Рішення № 18478695, 11.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.11 Справа № 13/258/10-18/5009/3554/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом:

1.Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (72003, АДРЕСА_1)

2.Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (72003, АДРЕСА_2)

до відповідача: Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м.Василівка, вул. Чекістів, 4)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національний природний парк “Великий Луг” (69000, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул. Зелена, 3)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька регіональна філія “Центр державного земельного кадастру” (69000, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4-а)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ Держкомзему у Василівському районі Запорізької області (71600, Запорізька область, м.Василівка, вул. Театральна, 1)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” (71600, Запорізька область, м.Василівка, вулиця Театральна, 1)

про визнання недійсним розпорядження голови райдержадміністрації та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1, свідоцтво № НОМЕР_4 від 20.06.2000 р., паспорт серія СА НОМЕР_5 від 31.07.1997 р.; ОСОБА_3 довіреність р.№ 1243 від 25.07.2011 р. НОМЕР_1 від 01.06.2000 р.;

від позивача 2: ОСОБА_2, свідоцтво № НОМЕР_6 від 17.05.1996 р., паспорт серія СВ НОМЕР_7 від 23.10.1999 р.; ОСОБА_3 довіреність р.№ 1244 від 25.07.2011 р. НОМЕР_1 від 01.06.2000 р.;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи 1: Солоп Ю.В. директор, посвідчення № НОМЕР_8, Передерій Ю.А. перший заступник директора, посвідчення № НОМЕР_9;

від третьої особи 2: не зявився;

від третьої особи 3: не зявився;

від третьої особи 4: не зявився;

від запрошеної особи (ДП «Запорізький НДПІ землеустрою»): ОСОБА_6, довіреність № 1806 від 10.08.2011 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 р. касаційну скаргу Національного природного парку “Великий Луг” задоволено. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 р. у справі № 13/258/10 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України, справу передано на розгляд судді Носівець В.В. Суддею Носівець В.В. прийнято до свого провадження матеріали справи № 13/258/10 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до відповідача: Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Національний природний парк “Великий Луг”, 2. Запорізька регіональна філія “Центр державного земельного кадастру”, 3. Відділ Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, 4. Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” про визнання недійсним розпорядження голови райдержадміністрації та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою; порушено провадження у справі, справі присвоєно №13/258/10-18/5009/3554/11, судове засідання призначене на 13.07.2011 р. Ухвалою суду від 13.07.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 27.07.2011 р. Ухвалою суду від 27.07.2011 р., розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 11.08.2011 р.; даною ухвалою судом, в порядку ст. 30 ГПК України, викликано у судове засідання представника ДП “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”. Розгляд справи закінчений 11.08.2011 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглядалася без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги, враховуючи їх нормативне та документальне обґрунтування від 13.07.2011 р., підтримувалися позивачами та їх представником і вмотивовані наступним: 07.08.2003 р. Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, з одного боку та ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 з іншого, уклали договір оренди земель водного фонду та водного обєкту. Указом Президента України “Про створення національного природного парку "Великий Луг" від 10.02.2006 р. № 121/2006, встановлено площу земель національного природного парку "Великий Луг" 16756 гектарів, у тому числі 9324 гектари земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються йому у постійне користування (згідно із додатком до Указу за рахунок земель Василівської РДА 8939 га), та 7432 гектари земель, що включаються до складу зазначеного природного парку без вилучення у Василівської районної державної адміністрації. Розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації “Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території Національного природного парку «Великий Луг»на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області»від 24.01.2009 р. № 44 встановлено передати земельні ділянки в користування Національному природному парку «Великий Луг»загальною площею 16506,00 га із земель державної власності, розташованих на території Василівського району в тому числі, що вилучені у постійне користування площею 9074,00 га. В липні 2009 року НПП «Великий Луг»отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 18,1300 га на території Малобілозірської сільської ради Василівського району Запорізької області серії ЯЯ № 114810 від 21.07.2009 р. Тобто, в порушення Указу Президента України «Про створення національного природного парку "Великий Луг" від 10.02.2006 р. № 121/2006, третій особі-1 виділено та передано у постійне користування на 135,00 га більше, ніж передбачено зазначеним Указом (9074 га 8939 га). Оскільки позивачі, на момент прийняття розпорядження від 24.01.2009 р. № 44 та видачі НПП “Великий Луг” державного акту серії ЯЯ № 114810 від 21.07.2009 р., користувалися наданою їм земельною ділянкою правомірно, згідно договору оренди 07.08.2003 р., а орендована земельна ділянка в подальшому була надана у постійне користування НПП “Великий Луг”, то факт наявності двох правовстановлюючих документів на одну земельну ділянку, порушує права позивачів, як орендарів, щодо вільного користування та розпорядження земельною ділянкою, що орендується, позивачі, керуючись ст.ст. 116, 152 Земельного кодексу України, ст. 27 ЗУ “Про оренду землі”, просили суд визнати недійсними розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації від 24.01.2009 р. № 44 та державний акт серії ЯЯ № 114810 від 21.07.2009 р.

Позиція відповідача викладена у відзиві від 26.07.2011 р. та є наступною: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області визнала позовні вимоги, пояснюючи, що згідно договору від 07.08.2003 р. земель водного фонду та водного об'єкту, позивачам передано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку розміром 203,67 га та прибережну захисну смугу площею 94,46 га. Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 24.01.2009 р. № 44 затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж територій Національного природного парку «Великий Луг»на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області. Всупереч тому, що оспорювана земельна ділянка вже знаходилась у користуванні позивачів, була здійснена державна реєстрація державних актів на право постійного користування землею Національному природному парку «Великий Луг». Відповідач зазначив, що представником Запорізької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру»розяснено, що реєстрація документів на право користування земельними ділянками позивачів та третьої особи 1 здійснювалася у різних системах координат місцевій (позивачі 1, 2) та державній (третя особа 1), що не суперечить законодавству, ключів переходу немає, тому в базі Запорізької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру»не було даних про те, що дана земельна ділянка з 2003 року надана в оренду. У зв'язку з цим і виникло накладання двох правовстановлюючих документів на одну й ту ж земельну ділянку.

У поясненнях Національного природного парку "Великий Луг" (третя особа 1) від 26.07.2011 р., зазначено наступне: Державна установа Національний природний парк "Великий Луг" створений відповідно до Указу Президента України від 10.02.2006 р. №. 121, основними напрямками діяльності установи є охорона та відтворення природних комплексів проведення науково-дослідних робіт, рекреаційної та екологоосвітньої діяльності на території природно-заповідного фонду України Національного природного парку “Великий Луґ”. На підставі позитивних висновків землевласників, зокрема, і Василівської державної адміністрації, проводилися роботи по розробці проекту створення Національного природного парку «Великий Луг», згідно якого було видано Указ Президента України «Про створення Національного природного парку «Великий Луг», у 2006 році керівництво НПП «Великий Луг»почало роботи по розробці проекту землеустрою з організації і встановлення меж території Національного природного парку «Великий Луг» у відповідності до Земельного кодексу України та «Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення», на стадії погодження меж земельної ділянки у Василівському районному державному земельному кадастрі даних по користувачам не зазначалось. На підставі проекту та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації НПП «Великий Луг», розпорядження Голови Василівської районної держадміністрації № 44 від 24.01.2009 р. було отримано державні акти на право постійного користування, зокрема Державний Акт серія ЯЯ № 114810 на земельну ділянку кадастровий номер 2320983300:01:016:0006, площею 18,1300 га.

Згідно пояснення представника ДП “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 11.08.2011 р.: проект землеустрою з організації та встановлення меж території НПП “Великий Луг” на території Скельківської, Орлянської та Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області розроблено згідно Указу Президента України від 10.02.2006 р. № 121/2006 “Про створення національного природного парку “Великий Луг” та договору № 281 від 20.09.2006 р. З метою визначення площі та меж ділянки, спеціалістами інституту були виконані геодезичні вимірювання території парку методом передачі координат з пунктів знімальної основи на точки межі ділянки. В подальшому проект було затверджено розпорядженням голови Вільнянської РДА від 24.01.2009 р. № 44 на площу 16506.00 га у т.ч. в постійне користування 9074,00 га та без вилучення 7432,00 га у т.ч. під ставками 208,00 га та під водосховищем 7224,00 га на території Скельківської, Орлянської та Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області. Після затвердження проекту були виготовлені обмінні файли в електронному вигляді та реєстраційні картки. При перевірці обмінних файлів в електронному вигляді були прийняті координати визначені спеціалістами інституту, оскільки координати земельних ділянок під ставками 208,00 га та під водосховищем 7224,00 га раніше не були внесені до електронної бази державного земельного кадастру. Державні акти були виготовлені згідно даних державного земельного кадастру у системі координат 1963 р. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2320983300:01:016:0006 водоохоронна зона вздовж ставка та 2320983300:10:001:0001 не співпадають.

Судом були направлені судові запити до: Головного управління державного комітету по земельних ресурсах в Запорізькій області, Василівського районного відділу Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру”, Запорізької регіональної філії “Центр державного земельного кадастру”, у запитах було витребувано інформацію: чи є земельні ділянки з кадастровими номерами № 2320983300:10:001:0001 та №2320983300:01:016:0006 суміжними або такими, що співпадають.

У відповіді Відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області від 26.07.2011 р. (запит суду, який адресований Головному управлінню державного комітету по земельних ресурсах в Запорізькій області, було направлено до Відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, згідно листа від 26.07.2011 р.) було зазначено, що встановити чи є земельні ділянки із кадастровими номерами, які зазначені у запиті, суміжними чи такими, що співпадають, не можливо. Запорізька регіональна філія “Центр державного земельного кадастру”, відповідно до листа від 08.08.2011 р. повідомила суд, що для визначення чи є спірні земельні ділянки суміжними або перетинаються, необхідний ключ переходу із однієї системи координат до іншої, такий ключ у ДП Центр ДЗК відсутній, тому філія немає можливості повідомити суд чи є чи є земельні ділянки суміжними або такими, що перетинаються. Надані відповіді прийняті судом до уваги та залучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 27.07.2011 р. усно пояснив суду, що земельні ділянки виділялися позивачам та НПП «Великий Луг»у різний час та реєструвалися в різних системах координат: щодо позивачів в місцевій, а щодо НПП «Великий Луг»у державній. Існування різних систем координат допускається в деяких випадках діючим законодавством, однак має такий недолік як постійну або тимчасову недоступність створенних обмінних електронних файлів щодо певної земельної ділянки.

Представники третіх осіб 2, 3, 4 у судове засідання 11.08.2011 р. не прибули. Третя особа 2 про причини неявки суд не повідомила; третя особа 3 відділ Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, згідно листа від 08.08.2011 р. просила суд розглядати дану справу без її участі; третя особа 4 Василівський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру”, відповідно до листа від 10.08.2011 р., вказала, що начальнику відділу ОСОБА_8, згідно довіреності № 783 від 05.04.2011 р. не надано право представляти у господарському суді інтереси Василівського районного відділу Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру”.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи попередні судові акти у даній справі, вказав на такі недоліки: 1) судами поза увагою залишено той факт, що спірне рішення органу виконавчої влади не порушує прав та інтересів позивачів та не має для них правових наслідків; 2) не встановлені обставини щодо наявності чи відсутності порушеного права позивачів за захистом якого ці особи звернулися до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, врахувавши вказівки ВГСУ, викладені у постанові від 24.05.2011 р., вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд,

ВСТАНОВИВ:

Василівська районна державна адміністрація Запорізької області (надалі відповідач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач 1) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі позивач 2) 07.08.2003 р. уклали договір оренди земель водного фонду та водного обєкту (договір оренди). Згідно з пунктом 1.1. договору оренди, відповідач на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 09.07.2003 р. № 380 та розпорядження № 434 від 04.08.2003 р. “Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації № 380 від 09.07.2003 р.” надає, а позивачі приймають в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку розміром 203,67 га та прибережну захисну смугу площею 94,46 га під водний обєкт (водоймище № 4 Калинівське водосховище, яке знаходиться на території Малобілозірської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастрові номери 2320983300:10:001:0001). Пунктом 1.2. договору оренди встановлено, що водний обєкт (ставок) надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 (п'ятнадцять) років, починаючи з дня його державної реєстрації, для вирощування риби і раків.

Договір оренди від 07.08.2003 р. посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9, за р. № 1158, та зареєстрований 01.10.2003 року в ДП Василівський РЦ ДЗК за № 478.

Указом Президента України “Про створення національного природного парку "Великий Луг" від 10.02.2006 р. № 121/2006, на території Василівського району Запорізької області створено національний природний парк “Великий Луг”. У ч. 2 пункту 1 вказаного Указу Президента України зазначено: “Установити площу земель національного природного парку "Великий Луг" 16756 гектарів, у тому числі 9324 гектари земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються йому у постійне користування згідно з додатком, та 7432 гектари земель, що включаються до складу зазначеного природного парку без вилучення у Василівської районної державної адміністрації”; підпунктом 1) пункту 2 Указу доручено Кабінету Міністрів України забезпечити підготовку у шестимісячний строк матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо вилучення 9324 гектарів земель і надання їх у постійне користування національному природному парку "Великий Луг". Згідно із додатком до Указу Президента України від 10 лютого 2006 року № 121/2006 до переліку земель, які мають бути надані у постійне користування національному природному парку "Великий Луг" за рахунок земель Василівської районної державної адміністрації включено площу у 8939 га.

Розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації від 25.04.2008 № 331 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території національного природного парку “Великий луг”, керуючись ст.ст. 44, 45, 92, 123 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.25, 50 ЗУ “Про землеустрій”, Указом Президента України від 10.02.2006 р. “Про створення національного природного парку “Великий Луг”, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території національного природного парку “Великий луг” загальною площею 16505,1500 га в тому числі з вилученням для надання йому у постійне користування 9073,1500 га та без вилучення 7432,0000 га для створення на території Василівського району національного природного парку “Великий Луг”.

Розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації від 24.01.2009 № 44 “Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій Національного природного парку “Великий Луг” на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області”, керуючись ст.ст.43, 44, 45 Земельного кодексу України, розглянувши проект землеустрою організації та встановлення меж територій Національного природного парку “Великий Луг”; затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж територій Національного природного парку “Великий Луг” загальною площею 16506,0000 га із земель державної власності розташованих на території Василівського району з них, що вилучені у постійне користування 9074,0000 га в т.ч. вкритих лісовою рослинністю 1274,8916 га, пасовищ 428,0049 га, відкриті заболочені землі 21,1118 га, під ставками 9,7417 га, водосховище 7340,2500 га, без вилучення площею 7432,0000 га в т.ч. під ставками 208,0000 га, водосховище 7224,0000 га на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області”. Даним розпорядженням вирішено передати земельні ділянки в користування Національному природному парку “Великий Луг” загальною площею 16506,0000 га із земель державної власності розташованих на території Василівського району з них, що вилучені у постійне користування 9074,0000 га в т.ч. вкритих лісовою рослинністю 1274,8916 га, пасовищ 428,0049 га, відкриті заболочені землі 21,1118 га, під ставками 9,7417 га, водосховище 7340,2500 га, без вилучення площею 7432,0000 га в т.ч. під ставками 208,0000 га, водосховище 7224,0000 га.

Згідно із ст.ст. 43, 44, 45 Земельного кодексу України, в редакції чинній з 14.01.2009 р. по 03.02.2009 р., землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Аналогічні та дещо розширені приписи містить ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Згідно із ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній з 06.08.2003 р. по 15.10.2003 р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Судом зясовано, що земельна ділянка, надана в оренду позивачам та земельна ділянка надана в постійне користування природному парку співпадають та згідно чергового кадастрового плану накладаються, такі висновки підтверджуються проектною документацією обох землекористувачів (т. 1 ар.с. 66-92; т. 3 ар.с. 62-66); інформацією Василівського РВ ЗРФ Центру ДЗК (довідка зі схемою № 04-09/159 від 13.07.2011 р. т.3 ар.с.55-56); інформацією Відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області (довідка із викопіюванням з чергового кадастрового плану № 01-21/556 від 10.08.2011 р. т. 3 ар.с. 58-59)

Статтею 149 ЗК України (в редакції з 14.01.2009 р. по 03.02.2009 р., чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України, в редакції чинній з 14.01.2009 р. по 03.02.2009 р., надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Позивачам, згідно договору оренди від 07.08.2003 р. земель водного фонду та водного обєкту, надана у користування земельна ділянка розміром 203,67 га та земельна ділянка прибережної захисної смуги площею 94,46 га під водний обєкт (водоймище № 4 Калинівське водосховище, яке знаходиться на території Малобілозірської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастрові номери 2320983300:10:001:0001), (даний договір оренди на час розгляду справи у суді є чинним), і відповідно позивачі користуються наданими земельними ділянками на умовах оренди; Національному природному парку “Великий Луг” 21.07.2009 р., на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 114810 на земельну ділянку площею 18,1300 га., до складу якої належать і орендовані раніше позивачами земельні ділянки.

У звязку із прийняттям спірного розпорядження № 44 від 24.01.2009 р. в порушення статті 116 ЗК України, відбулася подвійна правосубєктність щодо землекористування на одну і ту ж земельну ділянку, внаслідок чого, порушені права позивачів, як орендарів земельної ділянки за договором від 07.08.2003 р.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ЗУ “Про оренду землі”: орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлені способи захисту прав на земельні ділянки та передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями): акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В результаті розгляду даного спору судом, як встановлено порушення права позивачів, так і встановлено загальні порушення при прийнятті та винесенні оскаржуваного розпорядження і видачі на його виконання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Про порушення права позивачів зазначено вище (не дотримано передбаченого законом порядку вилучення ділянки у землекористувача), а що стосується загальних порушень, то до них слід віднести такі: виділено природному парку за рахунок земель Василівської РДА більше ніж було передбачено відповідним Указом Президента України, тобто при наданні дозволу на проектні роботи та проектуванні організації території парку були допущенні неточності та порушення; земельні ділянки двох різних землекористувачів співпадають за межами і одночасно знаходяться у їх користуванні; користувачі мають належні правопосвідчувальні документи на одну і ту саму земельну ділянку, які погоджувалися, складалися, видавалися, посвідчувалися та реєструвалися одними установами відділом Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, Василевською РДА тощо.

Відносно різних систем координат, в яких проводилася геодезична зйомка для обох землекористувачів (для парку у СК-63, а для позивачів у місцевій системі координат), то це суперечить та абсолютно не відповідає діючому законодавству:

1) топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 створюють у проекції Гаусса-Крюгера, триградусних зонах, державній системі координат 1942 р. або в місцевих системах координат, які зв'язані з державною системою. (наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ N 56 від 09.04.98 Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98);

2) виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт починаючи з 1 січня 2007р. здійснюватиметься із застосуванням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000; (Постанова КМУ від 22 вересня 2004 р. N 1259 Деякі питання застосування геодезичної системи координат);

3) Державна геодезична мережа (ДГМ) задає на всій території країни референцну систему координат і поширює з необхідною точністю і щільністю пунктів ДГМ загальноземну систему координат. Положення пунктів ДГМ визначається в двох системах координат загальноземній та референцній. Між обома системами встановлюється однозначний зв'язок, який визначається параметрами взаємного переходу (елементами орієнтування). За загальноземну систему координат приймається геодезична референцна система 1980 року (ITRS) з певними параметрами еліпсоїда. На перехідний період (до введення референцної системи координат України) для обчислення координат пунктів ДГМ залишається референцна система координат 1942 року (СК-42 ) з певними вихідними даними. Загальноземна та референцна система координат України, елементи орієнтування референцної системи координат відносно загальноземної системи координат вводяться в дію відповідним рішенням Кабінету Міністрів України. Геодезичні мережі спеціального призначення можуть обчислюватись у місцевих системах координат, надійно зв'язаних з референцною системою координат 1942 року.Порядок введення місцевих систем координат встановлюється Державним комітетом із земельних ресурсів (Постанова КМУ від 8 червня 1998 р. N 844 Про затвердження основних положень створення Державної геодезичної мережі України).

СК-63 була введена в 60-х р.р. в якості «напіввідкритої»системи координат. Оскільки мета народного господарства вимагала активного використання координатного метода геодезії потрібна була система координат, що використовується із метою межування, будівництва, геодезичного забезпечення міст. Також СК-63 використовувалася з метою землеустрою, міської архітектури, адміністративного обліку та інших цілей. Реальні результати виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, матеріали дистанційного зондування землі, параметри звязку між координатними системами і інші топографічні відомості були засекречені. Ця система координат повинна була відрізнятися від державної системи координат СК-42. Тому були внесені зміни: ширина зони встановлювалася довільно (ВТУ ГШ), було присутнє паралельне змішення, розворот (внаслідок вибору іншого осевого меридіана). Звязок СК-63 з СК-42 був закритою інформацією. СК-63 призначалася для використання в якості місцевої системи координат на територіях не більше 5000 кв. км. Зараз більшість точок повороту меж земельних ділянок визначаються за результатами виконання геодезичних вимірів в умовній системі координат 1963 року. СК-63 є вторинною від попередньої системи координат 1942 року и має визначені параметри звязку із нею. Але СК-63 це відголосок минулої політики СРСР, вона була штучно спотворена, щоб зашифрувати реальні дані. На початку 80-х років, з появою потужної обчислювальної техніки для найточнішого зясування параметрів звязку між різноманітними координатними системами, ця система втратила свій сенс, тому Постановою ЦК КПРС и Ради Міністрів СРСР від 25 березня 1987 року за № 378-85, вона була відмінена, однак дозволено використання створених в ній топографо-геодезичних и картографічних матеріалів и даних, але без створення в цій системі нових матеріалів и даних.

В незалежній Україні де-факто працює до сих пір СК-63, хоча де-юре існує державна система координат УСК-2000, що має параметри звязку з мировою та європейською системами координат. Причина в том, що к 90-м рокам були накопичені великі обсяги геопросторових даних и картографічних матеріалів, і, що б все не переробляти, строк використання СК-63 продовжили до тих пір, поки всі дані не будуть переведені в УСК-2000. В результаті зараз ліцензіати можуть виконувати геодезичні виміри для складання документації по землеустрою в будь-якій із них. Крім цього, існує маса місцевих систем координат населених пунктів, при цьому, на відміну від СК-63, вини не мають так званих ключів переходу, які дозволяють перевести дані з однієї системи в іншу. Якісь ключі недоступні із-за відомчої конфіденційності, інші взагалі відсутні, якщо система координат встановлювалася «от колышка». А загальнодержавна програма по визначенню цих ключів переходу відсутня. Наслідки такої ситуації для землекористувачів дуже сумні. Будь-які перерахунки із СК-63 або місцевої системи координат до УСК-2000 неодмінно призводять до методичних погрішностей, які тягнуть за собою зміни у площі і довжині ліній меж земельних ділянок, відображених у державних актах, договорах тощо і внесених у базу даних Держземкадастру. А в результаті виявляється, що ділянки виділені одночасно різним особам або знаходяться фактично на дні річного каналу тощо.

Таким чином, вимога про визнання недійсним розпорядження голови Висилівської районної державної адміністрації Запорізької області від 24.01.2009 № 44 “Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій Національного природного парку “Великий Луг” на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області” є законною, тому задовольняється судом.

Відносно визнання недійсним спірного державного акту, суд зазначає, що протягом 2007-2011 р. з цього питання думка правників (теоретиків та практиків) різнилася та була діаметрально протилежною (п. 5 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/164 від 18.03.2008 р.; п. 2.3 Рекомендацій Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № di_00376; п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 6). На даний час дійшли висновку, що Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. (п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»). Така позиція є повністю виправданою, оскільки раніше при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягав поверненню органу, що його видав (пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року N 43), на даний же час пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року N 43 виключено на підставі Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів N 433 від 03.06.2010 р.

Таким чином, і вимога про визнання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №114810 від 21.07.2009 р., виданого Національному природному парку «Великий Луг»є законною та задовольняється судом, оскільки спірний акт виданий на виконання розпорядження, яке визнане судом недійсним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене вище, встановлення факту порушення прав позивачів, у звязку із прийняттям спірного розпорядження, видачі на його виконання Державного на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 114810 від 21.07.2009 р. та визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 27, 30, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розпорядження голови Висилівської районної державної адміністрації Запорізької області від 24.01.2009 № 44 “Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій Національного природного парку “Великий Луг” на території Скельківської, Орлянської, Малобілозерської сільських рад Василівського району Запорізької області” визнати недійсним.

3.Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №114810 від 21.07.2009 р., виданий Національному природному парку «Великий Луг»визнати недійсним.

4.Стягнути із Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м.Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 02140857, р/р/ 35217001000514 ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (72003, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, р/р невідомі) та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (72003, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3, р/р невідомі) 85 грн. (вісімдесят пять грн.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 31.08.2011 р.