Рішення № 18477911, 04.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 24/5009/2364/11

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Електронтехсервіс ЛТД”, 52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 50 річчя Комсомолу, 6

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71500, Запорізька область, м. Енергодар

про розірвання договору та стягнення 117 358,63 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 12.04.2011р. № 988/11

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 26.10.2010р. № 3677

СУТЬ СПОРУ:

04.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Електронтехсервіс ЛТД” (ТОВ ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД”) з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (ДП “НАЕК” в особі ВП “Запорізька АЕС”) про розірвання договір № 562(2)10УК поставки продукції від 14.09.2010р. та стягнення з відповідача 117 358,63 грн., з яких 115 982,73 грн. основного боргу та 1 375,90 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 04.05.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/2364/11, судове засідання призначено на 27.05.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи.

Ухвалою від 27.05.2011р., від 22.06.2011р. розгляд справи відкладений відповідно на 22.06.2011р., на 11.07.2011р.

В судових засіданнях оголошувалася перерва до 18.07.2011р. та до 04.08.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 04.08.2011р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 14.09.2010р. між сторонами укладений договір № 562(2) 10УК поставки продукції, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу асортимент шин на загальну суму 255 454,63 грн. Відповідач свої зобовязання щодо оплати продукції виконав частково в сумі 139 471,90 грн., внаслідок чого сума боргу становить 115 982,73 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання відповідачу нараховано 1 375,90 грн. 3% річних. У звязку з порушенням умов договору позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди, проект якої був доданий до пропозиції. Однак відповіді на пропозицію ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” не отримав. Позивач вважає, що по-перше, має місце істотне порушення умов договору з боку відповідача, а по-друге, істотно змінилися обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Так, позивач не має можливості здійснити поставку шин 1500x600-635 в кількості 9 штук, оскільки в Україні така продукція не виготовляється взагалі, що офіційно підтверджується листом Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати № 04/06-05 від 10.01.2011р. Дані обставини не залежать від волі позивача, виникли не з його вини та не можуть бути усунені підприємством. Також позивач зазначає, що при здійсненні закупівлі вказаних вище шин відповідач застосував процедуру відкритих торгів. Тендерна документація є визначальною як для надання тендерних пропозицій учасниками тендеру, так і для акцепту однієї з них, що потім є основою договору. З тендерної документації № 83/3/10 вбачається, що предметом договору чітко визначено поставку саме того товару, який визначений в таблиці в п. 1.1 договору. Таким чином, при укладенні договору сторони виходили з того, що продукція, яку замовляє відповідач через процедуру відкритих торгів, виробляється виробником, вказаним в тендерній документації відповідача, як замовника торгів, і позивач, укладаючи договір поставки, не міг передбачити настання таких обставин, як припинення виробництва певного виду продукції заводом-виробником на території України. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 607, 615, 651, 652 Цивільного кодексу України, 188 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив від 22.06.2011р. № 28-23/14795, в якому зазначив що твердження позивача, стосовно того , що він не мав можливості здійснити поставку шин 1500x600-635, не відповідає дійсності, оскільки як офіційний представник підприємства - виробника ВАТ “Дніпрошина”, повинен був знати на момент укладання спірного договору, що така продукція не виробляється на Україні. Крім того, відповідач зазначає, що загальна сума договору поставки продукції № 562(2)10 УК складає 332 638,80 грн. 01.11.2010р. позивач поставив шини та ободну стрічку на загальну суму 271 134,64 грн. При проведені ВП ЗАЕС вхідного контролю (ВК-1) були встановлені недоліки поставленої продукції, перелічені у вимозі № 07-15/24662 від 04.11.2010р. про заміну неякісної продукції. 16.11.2010р. після усунення недоліків позивач здійснив заміну продукції на загальну суму 211 102,63 грн., крім 7 одиниць шин вартістю 60 032,03 грн. 17.01.20011р. позивач відповідно до акту приймання-передачі № 89, отримав з відповідального зберігання 7 одиниць шин 1500x600-635 для здійснення заміни на шини відповідної якост1, поставка шин 1500x600-635 відповідачу не відбулась. Отже, ТОВ ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД”, не здійснило заміну 7 одиниць шин 1500x600-635 та не поставило 2 одиниці шин 1500x600-635 загальною вартістю 77 184,04 грн. В зв'язку з тим, що позивачем не поставлена вся продукція, узгоджена сторонами в п. 1.1 договору, відповідно, строк оплати за частину продукції, передбаченої договором, не настав. Договором не передбачено здійснення оплати за продукцію, поставлену партіями, тому вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 115 982,73 грн. є безпідставними. За таких обставин вимога щодо розірвання договору № 562(2)10 УК від 14.09.10 р. є безпідставною. Враховуючи те, що строк оплати продукції не настав в зв'язку з недопоставкою продукції, нарахування 3 % річних суперечить чинному законодавству. Беручи до уваги зазначене, відповідач просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційною фірмою “Електронтехсервіс ЛТД” (Постачальник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Покупець) укладений договір № 562(2) 10УК поставки продукції, за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити шини згідно таблиці, на загальну суму 332 638,80 грн., а саме:

1. Шина 175/70 К 13 в кількості 15 шт.

2. Шини 195/65 К 15 ВС-41 в кількості 5 шт.

3. Шини 185/75 К 16 С БЦ-24 в кількості 7 шт.

4. Шини 260 Р 508 в кількості 30 шт.

5. Шини М 93 в кількості 14 шт.

6. Шини 1500x600-635 в кількості 9 шт.

7. Шини 400/85-21 в кількості 14 шт.

8. Шини 300 508 в кількості 9 шт.

9. Шини 320 508 в кількості 25 шт.

10. Стрічки оборотні в кількості 150 шт.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що строк поставки вересень-жовтень 2010р.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна сума договору 332 638,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% 55 439,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” 01.11.2010р. поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 271 134,64 грн., а саме: шини 175/70 R 13 в кількості 15 шт., шини 195/65 R 15 в кількості 5 шт., шини 185/75 R 16 С в кількості 7 шт., шини М 93 в кількості 14 шт., шини 1500х600х-635 в кількості 7 шт., шини 400/85-21 в кількості 14 шт., шини 300 R 508 в кількості 9 шт., шини 320 R 508 в кількості 25 шт., стрічки оборотні в кількості 150 шт., що підтверджується видатковою накладною від 01.11.2010р. № пк-0001348 на суму 271 134,64 грн.

Вбачається, що при проведенні відповідачем вхідного контролю (ВК-1) були встановлені недоліки поставленої продукції, внаслідок чого відповідач звернувся до позивача з вимогою № 07-15/24662 від 04.11.2010р. про усунення зауважень з поставки.

Інструкцією “По документированию учета оприходования, хранения и выдачи товарно-материальних ценностей по УПТК ОП ЗАЗС”, розробленою на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9, Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. “Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів”, визначено, якщо при прийманні ТМЦ встановлені розбіжності з супроводжувальними документами постачальника або вони поставлені без документів, приймання призупиняється, одночасно забезпечується збереження матеріалів та окреме їх зберігання, при цьому складається Акт про приймання матеріалів (типова форма М-7), затверджена наказом Мінстата України № 193 від 21.06.1996р.

Згідно з п. 3.12.2 вищезазначеної Інструкції, в разі постачання ТМЦ, які не відповідають стандартам, технічним умовам або з дефектами, також складається Акт про приймання матеріалів.

Поставлена продукція була прийнята на відповідальне зберігання до складу № 2 ВП ЗАЕС до усунення недоліків, про що складено Акт про прийняття матеріалів № 3/76 від 01.11.2011р.

Встановлено, що 16.11.2010р. після усунення недоліків позивач здійснив заміну продукції невідповідної якості на загальну суму 211 102,63 грн., крім 7 одиниць шин вартістю 60 032,03 грн. (позиція 6 Специфікації Договору).

Листом від 17.11.2010р. № А3032/09 позивач звернувся до ВП “Запорізька АЕС” ДП “НАЕК “Енергоатом” з пропозицією розглянути питання щодо внесення змін до цінової частини договору № 562(2)10УК від 14.09.2010р., шляхом зменшення об'ємів поставки на шини 260R508 - 30 штук та 1500x600-635 - 9 штук, у зв'язку з тим, що ВАТ “Дніпрошина”, дилерами якого є позивач, на даний момент не випускає такі типорозміри шин, а закордонні аналоги даних типорозмірів в Україну тимчасово не імпортуються.

З цієї причини позивач не в змозі виконати поставку товару за спірним договором в повному обсязі.

17.01.2011р., відповідно до Акту приймання-передачі № 89, позивачу передано з відповідального зберігання 7 одиниць шин 1500x600-635 на суму 60 032,03 грн.

Отже з вищевикладеного вбачається, що за видатковою накладною від 01.11.2010р. № пк-0001348 відповідачу 16.11.2010р. поставлено продукцію на суму 211 102,63 грн.

Крім того, на виконання умов договору 06.12.2010р. ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” поставлено відповідачу шини 260 R 508 в кількості 30 шт. на суму 44 352,00 грн., про що свідчить видаткова накладна від 06.12.2010р. № пк-0001539. Вказані шини були прийняті відповідачем в повному обсязі.

Всього відповідачем отримано продукції за договором № 562(2)10УК поставки продукції від 14.09.2010р. на загальну суму 255 454,63 грн.

Згідно п. 3.2 договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Тобто, відповідач повинен був перерахувати ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” 16.12.2010р. (дата заміни продукції) - 211 102,63 грн. за накладною від 01.11.2010 року № пк-0001348 та 06.01.2011 року - 44 352,00 грн. за накладною від 06.12.2010 року № пк-0001539.

За таких обставин, твердження відповідача стосовно того, що строк оплати за отриману продукцію не настав судом до уваги не приймається.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений у договорі в повному обсязі не здійснив.

Встановлено, що 10.01.2011р. відповідач лише частково сплатив позивачу вартість поставлених за вказаними вище накладними шин в сумі 139 471,90 грн.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 115 982,73 грн. грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення 115 982,73 грн. основного боргу доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 375,90 грн. 3 % річних, а саме за період з 01.12.2010р. по 06.01.2011р. в сумі 624,63 грн., з 06.01.2011р. по 10.01.2011р. 83,98 грн., з 10.01.2011р. по 21.03.2011р. 667,29 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення виконання грошового зобовязання матеріалами справи доведено, разом з тим, з урахуванням вищевикладеного, за розрахунком суду, розмір 3 % річних становить 1 101,94 грн., а саме за період з 17.12.2010р. по 09.01.2011р. 416,42 грн., з 10.01.2011р. по 21.03.2011р. 412,12 грн., з 06.01.2011р. по 21.03.2011р. 273,40 грн.

За таких обставин, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1 101,94 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобовязань щодо оплати отриманої продукції є істотним порушенням умов договору, а також має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, що є підставою для розірвання договору.

Відповідно до статті 188 ГК України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом чи договором. Сторона, яка вважає необхідним розірвати договір, повинна направити пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, на виконання вимоги ст. 188 ГКУ, ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” направлено на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди, проект якої доданий до пропозиції.

Виходячи з обставин справи, згоди на розірвання договору між сторонами не було досягнуто, що стало причиною звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору на підставі ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Загальні підстави для зміни або розірвання договорів, передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.

За правилом, закріпленим у ч. ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем не доведено суду наявності істотного порушення з боку відповідача умов договору, а також наявності шкоди, завданої цим порушенням. До того ж, зі свого боку ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” не здійснило поставку продукції за спірним договором у повному обсязі з причин, викладених в листі від 17.11.2010р. № А3032/09.

Статтею 652 ЦК України, на яку посилаються позивач, визначені підстави для розірвання договору у звязку з істотною зміною обставин.

Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

При істотній зміні обставин сторони можуть внести зміни або розірвати договір за взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких чотирьох умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися, тобто мається на увазі сутність вини зацікавленої сторони в тому, що нею не усунуті причини, які викликали зміну обставин;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, припускається, що якби договір виконувався на погоджених раніше умовах, баланс майнових інтересів сторін був би порушений настільки, що заінтересована сторона позбавилась би того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачем не доведено визначених наведеним вище законодавством підстав для розірвання спірного, наявності одночасно чотирьох умов, перелічених у нормі ст. 652 ЦК України.

При укладені договору виявлена воля двох сторін, вільно визначено сторонами його умови, зафіксовано взаємні права та обовязки учасників. Зміст спірного договору складає умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що прийнято ними як обовязкові в силу чинного законодавства.

Наявність обставин, які передбачені вказаними вище нормами або умовами договору в якості підстав для розірвання договору, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині розірвання договору № 562(2) 10УК поставки продукції відсутні.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені вимог щодо розірвання спірного договору через недоведеність та відсутність усієї сукупності умов для розірвання укладеного сторонами договору на підставі ст. ст. 651, 652 ЦК України.

За приписами ст. 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказана стаття передбачає неможливість виконати зобовязання в натурі в силу різних обставин фактичного характеру.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час існують обставини, при яких ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” не може здійснити поставку товару “шини 1500х600-635”, оскільки в Україні така продукція не виробляється. Даний факт підтверджується листом Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати № 04/06-05 від 10.01.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Дані обставини є такими, що позбавляють позивача можливості виконати умови договору в частині поставки відповідачу шин 1500х600-635.

Беручи до уваги викладене суд вважає за необхідне припинити зобовязання ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” за договором № 562(2)10УК від 14.09.2010р. в частині поставки відповідачу шин 1500х600-635.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 1 170,85 грн. державного мита та 235,45 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, р/р 260002673 в ЗОД ПАО “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Електронтехсервіс ЛТД” (52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 50 річчя Комсомолу, 6, р/р 26002155289001 в Жовтоводському філіалі “ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 04947995) 115 982 (сто пятнадцять тисяч девятсот вісімдесят дві) грн. 73 коп. основного боргу, 1 101 (одну тисячу сто одну) грн. 94 коп. 3% річних, 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 85 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Припинити зобовязання ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс ЛТД” за договором № 562(2)10УК від 14.09.2010р. в частини поставки ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” шин 1500х600-635.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 10.08.2011 р.