Ухвала суду № 1849569, 05.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1225/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 23 інстанції -  С.А.Гончаренко

№ 11/162/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2007 року м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)

суддів - Коршун А.О., Туркіної Л.П.

при секретарі - Духневичі О.С.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - Онищук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 25.04.2007р. в адміністративній справі № 11/162/07-АП

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2007 року до господарського суду Запорізької області звернувся позивач приватний підприємець ОСОБА_1з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001221702/0 від 28.08.2006 р., №0001221702/1 від 15.09.2006р., №0001221702/2 від 21.11.2006р., №0001221700/3 від 25.01.2007р. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення №0001221702/0 від 28.08.2006р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28445,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 14222,50грн. В результаті адміністративного оскарження вищезазначеного повідомлення- рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001221702/1 від 15.09.2006р., № 0001221702/2 від 21.11.2оД №0001221700/3 від 25.01.2007р. Під час проведення планової перевірки ДПІ було виявлено взаємовідносини позивача із суб'єктами господарської діяльності, які припинили діяльність) підставі рішення суду, а саме: із ТОВ "Крістіна ЛТД" та ТОВ "Алтай 2001". Позивач не погоджується з виводами ДПІ про безпідставне завищення с податкового кредиту у зв'язку з тим, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача не мають юридичної сили, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартій (в редакції до 19,12.2006 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному період зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Під час перевірки відповідачу були надані належним чином оформлені податкові накладні для підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у жовтні 2005р., грудні 2005р., лютому 2006р.

Розглянувши адміністративний позов господарський суд Запорізької області постановою від 25.04.2007р. з посиланням на норми п. 1.7 ст. 1; пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2; п.п. 7.4.1 , 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, визнавши висновки відповідача щодо порушень з боку позивача неправомірними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач в апеляційному порядку оскаржує постанову від 25.04.2007р., просить колегію скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що рішенні суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Звертає увагу колегії суддів на помилкове застосування судом вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість», на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки твердженням відповідача, викладеним в запереченнях на адміністративний позов, хоча суду були надані належні докази.

Так, апелянт зазначає, що перевіркою, за результатами якої складено Акт № 142/17-2/2732004592 від 11.08.06р., встановлено незаконне включення до податкового кредиту в порушення пп.7.4.1 , пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сум з операцій придбання:

- у жовтні 2005р. насіння соняшника у кількості 31.41т. у ТОВ «Крістіна ЛТД» (і.п.н. 309777926019, код 30977791, свідоцтво ПДВ 38333833) за податковою накладною №51 від 21.10.05р., на загальну суму 33244,34грн. (В т.ч. ПДВ = 5540,72 грн.). Разом з тим, за даними пошуково-довідникової системи Центральної бази даних  відділу інформатизації процесів оподаткування від 20.07.2006р. свідоцтво ПДВ ТОВ «Крістіна ЛТД» видане ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва ліквідовано за рішенням суду від 26.12.01року. Згідно з листом ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 01.08.2006р. за № 4141/7/29-207 судовим рішенням по справі №2-1228/2003р. від 24.02.2005р. визнано недійсним Статут та Установчий договір ТОВ «Крістіна ЛТД» ( код ЄДРПОУ 30977791), зареєстровані Деснянською районною у м.Києві державною адміністрацією за № 04146 від 12.06.2000р., а також з 26.12.2001р. визнано недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Крістіна ЛТД" від 17.07.2000р.

- у грудні 2005р. товар ( круги ст., листи ст.), придбаний у ТОВ «Алтай 2001» (і.п.н.

310259226090, код 31025926, свідоцтво ПДВ 36996394) за податковою накладною № 25 від 06.12.05р. на загальну суму 126354,78грн. ( В т.ч. ПДВ = 21059,13 грн.);

- у лютому 2006р. товар, придбаний у ТОВ «Алтай 2001» (і.п.н. 310259226090, код 31025926, свідоцтво ПДВ 36996394) за податковою накладною № 34 від 08.02.06р., на загальну суму 11068,14грн. (В т.ч. ПДВ = 1845,00 грн.)

Однак за даними відділу інформатизації процесів оподаткування від 20.07.2006р. свідоцтво платника ПДВ ( 36996394) ТОВ «Алтай 2001», видане у Голосіївському р-ні м.Києва, ліквідовано за рішенням суду від 23.11.05 року.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, яке слід залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, враховуючи доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта безпідставні.

Аналіз матеріалів справи та норм Закону України «Про податок на додану вартість» показав наступне:

Відповідно до п.1.7 ст1 даного Закону податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. П.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна є звітним податковим та розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

При цьому факт незвітування до ДПІ, недійсність установчих документів та анулювання реєстрації платників ПДВ не впливає і не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ “Крістіна ЛТД”, ТОВ "Алтай 2001".

Статтею 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлений порядок припинення юридичної особи, який передбачає припинення юридичної особи на майбутнє; юридична особа вважається такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. №755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За приписами п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають, зокрема, за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність сплати до бюджету відповідно до закону. Відповідно до пп. "а" пп.7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Як свідчать матеріали справи, позивач розрахувався за отриману від контрагентів продукцію повністю, а суми податку на додану вартість, що були включені ним до складу податкового кредиту у жовтні, грудні 2005р. та лютому 2006р., підтверджені належним чином оформленими податковими накладними від 21.10.05 за №51, від 06.12.05 за №25, від 08.02.06р. №34. Несплата податку продавцем (у тому числі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив неправомірними висновки ДПІ про безпідставне завищення позивачем сум податкового кредиту, оскільки згідно з абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За таких обставин, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, а тому не підлягає задоволенню; постанову господарського слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 25.04.2007р. у справі № 11/162/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 25.04.2007р. у справі № 11/162/07-АП  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П.Туркіна