Рішення № 18480263, 19.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 5013/1275/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ "Ідеал" м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 с. Вільне, Кіровоградського району, Кіровоградської області

про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4 договору від 27.09.08р.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 04.07.11р.

ОСОБА_3 довіреність б/н від 14.09.11р.

від відповідача - ОСОБА_4 довіреність № 3709 від 14.09.11р.

В судовому засіданні 15.09.11р. оголошена перерва до 19.09.11р. на 15 год. 00 в.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними пунктів 1, 3, 4 договору про зміни та доповнення від 07.07.09р. до договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 27.09.08р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача позов не визнав, надав відзив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд зясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір найму (оренди) нежилого приміщення від 27.09.08р. За умовами договору наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування для здійснення виробничої та підприємницької діяльності 101/1000 частину виробничих будівель за адресою: м. Одеса, вул. Пересипська 2 будинок 21 загальною площею 1251,6 кв.м. Плата за користування наймачем нежилим приміщенням встановлена сторонами у розмірі 20000 грн. в місяць, сума за 60 місяців складає 1200000 грн. Договір підписаний представником позивача і відповідачем, нотаріально посвідчений, занесений до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до ст. ст. 283, 284 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

7 липня 2009 року сторони уклали договір про зміни та доповнення до договору найму від 27.09.08р. в якому виклали в іншій редакції: абзац перший преамбули, перше речення пункту 2.1, пункт 3.1, пункт 3.2, перше речення пункту 4.1 та доповнили договір пунктом 3.9. Зміни до договору підписані представником позивача і відповідачем, нотаріально посвідчені, занесені до Державного реєстру правочинів.

В позові ТОВ “Ідеал” посилається на: відсутність попереднього погодження загальними зборами засновників підприємства змін від 07.07.09р., фактичне порушення раніше виданого погодження наданого протоколом загальних зборів № 10 від 23.09.2008р., зокрема в частині розміру орендної плати; відповідач не надавав позивачу податкових накладних з ПДВ та не повідомляв про свою реєстрацію як платника ПДВ; порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 203 (в попередній редакції), 207, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач не надав жодного доказу доведення до відома відповідача змісту протоколу № 10 від 23.09.08р. загальних зборів засновників ТОВ “Ідеал” чи контракту від 04.06.08р. між компанією “Лакшери Груп Инкорпорейтед” і Шумелянко Р.О. (а. с. 19-24).

В тексті змін до договору від 07.07.09р. записано: “Особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІДЕАЛ” і повноваження його представника перевірено”. Зміни підписані представником ТОВ “Ідеал” Шумелянко Р.О. в присутності нотаріуса без будь-яких виправлень, доповнень чи застережень.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем інтересів держави слід відмітити, що за ст. 1 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Доказів на представлення інтересів держави ТОВ “Ідеал” не надало.

Питання податкової звітності, податкових накладних та інших податкових правовідносин не є і не може бути предметом даного цивільно-правового спору між сторонами стосовно змін від 07.07.09р. до договору оренди від 27.09.08р.

Доказів порушення ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. 228 ЦК України зі сторони відповідача при укладенні змін до договору від 07.07.09р. позивач не подав.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивач добровільно і свідомо самостійно сплачував відповідачу орендну плату в розмірі визначеному пунктом 3.1 змін до договору від 07.07.09р., що підтверджується копіями платіжних доручень та видаткових касових ордерів за цей період (а.с. 25-54).

Наведене підтверджує факт подальшого повного схвалення позивачем змін від 07.07.09р. до договору оренди від 27.09.08р.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кіровоградську МДПІ м. Кіровоград та представника прокуратури Кіровоградської області задоволенню не підлягає, так як процесуальний строк розгляду справи закінчився, а клопотань про його продовження в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України сторони не подавали. До того ж, ст. 29 ГПК України взагалі не передбачено можливості залучення до участі у справі прокурора за клопотанням сторони.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 207, 283, 284 ГК України, ст. ст. 203, 207, 215, 241, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 32 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя К.М. Мохонько

повне рішення

складено 26.09.11р.