Рішення № 18478482, 18.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 18/5009/3999/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом: публічного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” (79025, м.Львів, вул.Повітряна, буд. 2)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 71100, АДРЕСА_1, поштова адреса: 71118, Запорізька область, АДРЕСА_2)

про стягнення 33 994,59 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3752 від 03.08.2011 р., паспорт серія СВ НОМЕР_2 від 01.02.2003 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.07.2011 року звернувся позивач публічне акціонерне товариство “Львівський холодокомбінат” з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33994,59 грн., на підставі договору № Д 41 від 12.07.2010 р., ст.ст. 1, 2, 12, 22, 28, 54-57, 61 ГПК України, ст.ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № Д 41 від 12.07.2010 р. щодо повної та вчасної оплати відпущеної продукції (морозиво).

Ухвалою суду від 19.07.2011 р. порушено провадження у справі № 18/5009/3999/11, судове засідання призначене на 11.08.2011 р.

До суду 10.08.2011 р. супровідним листом від позивача надійшли витребувані судом документи, які залучені судом до матеріалів справи, позивачем вказано про неможливість прибуття представника позивача в судове засідання. Представник позивача в судове засідання 11.08.2011 р. не зявився. Представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2011 р. усно визнав позов в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій заперечив проти задоволення позову. Розгляд справи відкладався на 18.08.2011 р.

Представник позивача у судове засідання 18.08.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2011 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому визнав позов частково, а саме в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити. Вказаний відзив залучено судом до матеріалів справи. Представник відповідача в судовому засіданні 18.08.2011 р. надав суду заяву про направлення кореспонденції на іншу адресу відповідача, яка судом задоволена.

У судовому засіданні 18.08.2011 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Львівський холодокомбінат” (новим найменуванням якого є: публічне акціонерне товариство “Львівський холодокомбінат” (надалі позивач, постачальник, продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) 12.07.2010 р. уклали договір № Д 41 (надалі договір).

Згідно із розділом 1 договору, постачальник передає у власність покупця-дистрибютора продукцію та доручає здійснювати її розповсюдження (дистрибуцію) в межах території розповсюдження (дистрибуції) на умовах, визначених в цьому договорі та додатках до нього. Територія розповсюдження (дистрибуції) за договором встановлюється у наступних межах: Запорізька область. Покупець-дистрибютор отримує продукцію для наступного її розповсюдження (дистрибуції) від свого імені та за свій рахунок, при цьому активно сприяючи в розширенні ринку продажу продукції загалом. Дистрибютор не має юридичних повноважень представляти інтереси постачальника.

Відповідно до п. 2.1.6. договору, покупець-дистрибютор зобовязаний забезпечити своєчасні розрахунки за продукцію відповідно до умов даного договору.

Розрахунки за даним договором здійснюються в гривнях, у такі терміни: в період з 12.07.2010 р. по 19.09.2010 р. протягом 10 календарних днів з дати відвантаження продукції; в період з 20.09.2010 р. до 10.10.2010 р. протягом 14 календарних днів з дати відвантаження продукції; в період з 11.10.2010 р. до 30.11.2010 р. протягом 21 календарного дня з дати відвантаження продукції, в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. протягом 28 календарних днів з дати відвантаження продукції. Оплата вартості отриманої за цим договором продукції вважається здійсненою покупцем-дистрибютором з моменту надходження сплачених ним коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.1. договору).

Згідно із п. 5.4. договору, у разі затримки розрахунків за отриману продукцію до покупця дистрибютора застосовуються санкції передбачені договором та додатками до нього.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 12 липня 2010 р. і діє до 31 грудня 2010 р., незалежно від дати підписання його обома сторонами, вказаної на першій сторінці, біля підпису тощо.

Позивачем 15.07.2010 р. було відпущено відповідачу продукцію на загальну суму 90556,14 грн.. про що свідчать товарно-транспортні накладні від 15.07.2010 р.: № 204317 на суму 16 330,76 грн., № 509695 на суму 35126,22 грн., № 509696 на суму 35873,56 грн., № 509697 на суму 3225,60 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткове погашення вартості поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Судом встановлено, що сума вартості поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням часткової оплати, складає 23856,14 грн.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23856,14 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, визнання позову відповідачем не суперечило чинному законодавству і позовні вимоги, в частині стягнення 23856,14 грн. основного боргу є законними та задовольняються судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2778,33 грн. втрат від інфляції за період часу з серпня 2010 р. по травень 2011 р. та 676,47 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Перевіривши наданий розрахунок втрат від інфляції, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача 2778,33 грн. втрат від інфляції за період часу з серпня 2010 р. по травень 2011 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Наданий розрахунок 3 % річних у розмірі 676,47 грн., суд визнав невірним та незрозумілим, оскільки позивачем лише зазначено кількість днів прострочення 345, а з якого по який календарний день слід брати ці 345 днів не зазначив, тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 676,47 грн. 3 % річних.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 1912,42 грн. пені та 4771,23 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що якщо строк затримки розрахунків за відпущену покупцю-дистрибютору постачальником по цьому договору продукцію перевищує 30 календарних днів з дати її отримання покупець-дистрибютор сплачує постачальнику, за письмовою вимогою останнього, штраф в розмірі 20 % від своєчасно не сплаченої суми вартості продукції за кожний календарний місяць, протягом якого відбувалася затримка розрахунків. Уразі затримки розрахунків за отриману продукцію та/або за надані покупцю-дистрибютору постачальником транспортні послуги, якщо такі надавалися, постачальник має право призупинити відвантаження продукції покупцю-дистрибютору. У разі затримки розрахунків за надані покупцю-дистрибютору постачальником транспортні послуги, якщо такі надавалися, покупець-дистрибютор за письмовою вимогою постачальника має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення зобовязання, від своєчасно несплаченої суми вартості транспортних послуг за кожен день прострочення оплати. При відсутності оплати штрафних санкцій, передбачених цим пунктом на письмову вимогу постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту виставлення (предявлення) вимоги, постачальник має право здійснити списання грошових коштів, отриманих від покупця-дистрибютора за продукцію, в рахунок оплати таких штрафних санкцій на підставі договору доручення, підписаного між сторонами.

Що стосується стягнення штрафу, то позивачем не надано доказів направлення письмової вимоги відповідачеві про сплату штрафу за затримку розрахунків за відпущену продукцію, тобто умова договору, для примусового стягнення спірної суми, ще не виконана на самим позивачем. А відносно стягнення пені, суд зазначає, що умовами договору № Д 41 від 12.07.2010 р. не передбачено відповідальності у вигляді пені в разі несвоєчасного розрахунку за відпущену продукцію, а лише передбачена відповідальність у вигляді пені за затримку оплати наданих позивачем транспортних послуг, в разі їх надання відповідачу. Про надання транспортних послуг відповідачеві та заборгованість за них у позові не зазначалося. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1912,42 грн. пені та 4771,23 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат” (79025, м. Львів вул. Повітряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 01553706) 23856,14 грн. (двадцять три тисячі вісімсот пятдесят шість грн. 14 коп.) основного боргу, 2778,33 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 33 коп.) втрат від інфляції, 266,34 грн. (двісті шістдесят шість грн. 34 коп.) державного мита та 184,90 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 90 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 30.08.2011 р.