Рішення № 18478243, 17.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа № 18/5009/3160/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська обл., м. Синельниково, вул. Космічна, 1; адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69092, АДРЕСА_1)

про стягнення 3313,55 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.09.2010 р., паспорт серія СВ НОМЕР_2 від 26.10.2000 р.

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 06.08.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3313,55 грн., із яких: 2992,74 грн. основного боргу, 162,15 грн. пені та 158,66 грн. 15 % річних, на підставі договору поставки б/н від 20.10.2010 р., ст.ст. 509, 525, 610, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/3160/11, судове засідання призначене на 29.06.2011 р. Ухвалою суду від 29.06.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 20.07.2011 р. Ухвалою суду від 20.07.2011р. строк вирішення спору був продовжений, розгляд справи відкладений, судове засідання призначено на 17.08.2011 р. У судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду докази направлення позову на юридичну адресу відповідача. Також представник позивача надав суду заяву у якій вказав, що у позовні заяві дата договору зазначена не вірно, і при розгляді справи просив датою договорю вважати 19.10.2010 р. Надана заява прийнята судом до уваги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, про причини неявки суд не повідомляв, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач був попереджений належним чином. Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвали суду у справі № 18/5009/3160/11 які були судом перенаправлені на юридичну адресу відповідача, згідно довідці із ЄДРПОУ станом на 30.06.2011 р., до суду не повернулися. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, розгляд справи був закінчений 17.08.2011 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (надалі позивач, продавець) та приватний підприємець ОСОБА_1 (ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) 19.10.2010 р. уклали договір поставки №826опЗА (надалі договір). Згідно із п.п. 1.1, 1.2. договору, постачальник зобовязується у встановлені строки передати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобовязується приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього обумовлену даним договором грошову суму. Найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається специфікацією. Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обовязку покупця замовляти чи купувати цей товар та обовязку постачальника поставляти такий товар.

Загальна сума договору, визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, що поставляється. Ціна товару, що поставляється за кожною окремою поставкою, узгоджується сторонами додатково... Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п.п. 3.1., 3.1., 3.4. договору).

На виконання умов договору, позивач 18.12.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 2992,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18671 від 18.12.2010 р. (у якій вказано: підстава доставки договір № 8260ОП/ЗА від 19.10.2010 р., отримав товар: ОСОБА_4) та товарно-транспортною накладною від 18.12.2010 р. Факт прийняття відповідачем 18.12.2010 р. товару від позивача, підтверджується довіреністю №30849, яка є додатком до договору від 19.10.2010 р., згідно якої, уповноваженими особами відповідача на отримання цінностей від позивача є: гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4

Сторони у п.п. 7.1., 7.2. договору узгодили, що покупець зобовязаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Судом зясовано, що позивачем виконані умови договору належним чином, товар відповідачу поставлений та ним отриманий. Відповідач взяті на себе зобовязання за договором від 19.10.2010 р. не виконав належним чином, у встановлений договором строк не сплатив вартість поставленого позивачем товару.

Претензією вих. № 8/пр від 21.02.2011 р. позивач просив відповідача сплатити суму боргу у розмірі 2992,74 грн. із врахуванням суми пені та 15 % річних протягом 10 діб з моменту отримання даної претензії.

Сума боргу у розмірі 2992,74 грн. не була сплачена відповідачем, і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3313,55 грн., із яких: 2992,74 грн. основного боргу, 162,15 грн. пені та 158,66 грн. 15 % річних підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 2992,74 грн. у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 2992,74 грн. основного боргу задовольняється судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 158,66 грн. 15 % річних за період часу з 02.01.2011 р. по 11.05.2011 р. та 162,15 грн. пені за період часу з 02.01.2011р. по 10.05.2011 р. за 129 днів прострочення оплати прийнятого товару.

Сторони у п. 9.3. договору обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення платежу та 15 % річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Оскільки у договорі сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів покупець сплачує пеню та 15 % річних і судом встановлено, що відповідач прострочив оплату поставленого товару більше ніж на 10 днів, суд прийшов до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені до стягнення із відповідач пеня та 15 % річних.

Наведені позивачем розрахунки 158,66 грн. 15 % річних за період часу з 02.01.2011р. по 11.05.2011 р. та 162,15 грн. пені за період часу з 02.01.2011р. по 10.05.2011 р. є невірним, при перерахунку судом заявлених сум, 15 % річних та пеня за спірний період є більшими, однак заявлені вимоги, про стягнення із відповідача 158,66 грн. 15 % річних та 162,15 грн. пені, підлягають задоволенню, оскільки правом позивача є просити менше, а не більше, заявлених сум, за умови їх нормативно-обґрунтованого розрахунку. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 15 % річних та пені, у зазначених позивачем сумах, задовольняються судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів які б спростували позицію позивача. Таким чином, позов задоволений повністю. Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69092, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р невідомі) на товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс” (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельниково, вул. Космічна, 1; адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, код ЄДРПОУ 30012937, р/р № 26001900697155, ОФ “ПУМБ”, МФО 305813) 2992,74 грн. (дві тисячі девятсот девяносто дві грн. 74 коп.) основного боргу, 162,15 грн. (сто шістдесят дві грн. 15 коп.) пені, 158,66 грн. (сто пятдесят вісім грн. 66 коп.) 15 % річних, 102 грн. (сто дві грн.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 19.08.2011 р.