Ухвала суду № 1849573, 12.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-1259/07 Головуючий суддя у 1-ій Категорія статобліку - 29 інстанції - Гончаренко С.А.

(11/464/06-АП)

У Х В А Л А

12.12.2007 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі: Духневич О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кузьменко С.В.

від прокуратури: Толсторебров І.М.

від позивача: Сенько С.М. (довіреність № 37 від 31.07.2007);

від позивача: Трофименко А.В. (довіреність № 40 від 15.08.2007);

від позивача: Ушакова О.Є. (довіреність № 21 від 04.05.2007);

від відповідача: Жечева А.О. (довіреність № б/н від 27.08.2007);

від відповідача: Оленіна Т.Є. (довіреність № б/н від 01.10.2007);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 по справі № 11/464/06-АП

за позовом казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2006 року до господарського суду Запорізької області звернулося з позовною заявою казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя (далі КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя), у якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ) від 14.11.2005 № 0000181316 про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 6 403 538 грн. 40 коп., в тому числі основний платіж - 3 245 922 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 3 157 616 грн. 40 коп.

Позивачем, під час судового розгляду у суді першої інстанції, заявлене усне клопотання про приєднання до матеріалів справи уточнення вимог адміністративного позову, у якому КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ від 14.11.2005 № 0000181316/0, від 24.01.2006 № 0000181316/1, від 07.04.2006 № 0000181316/2 та від 22.06.2006 № 0000181316/3 про визначення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 6 403 538 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

При перевірці правильності визначення валового доходу та валових витрат СДПІ допущені помилки у дослідженні документів бухгалтерського та податкового обліку, а також господарських документів, в наслідок чого, відповідачем здійснено необґрунтовані та безпідставні висновки.

У своїх твердженнях позивач звертає увагу суду на те, що висновки СДПІ не містять посилання на первинні документи.

Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у своїй суті суперечать законодавству України з питань оподаткування, з огляду на що, підлягають скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував та, посилаючись на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, зазначив наступне.

Фахівцями СДПІ проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя, за наслідками якої складено акт № 10/08-06/00194731 від 02.11.2005 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181316/0 від 14.11.2005.

При перевірці питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток встановлено порушення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підтвердження своєї правової позицій відповідач наводить такі порушення податкового законодавства України.

Перевіркою встановлено, що в порушення порядку заповнення додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 підприємством занижено балансову вартість запасів, які використані не у господарській діяльності.

В порушення вимог п/п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано невключено вартість безоплатно отриманих товарів на суму 12 000 грн. 00 коп. до складу валового доходу за І півріччя 2004 року; та завищено валові доходи, на суму попередньої оплати за товари, що не підлягали продажу і була повернута, у зв'язку з невиконанням умов договору, і не є доходом та об'єктом оподаткування за І квартал 2003 року на суму 11 397 043 грн. 00 коп., за І півріччя 2003 року на суму 892 000 грн. 00 коп., за 9 місяців 2003 року на суму 296 000 грн. 00 коп.

В порушення п/п 5.2.1 п.5.2, п/п 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 3 853 600 грн. 00 коп., в тому числі: в ІV кварталі 2002 року на суму 879 600 грн. 00 коп. та у І півріччі 2005 року на суму 2 143 400 грн. 00 коп. включено до складу валових витрат по рядку 24 (2002 рік) та 04.10 (2005 рік) (поліпшення ОФ) Декларації про прибуток підприємства, витрати на поліпшення основних фондів та одночасно збільшено балансову вартість групи основних фондів на суму витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів у розмірі 3 023 000 грн. 00 коп. (879600 + 2143400), що складає 10% сукупної балансової вартості 2, 3 і 4 груп основних фондів.

На момент проведення перевірки, позивачем, відповідними документами не підтверджені витрати в сумі 830 600 грн. 00 коп., з огляду на що, в порушення п/п 5.2.1 п. 5.2, п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат у І півріччі 2005 року документально не підтверджені витрати.

В порушення п/п п.5.1, п.1.32, п/п 5.3.5 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати суму 1 300 000 грн. 00 коп., в тому числі у І кварталі 2004 року - 650 000 грн. 00 коп., у І кварталі 2005 року - 650 000 грн. 00 коп.

Завищення мало місце у зв'язку із включенням до складу валових витрат тих, що не пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.1, п/п 5.3.2 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, завищено валові витрати на суму 419 608 грн. 00 коп.

Перевіркою також зазначене здійснення наступних дій, які, на думку перевіряючого органу, призвели до порушення норм вищезазначеного закону.

Для підтвердження витрат на проживання до авансових звітів надані лише підтвердження-рахунки гарантованого бронювання. Квитанцій, виписаних готелем, в якому проживали особи, направлені у відрядження та товарно-транспортні чеки до авансових звітів не надані, що, на думку СДПІ, не є достатнім підтвердженням факту сплати готівкових коштів за проживання та призвело до завищення валових витрат на суму 8 395 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено, що в порушення п/п 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено суми валових витрат на загальну суму 213 089 грн. 00 коп., що є наслідком не включення до складу валових витрат суми врегулювання сумнівної заборгованості КП «Водоканал».

В порушення вимог п/п 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» КП «ЗТМК» за ІІ квартал 2004 poку безпідставно завищило балансову вартість 3 групи основних фондів на суму - 47 528 грн. 00 коп. у зв'язку з продажем основних засобів 3 групи (трактора) по ціні (83 333 грн. 00 коп. без урахування ПДВ), яка не перевищує балансову вартість відповідної групи не на суму реалізації 83 333 грн. 00 коп., а на суму недоамортизованої вартості трактора - 358 05 грн. 00 коп.

Крім того, підприємством здійснені у І півріччі 2005 року витрати на поліпшення окремих об'єктів основних фондів групи 1 на суму 830 000 грн. 60 коп. (поточні ремонти), які не були віднесені у бухгалтерському обліку на рахунок № 15 «Капітальні інвестиції», а відносились на рахунок № 91 «Загально - виробничі витрати».

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 по справі № 11/464/06-АП адміністративний позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ від 14.11.2005 № 0000181316/0, від 24.01.2006 № 0000181316/1, від 07.04.2006 № 0000181316/2, від 22.06.2006 № 0000181316/3, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя 03 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова господарського суду першої інстанції вмотивована наступним.

Місцевим господарським судом під час судового розгляду проаналізовані фактичний, матеріальний та правовий склади виявлених правопорушень позивача.

Дослідивши наявні матеріали по справі щодо господарської діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя та вивчивши висновок судово-економічної експертизи, проведеної за клопотанням позивача, господарський суд першої інстанції, керуючись приписами ч. 2 ст. 71 КАС України та нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності доводів позивача та недоведеності тверджень СДПІ, у зв'язку з використанням податковою для здійснення перевірки документів аналітичного бухгалтерського обліку без зазначення документів первинної бухгалтерської звітності, при застосуванні якої формував показники бухгалтерської та податкової звітності експерт.

Судом зазначено, що економічна експертиза базується на відповідному аналізі первинної бухгалтерської документації, з огляду на що, експертний висновок є належним доказом, який повинен враховуватися судом при винесенні постанови по справі.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідачем заявлено апеляційну скаргу, в якій СДПІ просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя - відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач повністю підтримує свою правову позицію, викладену в запереченні на адміністративний позов, про що свідчить мотивування правомірності податкових повідомлень-рішень аналогічним трактуванням фактичного складу діяльності перевіряємого підприємства та тотожнім застосуванням норм законодавства України щодо аналізу кожного епізоду господарської діяльності позивача.

СДПІ зроблений висновок про невірне застосування судом першої інстанції при винесенні постанови по справі п/п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п/п 5.2.1 п. 5.2, п/п 5.3.2, п/п 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, п/п 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п/п 8.3.1 п. 8.3, п/п 8.4.4, п/п 8.4.5 п. 8.4 ст. 8, п/п 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що свідчить про невірне застосування судом норм матеріального права.

Відповідач зауважує на невідповідності рішення суду обставинам, вставленим СДПІ під час проведення планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя.

СДПІ зазначає, що господарським судом першої інстанції, прийняті до уваги виключно кількісні показники, зазначені у експертному висновку. Показники податкової перевірки судом безпідставно не прийняті до уваги.

Також, податковою зазначено, що позивачем завищено валові витрати у зв'язку з віднесенням до їх складу, валових витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2 098 грн. 75 коп.

В постанові від 08.05.2007,  суд нічого не зазначив з цього питання. Оскільки позов, який містив даний епізод, задоволений в повному обсязі, то СДПІ вважає за необхідне, звернути увагу апеляційного суду на необґрунтованість зазначеного рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач - КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя - зазначає наступне.

В апеляційній скарзі, щодо кожного з досліджених судом епізодів господарської діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя, податкова посилається на ті ж норми матеріального права, які застосовані судом при ухваленні постанови по справі.

Отже, зміст апеляційної скарги спростовує твердження відповідача щодо невірного застосування норм матеріального права та доводить безпідставність та необґрунтованість тверджень СДПІ, викладених в податкових повідомленнях-рішеннях.

Скаржник згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав необхідних належних та достатніх доказів, які б доводили його твердження.

Висновок суду обґрунтований висновком судово-економічної експертизи стосовно дослідження первинних документів позивача, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, що не здійснювалося податковою.

У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, підтримали повністю.

Прокурор також підтримав доводи апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку щодо залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя, за наслідками якої складено акт № 10/08-06/00194731 від 02.11.2005 «Про результати дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 по 30.06.2005».

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2005 № 0000181316/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 403 538 грн. 40 коп., з них 3 245 922 грн. 00 коп. основного платежу та 3 157 616 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя вищезазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене до СДПІ, Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та Державної податкової адміністрації України. За розглядом скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 14.11.2005 № 0000181316/0 залишено без змін та прийняті похідні податкові повідомлення-рішення № 0000181316/1 від 24.01.2006, № 0000181316/2 від 07.04.2006, № 0000181316/3 від 22.06.2006.

Перевіркою встановлено такі епізоди порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

1. КП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" не включено до складу вартості запасів, які використані не у господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному виробництві, що передані на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та на баланс структурних підрозділів на суму 1 759 816 грн. 00 коп.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Дт 683 Кт 20, Дт 949 Кт 20, Дт 977 Кт 20, Дт 683 Кт 23, Дт 949 Кт 23, Дт 977 Кт 23. До складу валових витрат ці витрати включались при придбанні товарів (робіт, послуг) та при нарахуванні сум по оплаті праці і страхових внесків по основному виробництву. В той же час ці витрати включені до складу валових витрат в Декларації про прибуток підприємств, як витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та структурних підрозділів.

Висновки податкової не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки, відповідно висновку експертизи, виводи СДПІ в акті перевірки про заниження позивачем скоригованого валового доходу шляхом не включення до складу вартості запасів, які використані не в господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному будівництві, що передані на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та на баланс структурних підрозділів на суму 1 759 816 грн. 00 коп. документально не підтверджуються.

 При цьому, у описовій частині експертизи, вказано розбіжність між висновками експерта та висновками СДПІ, пояснити яку не надається можливим у зв'язку з відсутністю аргументації цифрових даних, наведених в акті перевірки, ^бухгалтерськими проводками та сумами по господарським операціям із зазначенням конкретних календарних періодів та сум.

2. Перевіркою встановлено, що в порушення п/п 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу вартості запасів, які використані не у господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному виробництві, що передані на витрати по капітальному ремонту основних фондів на суму 5 335 310 грн. 00 коп.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Дт 683 Кт 20, Дт 683 Кт 23, Дт 151 Кт 20, Дт 151 Кт 23. До складу валових витрат ці витрати включались при придбанні товарів (робіт, послуг) та при нарахуванні сум по оплаті праці страхових внесків по основному виробництву.

Не приймаючі до уваги зазначені висновки акту перевірки, суд першої інстанції також виходив з того, що дані, зазначені податковою, не підтверджуються висновками експертизи, у яких експерт зазначив, що розбіжність висновків експертизи з висновками СДПІ, пояснити не надається можливим у зв'язку з відсутністю аргументації цифрових даних, наведених в акті перевірки бухгалтерськими проводками та сумами по господарським операціям із зазначенням конкретних календарних періодів та сум.

3. В порушення п/п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не включено суму 12 000 грн. 00 коп. безоплатно отриманих товарів до складу валового доходу за І півріччя 2004 року.

Таким чином, безоплатно отриману сировину (ільменітів концентрат) по періодам:

ü за І квартал 2004 - ільменітовий концентрат давальницький, питома вага 52,44 % на суму 6 292 грн. 80 коп.;

ü за ІІ квартал 2004 - ільменітовий концентрат давальницький, питома вага 47,56 % на суму 5 707 грн. 21 коп.

Станом на 01.01.2005 року по забалансовому рахунку № 022 залишок давальницької сировини (ільменітового концентрату) - відсутній.

Висновки СДПІ не прийнято апеляційним судом з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що між позивачем (Виконавцем) та «Seleb Corporation» (США) (Замовником) було укладено контракт №14/51-76 від 02.07.2002. Відповідно до п. 1.1 наведеного контракту, замовник бере на себе обов'язок надати Виконавцю ільменітовий концентрат, електроди графітіровані та ніпелі до них (в подальшому - сировина), а Виконавець зобов'язується переробити цю сировину в шлак титановий (в подальшому - товар) та поставити цей товар Замовнику. Сировина та увесь отриманий із неї товар є власністю Замовника протягом усього періоду дії цього контракту.

Переробка сировини в шлак здійснюється на умовах 100 % передплати вартості переробки сировини, згідно контракту №14/51-76 від 02.07.2002 в доларах США.

В порушення вимог зазначеного контракту у І півріччі 2004 року в переробці давальницької сировини в шлак титановий використовувалась титанова губка власного виробництва.

СДПІ вважає, що ільменітовий концентрат, отриманий позивачем від «Seleb Corporation», та який не перероблений в шлак титановий, у зв'язку з використанням позивачем титанової губки, є для позивача безоплатно отриманим товаром та його вартість, відповідно до п/п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повинна бути віднесена до складу валового доходу.

Як свідчать пояснення податкової та акт перевірки, податкова вважає безоплатно наданим товаром давальницьку сировину, яку надав контрагент для виготовлення замовленої продукції, тобто таку, яка повинна бути повернена замовнику у складі виготовленої продукції.

Відповідно до п. 1. 23 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно наданими товарами вважаються товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Отже, сировина, товари, матеріали, які надаються на умовах повернення, не можуть вважатися такими, що надані безоплатно.

Той факт, що особа, яка отримала такі товари, не виконала зобов'язання щодо їх повернення, не надає названим товарам (сировині) статус безоплатних, оскільки у такому випадку кредитор (контрагент, що надавав товари) має право вимагати повернення таких або однорідних товарів, зовсім відмовитись від угоди або вимагати повернення їх вартості та відшкодування збитків.

Вартість зазначених товарів є кредиторською заборгованістю отримувача, що знову таки виключає можливість віднесення товарів до безоплатно наданих.

4. В порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові доходи на суму попередньої оплати за товари, що не підлягали продажу, та яка була повернута у зв'язку з невиконанням умов договору і не є доходом та об'єктом оподаткування за І квартал 2003 року на суму 11 397 043 грн. 00 коп., за І півріччя 2003 року на суму 892 000 грн. 00 коп., за 9 місяців 2003 року на суму 296 000 грн. 00 коп.

Як пояснила податкова, дане порушення не призвело до нарахування податку на прибуток, відтак, дане порушення відображено в акті перевірки, але не міститься в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Оскільки зазначені пояснення не спростовуються позивачем, колегія суддів вважає, що вивчення названого питання виходить за межі спору, предметом якого є податкові повідомлення-рішення.

5, 6. Перевіркою також встановлено наступні порушення:

ü всупереч п/п 5.2.1 п. 5.2, п/п 5.3.2, п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 3 853 600 грн. 00 коп., в тому числі у ІV кварталі 2002 року на суму 879 600 грн. 00 коп. та у І півріччі 2005 року на суму 2 143 400 грн. 00 коп. включено до складу валових витрат по рядку 24 (2002 рік) та 04.10 (2005 рік) (поліпшення ОФ) Декларації про прибуток підприємства, витрати на поліпшення основних фондів та одночасно збільшено балансову вартість основних фондів на суму витрат по придбанню, будівництву, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів на суму 3 023 000 грн. 00 коп. (879600 + 2143400), що складає 10% сукупної балансової вартості 2, 3 і 4 основних фондів. Тобто, підприємством здійснено подвійне включення до Декларації з податку на прибуток витрат у сумі 830 600 грн. 00 коп. по рядку № 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та по рядку № 04.10 (поліпшення основних фондів), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 207 650 грн. 00 коп.

ü У І півріччі 2005 року до Декларації про прибуток позивачем двічі

включені валові витрати у рядках № 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та № 04.10 (поліпшення ОФ) на суму 830 600 грн. 00 коп.

Позивач проти вказаних виводів СДПІ заперечує, посилаючись на наступне.

Відповідач, досліджуючи ведення позивачем обліку витрат на поточний та капітальний ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів, здійснив припущення про одночасне включення в І півріччі 2005 року тих самих витрат до складу валових та до вартості основних фондів 2 - 4 груп в сумі 2 143 400 грн. 00 коп. та 1 групи основних фондів в сумі 830 600 грн. 00 коп. Таке припущення не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та не містить посилання на первинні документи (чи конкретні операції), які б підтверджували наявність факту порушення.

Відповідні господарські операції в Декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2005 року були враховані в обсягу валових витрат, але замість коду рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» були помилково віднесені до коду рядка 04.10 К1 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин».

Зазначена методологічна помилка не вплинула, та й не могла вплинути

вартісні показники скоригованих валових витрат позивача, тобто не вплинула на обсяг зобов'язань позивача з податку на прибуток.

Керуючись п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач в Декларації з податку прибуток за 9 місяців 2005 року виправив допущену методологічну помилку тобто відкоригував вартісні показники рядків 04.1 та 04.10 К1.

У висновках експертизи з цих питань зазначено наступне.

Висновки СДПІ в акті перевірки про завищення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя валових витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 3 023 000 грн. 00 коп. документально не підтверджуються.

Висновки СДПІ в акті перевірки про подвійне включення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя у І півріччі 2005 року до Декларації про прибуток підприємства валових витрат у сумі 830 600 грн. 00 коп. по рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та по рядку 04.10 (поліпшення ОФ) документально не підтверджуються.

Доводи відповідача в цій частині не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з викладеним, а також у зв'язку з тим, що зазначене коригування позивачем вартісних показників рядків 04.1 та 04.10К1 не вплинуло на вартісні показники скоригованих валових витрат ні за І півріччя 2005 року, ні за 9 місяців 2005 рок, тобто ніяким чином не вплинуло на зобов'язання позивача з податку на прибуток.

Таким чином, висновок СДПІ про подвійне врахування одних і тих самих витрат у І півріччі 2005 року в загальній сумі 2 974 000 грн. 00 коп. не відповідає фактичним обставинам, є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що 13.07.2006 податковою було надане заперечення на висновок судово-економічної експертизи вих. № 1449/10/10-013 від 12.02.2007), однак будь-яких заперечень щодо висновків експерта про відсутність подвійного включення сум до податкового обліку, назване заперечення не містить.

7. Актом перевірки СДПІ встановлено завищення валових витрат КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на суму 1 300 000 грн. 00 коп., до складу якої увійшли витрати за І квартал 2004 року на суму 650 000 грн. 00 коп., а також за І квартал 2005 року на суму 650 000 грн. 00 коп., чим порушено п/п 5.3.5 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідачем, зроблено висновок, що порушення спричинене віднесенням валових витрат грошових коштів, які не мають зв'язку з виконанням основної господарською діяльності позивача, оскільки, складають суму оплати юридичних послуг за договором № 343 від 20.11.2003, укладеним між позивачем та ТОВ «СНН».

Податкова вважає, що «згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність, особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, до суттєвих ознак господарської діяльності у значенні, в якому цей термін вживається у Законі про прибуток, слід віднести активне відношення суб'єкта до такої діяльності. Господарською діяльністю позивача є виробництво титану та магнію, чавунне і стале лиття та інше.

Вартість юридичних послуг по супроводу судової справи не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці»

Крім того, досліджуючи документи по справі № 3/187-6/47-4/2/653Т податкова встановила, що представником від позивача в Київському апеляційному господарському суді був юрист ОСОБА_1 Документи, які б підтверджували взаємовідносини ОСОБА_1 з ТОВ «СНН» у матеріалах справи відсутні. З огляду на що, факт захисту інтересів позивача ТОВ «СНН» - не є підтвердженим.

Висновки податкової колегією судів до уваги не прийняті, виходячи з наступного.

Актами виконаних робіт від 30.03.2004 та від 20.12.2004 підтверджені факти повного виконання договірних зобов'язань ТОВ «СНН», роботи від імені якого виконував, як вбачається з постанов Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2003 та 26.03.2004, юрист ОСОБА_1

Отже факт виконання робіт ТОВ «СНН» є підтвердженим.

Будь-яких доказів, що б спростовували відомості викладені в актах виконаних робіт та поясненнях позивача, податкова не надала.

Сам же висновок щодо неможливості віднесення до складу валових витрат вартості юридичних послуг, слід вважати помилковим виходячи з наступного.

 Згідно п/п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3 - 5.7 ст. 5 зазначеного закону, відсутні обмеження щодо віднесення витрат, пов'язаних із наданням юридичних послуг, до валових витрат.

Посилання відповідача на п/п 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не приймається до уваги, оскільки в ньому йде мова про сплату штрафів та (або) неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду. Оплата виконаних робіт (наданих послуг, в тому числі і юридичних) під дію цього підпункту не підпадає.

8. Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, передбаченого п. 5.1, п/п 5.3.2, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 419 608 грн. 00 коп.

Позивач проти висновків податкової заперечував, зазначаючи наступне.

Твердження СДПІ щодо виявлених порушень позивача не містить посилання на первинні документи КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Перевіряючими не визначено на які саме негосподарські операції не враховані витрати.

 Розрахунок відхилень, на який посилається СДПІ, не відповідає змісту описової частини акту.

Зазначені СДПІ цифри не узгоджуються між собою, тобто є необґрунтованими.

Таким чином, припущення відповідача щодо завищення валових витрат КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», на думку позивача, є необґрунтованим та таким, яке взагалі не можливо проаналізувати.

Згідно висновку експертизи, висновки акту перевірки СДПІ щодо заниження КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» валових витрат на суму 419 608 грн. 00 коп. при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів документально не підтверджуються. При дослідженні сум по господарським операціям, які відображені в обліку проводками Д 683, 949, 977, 151 К 23 встановлено завищення валових витрат на суму витрат на утримання заводського музею у першому півріччі 2005 року на 1 633 грн. 95 коп.

Крім того, у висновку експерта вказано, що пояснити розбіжність з висновками акту перевірки неможливо, у зв'язку із відсутністю аргументації цифрові даних, наведених в акті перевірки, бухгалтерськими проводками та сумами по господарським операціям із зазначенням конкретних календарних періодів та cум.

Доводи позивача в апеляційній скарзі не спростовано. Конкретні господарські операції та документи бухгалтерського обліку в їх підтвердження не зазначені.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позиції податкової таким, що не відповідає матеріалам справи та нормам ч. 2 ст. 71 КАС України.

9. Актом перевірки встановлене порушення п/п 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження валових витрати за І квартал 2004 року на суму 152 427 грн. 38 коп., за І перше півріччя 2004 року на суму 213 088 грн. 92 коп., в т.ч. за ІІ квартал 2004 року на суму 60 661 грн. 54 коп. на загальну суму 213 089 грн. 00 коп.

Доводи відповідача відносно зазначеного порушення визнані місцевим господарським судом законними та обґрунтованими, проте, з урахуванням заниження позивачем валового доходу на суму 1 093 грн. 70 коп. та загальної суми валових витрат на суму 7 400 грн. 10 коп., факт чого підтверджений висновком експертизи, не призводить до заниження оподатковуваного прибутку за 1 півріччя 2004 року.

10. При проведенні перевірки виявлений факт завищення позивачем амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 066 грн. 25 коп.

Перевіряючими встановлено, що КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» продано трактор, віднесений до основних фондів третьої групи, по ціні 83 333 грн. 00 коп., без урахування ПДВ. У зв'язку із проведенням зазначеної операції, позивачем зменшена балансова вартість відповідної групи не на суму реалізації (83 333 грн. 00 коп.), а на суму недоамортизованої вартості трактора - 35 805 грн. 00 коп.

Відповідно до п/п 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 - 4 у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу основних фондів.

В порушення вимог вищенаведеної норми закону, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за ІІ квартал 2004 року безпідставно завищило балансову вартість третьої групи основних фондів на суму 47 528 грн. 00 коп., що в свою чергу, призвело до завищення амортизаційних відрахувань та заниження податку на прибуток.

Позивач з фактом порушення п/п 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» погодився, але зазначив, що ним була невірно застосована норма, яка міститься у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно до якої до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього закону.

КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» не враховано положення п/п 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Внаслідок зазначеного вище, позивачем завищена не лише вартість основних фондів на суму 47 528 грн. 00 коп. (різниця між ціною продажу трактора та його недоамортизованою вартістю), а й збільшено валові доходи на відповідну суму.

Тобто, завищення амортизаційних відрахувань не потягло заниження бази оподаткування по податку на прибуток у ІІ кварталі 2004 року.

Пояснення позивача підтверджено висновком експерта (а.с. 119, 121, т. 3).

11. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п/п 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим безпідставно завищено амортизаційні відрахування на суму 331 006 грн. 00 коп. за період з 2004 року по І півріччя 2005 року пов'язаних з нарахуванням амортизаційних відрахувань на балансову вартість окремих об'єктів основних фондів І групи, які не використовуються у господарській діяльності.

Позивач поти висновків перевіряючих заперечував, вказуючи наступне.

Твердження СДПІ щодо виявлених порушень позивача не містить посилання на первинні документи КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідачем не наданий перелік окремих об'єктів основних фондів І групи, на які посилається СДПІ, як на такі, що «не використовувались у господарській (виробничій) діяльності у зв'язку з непридатністю їх до експлуатації та консервацією».

Колегія суддів вважає, що податковою не доведено завищення амортизаційних відрахувань у сумі 331 006 грн. 00 коп. Висновки суду базуються на наступному.

Згідно з п/п 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Доказів того, що в перевіряємий період видавались рішення щодо виведення з експлуатації будь-яких основних фондів І групи податкова не подала, конкретні об'єкти не зазначалися.

12. КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з метою поліпшення окремих об'єктів основних фондів 1 групи здійснені у І півріччі 2005 року поточні витрати на суму 830 000 грн. 60 коп., з подальшим віднесенням на рахунок № 91 «Загальновиробничі витрати», а не на рахунок № 15 «Капітальні інвестиції», як передбачено правилами бухгалтерському обліку.

Зазначена методологічна помилка не вплинула на вартісні показники валових витрат КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», та, оскільки, відсутні можливості її впливу на прибуток в майбутньому, безпідставно стверджувати можливість її зв'язку з обсягом зобов'язань позивача з податку на прибуток.

13. Актом зафіксоване порушення позивачем приписів п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні валових витрат, спричинене віднесенням до їх складу непідтверджених відповідними розрахунковими документами витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 098 грн. 75 коп.

Оцінка зазначеного порушення не знайшла відображення у постанові господарського суду, проте, колегія суддів апеляційної інстанції на основі аналізу усіх доказів по справі дійшла висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача.

Перевіркою встановлено, що є не підтвердженими документально витрати на проживання осіб, які перебували у відрядженнях протягом 2004 року.

Однак, матеріали справи, зокрема акт перевірки, свідчать, що названі витрати підтверджено наказами про відрядження, авансовими звітами, до яких додано квитанції, які фіксують проживання у готелях України форми № 4-Г та рахунки гарантованого бронювання, в яких вказано, що ПТС «Інфополітем», м. Москва підтверджує бронювання готелю, період та вартість проживання.

Яким конкретно документом повинні підтверджуватись витрати, понесені за межами України, зокрема в м. Москва, в акті перевірки не зазначено, посилання на будь-який нормативний акт, що виключав би можливість використання підтвердження-рахунку гарантованого бронювання - відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок перевіряючих щодо непідтвердження витрат на проживання в сумі 2 950 грн. 20 коп. (1 379 грн. 59 коп. + 1 570 грн. 61 коп.) - є необґрунтованим.

Щодо підтвердження авансових звітів квитанціями форми № 4-Г, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1.11 розділу I наказу «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» № 827 від 13.03.1998 станом на 27.12.2004, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно до п. 1.12 зазначеної вище Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

У пункті 1.4 даної Інструкції передбачено, що Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. При цьому вищезазначеним законом не зазначено, що такі квитанції повинні виписуватися як квитанції до прибуткових та видаткових касових ордерів підприємства, яке надає такі послуги.

Всі надані до перевірки квитанції підписані та завірені печаткою.

Оскільки конкретна форма квитанції діючим законодавством не визначена, то застосування квитанції форми № 4-Г, як підтверджуючого документа, не можна визнати протиправним.

Виходячи з обставин, встановлених щодо перевірки та її висновків, суд апеляційної інстанції не вбачає необґрунтованості або протиправності рішення господарського суду першої інстанції.

Посилання податкової відносно того, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги показники та висновки експерта, а не висновки перевіряючих, зазначені в акті перевірки, не приймаються колегією суддів апеляційного суду виходячи з такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодав­ства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у по­датковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

 В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідні первісні документи посадовими особа­ми не вивчалися, а висновки, зроблені перевіряючими, ґрунтуються виключно на аналітичних даних показників господарської діяльності.

При вивченні матеріалів судової експертизи, судом встановлено, що висновок експерта ґрунтується на аналізі саме первинних документів, що надає право суду стверджувати про об'єктивність висновків акту експертизи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом не доведено правомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а тому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, керуючись приписами ст. 200 КАС України, постанову господарського суду залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративний суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 р. у справі № 11/464-06 АП - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 23.04.2008.

 Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.А Проценко