Рішення № 18496517, 28.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.

Справа № 5004/1573/11

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до відповідача: Державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач"

про відшкодування шкоди в сумі 263 245,27грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - державне підприємство "Вугілля України" просить стягнути з відповідача - державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" 263 245,27грн. збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості, та судові витрати по справі: 2633,00грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки вугілля від 01.02.2010 року №15-10/1-ЕН щодо поставки вугілля належної якості. Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2011 року у справі №1/393 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" до Державного підприємства "Вугілля України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Волиньвугілля" про стягнення 145 510,56 грн., постановлено стягнути з ДП “Вугілля України” на користь ВАТ “Західенерго” 145 510,56 грн. збитків, 1455,11грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення суду підтверджується актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2011 року на суму 147 201,67грн.

Крім того, відповідно до п.п. 7.5 договору підприємство “Вугілля України” оплатило вартість перевезень вугілля залізницею від станції вантажовідправника до станції вантажоотримувача грошовими коштами у сумі 116043,60 грн. з ПДВ, чим поніс також збитки.

Позивач у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 10.08.2011 року та від 29.08.2011 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 10.08.2011 року та від 29.08.2011 року не виконав, позов не оспорив, доказів які б спростували заявлену суму до стягнення не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Оскільки явка представники сторін у судове засідання не визнавалася обов’язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між позивачем - державним підприємством "Вугілля України" та відповідачем - державним підприємством "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" був укладений договір поставки № 15-10/1-ЕН (далі –договір, а. с. 12-23).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 01.02.2010 року № 15-10/1-ЕН.

Згідно до умов договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу вугілля в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному договорі, а позивач - прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4.4 договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором.

Розділом 5 договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Додатками до договору №06/10-1 від 31.05.2010 року та №06/10-2 від 31.05.2010 року сторони погодили, що показники якості марки вугілля ДГР 0-200 не повинні перевищувати: зольність - 35 %, волога - 14%.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме - вартість залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи та ін.

На виконання умов договору №02-10/1-ЕН у липні 2010 року на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ “Західенерго”(є вантажоотримувачем спірного вугілля згідно договору поставки вугілля №02-10/1-ЕН, укладеного 01.02.2010 року між ВАТ “Західенерго”та ДП “Вугілля України”) від вантажовідправника ДП “Волиньвугілля” в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" надійшло 52 напіввагона вугілля марки ДГР (0-200)за залізничними накладними №№36358470, 36503014, 36503015, 36503016, 36503017, 36503018, 36075458, 36503019, 36600457, 36600458, 36075459, 36600460, 36600461, 36600462, 3660463(а.с. 27-42) .

Проте, поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, так фактичний вміст золи у вугіллі становить 53,6% проти від 40,3 до 47,7% граничного допустимого вмісту золи, що стверджується актами приймання вугілля за якістю №4437, 4436 від 09.07.2010р., №4446, №4447 від 11.07.2010 року (а. с. 42-45).

Згідно квитанцій про приймання вантажу №36408737 та №36408738 (а. с. 53-54) спірне вугілля 12.07.2010 року повернуто вантажовідправнику шляхом переадресації вагонів.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судові рішення відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2011 року у справі №1/393 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" до Державного підприємства "Вугілля України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Волиньвугілля" про стягнення 145 510,56 грн., встановлено факт невідповідності вугільної продукції, поставленої у липні 2010 року на Бурштинську ТЕС ВАТ “Західенерго”, що є вантажоотримувачем спірного вугілля; постановлено стягнути з ДП “Вугілля України” на користь ВАТ “Західенерго” 145 510,56 грн. збитків, 1455,11грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.3п.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв’язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Інститут регресних вимог в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. В господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презумується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Відшкодування позивачем 147 201,67грн. збитків ВАТ “Західенерго” підтверджується актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2011 року на дану суму (а. с. 64).

Таким чином, у зв’язку з поставкою неякісного вугілля підприємство “Вугілля України” зазнало збитків (враховуючи плату за переадресування вагонів, плату за користування вагонами, витрати на подачу –прибирання вагонів, витрати оплату державного мито та витрати на ІТЗ) на загальну суму 147 201,67грн.. з ПДВ.

Щодо позовних вимог про стягнення 116043,60грн., витрат позивача внаслідок оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажотримувача, то суд виходить із такого.

Відповідно до п. 7.5. договору №15-10/1-ЕН від 01.02.2010 року укладеного між ДП “Вугілля України” (покупець) та ДП “Волиньвугіллля”ВП “Волиньвуглезбутпостач” (постачальник) вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець. На виконання вимог договору підприємство “Вугілля України” оплатило вартість перевезення вугілля на суму 116043,60 грн. з ПДВ.

Розрахунки за перевезення вантажів залізницею регулюються Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Мін’юсті України 24.11.2000 року за №864/5085, які діяли на момент внесення плати позивачем за перевезення вугілля.

Приписами пунктів п.п. 1.2, 2.1 Правил встановлено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення, до внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством, технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД) здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Пунктами 2.5 та 2.6 Правил встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг; розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг, облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Відповідно приписів п. 6 Статуту залізниць накладна –це основний перевізний документ встановленої форми.

Відповідно до п. 2.4 договору вугілля вважається поставленим після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля. Оскільки вугілля було переадресоване у зворотному напрямку в зв’язку з його низькою якістю, то, відповідно, у власність ДП “Вугілля України” зазначений обсяг вугільної продукції від відповідача не поступив, що є порушенням вимог здійснення господарської діяльності відповідно до ст.. 193 ГК України, тобто зобов’язання по договору належним чином не виконані.

Таким чином, витрати понесені позивачем в сумі 116043,60 грн. підлягають поверненню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт понесення збитків в сумі 263245,27грн. (147201,67грн.+116043,60грн.) з вини відповідача, та право на їх відшкодування у порядку регресу, тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 2633 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач", (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, р/р 2600130421523 в АК “Промінвестбанк” м. Нововолинськ, МФО 303310, код 30165891) на користь державного підприємства "Вугілля України"( м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, п/р 260093016513 в АК “Промінвестбанк”м. Київ, МФО 300012, код 32709929)

- 263 245,27грн. збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості, та судові витрати по справі: 2633,00грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

28.09.11