Рішення № 18479520, 30.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11 Справа № 24/5009/3908/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська, 11)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 ( місце реєстрації: 71630, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 2 217,22 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 31.03.2011р. № 01/633

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

13.07.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство “Дніпрорудненські теплові мережі” з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 2 217,22 грн., з яких 2 120,42 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі договору від 01.11.2003р. № 24-т на поставку теплової енергії та 96,80 грн. інфляції.

Ухвалою від 14.07.2011р. порушено провадження у справі № 24/5009/3908/11, судове засідання призначено на 10.08.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 10.08.2011р. розгляд справи відкладено на 30.08.2011р.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 30.08.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.11.2003р. між сторонами укладений договір на поставку теплової енергії № 24-т, за умовами якого позивач зобов'язався надати теплову енергію, а відповідач сплатити спожиту теплову енергію за тарифами, які затверджені рішеннями виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради. Позивач виконав покладені на нього обов'язки та надав теплову енергію в період з 01.06.2010р. по 01.06.2011р. на суму 3 823,84 грн. Однак, свої зобовязання щодо оплати отриманої теплової енергії відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу за спірним договором становила 2 120,42 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання відповідачу нараховано 96,80 грн. інфляції за період з серпня 2010 року по травень 2011р. Після порушення провадження по даній справі відповідачем погашена суму основного боргу у повному обсязі. У звязку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 96,80 грн. інфляції.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав суду відзив в якому зазначив, що сума основного боргу погашена у повному обсязі. Просить суд розгляд справи провести за відсутністю свого представника.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003р. між Комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” (Енергопостачальна організація) і Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір № 24-т на поставки теплової енергії з додатками, за умовами якого (п.1.1.) Енергопостачальна організація зобовязався поставляти Споживачу послуги по теплопостачанню в необхідних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати отримані послуги теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, встановленими цим договором.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що договір складається терміном на 3 роки та набуває чинності з 01.11.2003р. і діє до 31.10.2006р.

У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний строк (п. 10.3.).

Згідно п. 3.2.1 договору Споживач зобовязався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.9. договору, щомісячно, не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим представник Споживача зявляється до Енергопостачальної організації для оформлення і підписання акта на відпуск послуг по теплопостачанню. У разі неявки акт вважається дійсним за підписом тільки представника позивача.

Пунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що розрахунки за послуги по теплопостачанню здійснюються на підставі актів на відпуск комунальним послуг, винятково в грошовій формі у відповідності до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата рахунків за надані послуги Споживач зобовязався перераховувати на поточний рахунок Енергопостачальної організації повному обсязі на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Рішеннями Виконавчого комітету Дніпрорудненьскої міської ради № 06 від 19.01.2010р. було змінено тарифи на послуги теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з 01.06.2010р. по 01.06.2011р. позивачем надані відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 3 823,84 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами на відпуск комунальних послуг та рахунками для оплати за спожиту теплову енергію.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем в повному обсязі не сплачена. Відповідачем була здійснена лише часткова оплата. Тож, станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача складала 2 120,42 грн.

Вбачається, що 19.07.2011р., тобто після звернення з позовом до суду, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму основного боргу у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 120,42 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, за період з липня 2010р. по травень 2011р. становить 96,80 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р., а саме позивачем невірно розрахований індекс інфляції за спірний період.

Таким чином, за спірний період стягненню з відповідача підлягає 242,21 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобовязань за договором № 17/12-т від 15.10.2009р. заявлено до стягнення 96,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 71630, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_1 від ПІБ м. Дніпрорудне, МФО НОМЕР_2) на користь комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська, 11, р/р 26009059270001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32597943) 96 (девяносто шість) грн. 80 коп. інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2 120,42 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 12.09.2011р.