Рішення № 18477914, 10.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 18/5009/3897/11

за позовом: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 4)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69054, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69057, АДРЕСА_2)

про стягнення 5 002,36 грн.,

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 03/27 від 04.01.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_1 свідоцтво В00 № НОМЕР_2 від 14.02.2002 р., паспорт серія СВ НОМЕР_3 від 05.02.2002 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.07.2011 року звернувся позивач концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5002,36 грн., із яких: 4901,12 грн. основного боргу та 101,24 грн. пені, на підставі договору № 2471 про постачання та використання теплової енергії від 24.09.2003 р., ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 13.07.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/3897/11, судове засідання призначено на 10.08.2011 р.

У судовому засіданні 10.08.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Відповідач у судовому засіданні 10.08.2011 р. визнав позов, просив суд розстрочити виконання рішення суду; представник позивача заперечив проти розстрочення виконання рішення суду. Суд задовольнив клопотання відповідача про розстрочення рішення суду. Розгляд справи був закінчений 10.08.2011 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн “Міські теплові мережі” в особі повіреного КП “Теплові мережі Орджонікідзевського району”, правонаступником якого є філія концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (надалі позивач, енергопостачальна організація) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач, споживач) 24.09.2003 р. уклали договір про постачання та використання теплової енергії № 2471 (далі за текстом договір).

У п. 1. договору визначено, що енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержувати теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені даним договором. Згідно із п. 3.2.2. договору, відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені даним договором.

Пунктами 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Споживач розраховується за показанням приладів обліку; при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладів обліку. Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п.п. 6.5., 6.6. даного договору.

На виконання умов договору за період часу: лютий 2008 р., з серпня 2008 р. по жовтень 2008 р., з лютого 2009 р. по березень 2011 р., позивачем надані відповідачу, обумовлені договором послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 4956,55 грн., що підтверджується актами приймання-теплової енергії за вказані періоди (в матеріалах справи місяться копії актів приймання-передачі теплової енергії за лютий 2008 р., з серпня 2008 р. по жовтень 2008 р., з лютого 2009 р. по березень 2011 р.).

Відповідач взяті на себе зобовязання, згідно умов договору, належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконав, надані позивачем послуги прийняв, але повністю їх вартість не оплатив. Заборгованість у сумі 4901,12 грн. є несплаченою з боку відповідача.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 4901,12 грн. основного боргу за послуги із постачання теплової енергії в гарячій воді за лютий 2008 р., з серпня 2008 р. по жовтень 2008 р., з лютого 2009 р. по березень 2011 р., предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 101,24 грн. пені за період часу з 26.07.2010 р. по 31.05.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Сторони у п. 7.3.3. договорі визначили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Статтями 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до розрахунку позивача, пеня за період часу з 26.07.2010 р. по 31.05.2011 р., за прострочення оплати поставленої теплової енергії склала 101,24 грн., суд перевіривши наданий розрахунок пені знайшов його вірним, а заявлену вимогу, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на три місяці, суд визнав за можливе задовольнити його та розстрочити виконання рішення суду на три місяці, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 Розяснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України” зі змінами, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом спосіб.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, поступову оплату відповідачем боргу, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду, в частині стягнення 4901,12 грн. основного боргу та 101,24 грн. пені, на три місяці, а саме: до 31.08.2011 р. 1667,45 грн.; до 30.09.2011 р. 1667,45 грн.; до 31.10.2011 р. 1667,46 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69054, АДРЕСА_3; фактична адреса: 69057, АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1, р/р невідомі) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії Запорізьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк”, МФО 313957) 4 901,12 грн. (чотири тисячі девятсот одну грн. 12 коп.) основного боргу, 101,24 грн. (сто одну грн. 24 коп.) пені, розстрочивши виконання рішення суду на 3 місяці рівними частинами: до 31.08.2011 р. 1667,45 грн.; до 30.09.2011 р. 1667,45 грн.; до 31.10.2011 р. 1667,46 грн. Видати наказ.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69054, АДРЕСА_3; фактична адреса: 69057, АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1, р/р невідомі) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії Запорізьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк”, МФО 313957) 102 грн. (сто дві грн.) державного мита та 236 (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В.Носівець

Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 12.08.2011 р.