05-07-10 від 05.07.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця вироби, згідно Специфікацій та технічних завдань, які узгоджуються та підписуються сторонами перед поставкою товару, а покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати оплату.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 122100,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною РН-024 від 02.08.2010 року (належним чином засвідчена копія накладної долучена до матеріалів справи).

Пунктами 1.1 та 1.2 Специфікації № 1, яка є додатком до Договору, сторони передбачили, що попередня оплата в розмірі 15% від загальної вартості вказаної в Специфікації на протязі 5-ти банківських днів з моменту її підписання; остаточний розрахунок в розмірі 85% від загальної вартості вказаної в Специфікації сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 59315,00 грн. У звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 62785,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 25.02.2011 року та 25.03.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію з вимогою сплати заборгованості. Як встановлено судом, зазначена претензія була отримана відповідачем 06.04.2011 року.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем продукції відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену, але частково неоплачену відповідачем продукцію в розмірі 62785,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 6497,02 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 Специфікації сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за товар, за кожний день прострочення, але не більше вартості невиконаних зобовязань.

Зважаючи на те, що претензію позивач було отримано відповідачем 06.04.2011 року, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК та 5 банківських днів, передбачених п. 1.2 Специфікації, суд вважає, що прострочення виконання зобовязань у відповідача настало з 20.04.2011 року.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 6497,02 грн. за період з 10.08.2010 року по 09.01.2011 року.

Таким чином, враховуючи те, що розрахунок позивача щодо стягнення 6497,02 грн. пені здійснено за період з 10.08.2010 по 09.01.2011 року, тобто до виникнення обовязку оплати та прострочення, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2871,72 грн. 3 % річних та 10933,27 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат по періодах з застосуванням індексів інфляції у 2011 році за данимиДержавного комітету статистики України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 10933,27 грн.інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 750,28 грн.

Вимоги позивач щодо стягнення 2871,72 грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 829,44 грн.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 62785,00 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 2871,72 грн. 3% річних та 10933,27 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 829,44 грн. 3% річних та 750,28 грн. інфляційних втрат; вимоги про стягнення з відповідача 6497,02 грн. пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрмістобуд»(03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 66-Б, код ЄДРПОУ 33398567) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиллкрафт" (54000, м. Миколаїв, пр.-т Жовтневий, 325/1, код ЄДРПОУ 36098810) 62785 (шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят пять),00 грн. суми основного боргу, 829 (вісімсот двадцять девять),44 грн. 3 % річних, 750 (сімсот пятдесят),28 грн. інфляційних втрат, 643 (шістсот сорок три),65 грн. державного мита, 182 (сто вісімдесят дві),83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 26.09.2011