Рішення № 18479279, 06.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.11 Справа № 24/5009/3523/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (53552, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Виводово, вул. Н.Кулик, 47

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1)

про стягнення 120 125,00 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 30.12.2010р. № б/н

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 02.09.2011р. № б/н

СУТЬ СПОРУ:

21.06.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Славутич” (надалі - ТОВ “Славутич”) з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1) про стягнення з відповідача 120 125,00 грн., з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 12 000,00 грн. збитків та 83 125,00 пені.

Ухвалою від 21.06.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/3523/11, судове засідання призначено на 17.08.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 17.08.2011р. строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 31.08.2011р.

Ухвалою від 31.08.2011р. розгляд справи відкладено на 06.08.2011р.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 06.08.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що 13.07.2009р. між сторонами укладено договір №13/07-01 поставки сільськогосподарської техніки, на виконання умов якого позивачем здійснена передача відповідачу 2 одиниць сільськогосподарської техніки “Трактор К-700” загальною вартістю 40 000,00 грн. Однак, свої зобовязання за договором відповідач у повному обсязі не виконав, за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 15 000,00 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 25 000,00 грн. За несвоєчасну оплату продукції відповідачу нарахована пеня у розмірі 83 125,00 грн. за період з 17.08.2009р. по 15.06.2011р. та 12 000,00 збитків на підставі п. 5.2. договору. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 258, 264, 639 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 226, 229, 231, 232 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 25 000,00 грн. основного боргу. Проти стягнення пені та збитків заперечує та вказує, що строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 18.01.2011р., просить суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати позовну давність. Стосовно вимог в частині стягнення збитків зазначає, що збитки підлягають відшкодуванню за наявності факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, факту заподіяння збитків, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розміру. Позивачем не надано суду доказів про завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення у сумі, яка нарахована позивачем у відсотках до суми вартості товару. Просить суд в задоволені позову в частині стягнення пені та збитків відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” (Продавець) укладено договір № 13/07-01 поставки сільськогосподарської техніки з відстрочкою платежу, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобовязується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку, а Покупець зобовязується прийняти Товар та сплатити його вартість (ціну). Найменування товару, його вартість (ціна), строки та умови надавання у власність визначаються цим Договором та Специфікаціями, що є його невідємними частинами.

Відповідно до розділу 2 договору, вартість товару та сума договору зазначаються у відповідній Специфікації (п. 2.1.). Покупець проводить оплату вартості (ціни) Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривні України в безготівковому порядку на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі. Сума платежів та строки здійснення платежів зазначаються в Специфікаціях до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 2.2.).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, 13.07.2009р. ТОВ “Славутич” поставлено, а відповідачем прийнято 2 одиниці сільськогосподарської техніки “Трактор К-700” загальною вартістю 40 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 738 від 13.07.2009р., довіреністю від 13.07.2009р. НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1

Пунктом 4.2.1. договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в порядку, передбаченому розділом 2 даного договору.

Згідно умов спірного договору поставки кінцевий термін сплати за поставлену техніку визначений датою - 17.08.2009р.

У звязку із невиконанням відповідачем умов договору по оплаті поставленого товару, ТОВ “Славутич” 05.05.2010р. направлена відповідачу претензія, яка розглянута останнім та частково задоволена шляхом внесення 18.08.2010р. суми у розмірі 15 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера від 18.08.20101р.

Решта вартості товару в сумі 25 000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобовязання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобовязання відповідача оплатити поставлений отриманий товар не припинено.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 25 000,00 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи й визнано відповідачем.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості у повному обсязі, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 5.2.. договору передбачено, що при невиконанні (неналежному виконанні) платежів згідно із строками, що погоджені в цьому договорі, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування та сплата пені здійснюється по день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якою застосовується пеня, що передбачена цим пунктом.

Також, у випадку невиконання (неналежного виконання) Покупцем будь - якого платежу протягом більш ніж 10 днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 20% від розміру несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за таким платежем. Також, у випадку невиконання (неналежного виконання) Покупцем будь - якого платежу протягом більш ніж 30 днів, Покупець сплачує Постачальнику заздалегідь погоджені збитки, які дорівнюють 30 % від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми (за кожний випадок).

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 83 125,00 грн. за період з 17.08.2009р. по 15.06.2011р.

Факт простроченная платежу матеріалами справи доведено, разом з тим пеня підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобовязання.

У звязку з чим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 4 088,77 грн. за період з 18.09.2009р. по 19.03.2010р. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у звязку з їх необґрунтованістю.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені задоволенню не підлягає з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За таких обставин, внесення відповідачем 18.08.2010р. частини суми боргу за договором поставки від 13.07.2009р. № 13/07-01 є перериванням спеціальної позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік.

ТОВ “Славутич” звернулося до суду за захистом своїх порушених прав 15.06.2011р., а тому термін спеціальної позовної давності в один рік по стягненню з відповідача по справі пені за договором поставки не сплинув.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 000,00 грн., які розраховані позивачем на підставі п. 5.2. договору.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обовязковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

У той же час,, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду відповідних доказів, які беззастережно підтверджують розмір збитків, вину відповідача та причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

З наведеного вбачається, що без надання позивачем суду доказів про завдання реальних збитків, відсутні підстави для їх стягнення у сумі, яка нарахована позивачем у відсотках до суми вартості товару.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у розмірі 12 000,00 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволені вимоги позивача в частині стягнення 12 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 290,89 грн. державного мита та 57,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 “РайффайзенБанк “Аваль” м. Запоріжжя, МФО НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (53552, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Виводово, вул. Н. Кулик, 47, р/р 26009743500100 в філії “ДОД “РайффайзенБанк “Аваль” м. Дніпропетровськ, МФО 305653, код ЄДРПОУ 30847304) 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 088 (чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 77 коп. пені, 290 (двісті девяносто) грн. 89 коп. державного мита та 57 (пятдесят сім) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 09.09.2011р.