Рішення № 18477445, 18.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.11 Справа № 4/98/10

Суддя Зінченко Н.Г.

за заявою Відкритого акціонерного товариства “Комиш-зорянський елеватор”, (71030, смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області, вул. Поштова, буд. 70)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 171 116,38 грн. основного боргу за договором оренди б/н від 05.09.2008 р. та 17 821,89 грн. пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, довіреність б/н від 17.04.2008 р.;

від відповідача ОСОБА_4, довіреність від 23.11.2010 р. (бланк серії ВРД № 466988);

26.11.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Комиш-зорянський елеватор”, смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області (ВАТ “Комиш-зорянський елеватор”) з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 121116,38 грн. основного боргу за договором оренди б/н від 05.09.2008 р. та 11372,52 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2010 р. порушено провадження у справі № 4/98/10, судове засідання призначено на 23.12.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2010 р. провадження у справі № 4/98/10, на підстав ст. 79 ГПК України, зупинялося до розгляду господарським судом Запорізької області по суті та набрання законної сили рішенням у справі № 7/1/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” про визнання договору оренди б/н від 05.09.2008 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2011 р. у звязку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, за клопотанням позивача, на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі № 4/98/10 поновлено з 18.05.2011 р. з призначенням судового засідання на цю ж дату.

В судовому засіданні 18.05.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.05.2011 р. до початку судового розгляду спору позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” 171 116,38 грн. основного боргу за договором оренди б/н від 05.09.2008 р. та 17 821,89 грн. пені.

Заява про збільшення розміру позовних вимог мотивована тим, що сторонами у справі укладений договір оренди б/н від 05.09.2008 р., за умовами якого відповідач прийняв в орендне користування нежитлову будівлю їдальні Г-2. За умовами договору за користування обєктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 10 000,00 грн. на місяць. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2011 р. у справі № 32/5009/653/11 встановлено, що договір оренди б/н від 05.09.2008 р. розірваний у двосторонньому порядку з 16.03.2011 р. Всього за період орендних відносин з вересня 2008 року по березень 2011 року відповідачу нарахована орендна плата в сумі 300 000,00 грн. Відповідачем сплачено 128 883,62 грн. орендних платежів. Таким чином, станом на час проведення судового засідання за відповідачем рахується 171 116,38 грн. заборгованості з орендної плати. За невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати позивачем, на підставі п. 7.2 договору оренди б/н від 05.09.2008 р., нарахована відповідачу пеня в розмірі 17 821,89 грн. за період з 01.05.2010 р. по 01.05.2011 р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині. Відповідно до п. 3.7 Розяснень президії ВАС України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/289 від 18.09.1997 р. ( з наступними змінами та доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж матеріально-правовою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи № 4/98/10, суд вважає, що заява подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному процесуальному законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 18.05.2011 р. судом розглянуті та вирішенні збільшенні позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” 171 116,38 грн. основного боргу за договором оренди б/н від 05.09.2008 р. та 17 821,89 грн. пені.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 549 ЦК України і полягають в тому, що 05.09.2008 р. сторонами у справі був укладений договір оренди, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння і користування нежитлову будівлю їдальні Г-2 (2-х поверхову), загальною площею 1509,5 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2. Передача обєкта оренди позивачем відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 05.09.2008 р. Відповідно до п. 3.1 договору сторони узгодили, що строк оренди становить 2 роки 11 місяців з моменту прийняття обєкта оренди по акту приймання-передачі. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2011 р. у справі № 32/5009/653/11 встановлено, що договір оренди б/н від 05.09.2008 р. розірваний у двосторонньому порядку з 16.03.2011 р. Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати за обєкт оренди становить 10 000,00 грн. Всього за період орендних відносин з вересня 2008 року по березень 2011 року відповідачу нарахована орендна плата в сумі 300 000,00 грн. Відповідачем сплачено 128 883,62 грн. орендних платежів. Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 171 116,38 грн. Отже, відповідач зобовязання зі сплати орендної плати належним чином та у визначені договором строки не виконав. Згідно з п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку прострочення орендних платежів відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період. За невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 17 821,89 грн. за період з 01.05.2010 р. по 01.05.2011 р. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 171 116,38 грн. основного боргу та 17 821,89 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що мотивуючи вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди б/н від 05.09.2008 р. позивач посилається на п. 4.1 договору, яким визначений місячний розмір орендної плати. Разом із тим, п. 4.2 договору встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем за фактичне користування обєктом оренди. Крім того, ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Як зазначає відповідач, з травня по листопад 2009 року, а також з 23.04.2010 р. і на момент судового вирішення спору він не використовував обєкт оренди, оскільки не мав до нього доступу. Неодноразові звернення до позивача щодо забезпечення доступу до орендованого приміщення позитивних наслідків не мали. Таким чином, фактичного використання обєкту оренди з боку відповідача не було. Зазначене свідчить про те, що обовязку зі сплати орендної плати у відповідача не виникло, з огляду на положення п. 4.2 договору. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2008 р. ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений Договір оренди б/н (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (орендар) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне володіння і користування нежитлову будівлю їдальні Г-2 (2-х поверхову), загальною площею 1509,5 кв.м., розташовану у виробничому комплексі Мелітопольського консервного заводу, що включає у себе 179/200 будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_2. До орендованого обєкту входять допоміжні споруди, розташовані в приміщеннях.

Згідно з п. 1.1 Договору майно передавалося в оренду з цільовим призначенням для виробництва харчових продуктів.

Відповідно до п., п. 2.1, 2.2 Договору приймання-передача обєкта оренди здійснюється за актом приймання-передачі. Обєкт оренди вважається наданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Факт передачі відповідачу в оренду нежитлової будівлі їдальні Г-2 (2-х поверхової), загальною площею 1509,5 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2, підтверджується актом приймання-передачі до Договору оренди від 05.09.2008 р., який скріплений підписами та печатками позивача і відповідача та яким сторони підтвердили, що обєкт оренди переданий у задовільному стані, претензій по передачі обєкта оренди сторони одна до одної не мають. (а.с. 9).

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положення аналогічного змісту містить ст. 283 ГК України, якою передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що строк оренди становить 2 роки 11 місяців з моменту прийняття обєкта оренди по акту приймання-передачі.

Частиною 2 статті 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2011 р. у справі № 32/5009/653/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” про розірвання договору оренди від 05.09.2008 р. встановлено, що договір оренди б/н від 05.09.2008 р. розірваний у двосторонньому порядку з 16.03.2011 р.

Отже, фактично правовідносин сторін у справі щодо оренди нежитлової будівлі їдальні Г-2, загальною площею 1509,5 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2, тривали у період з вересня 2008 року по березень 2011 року.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розмір щомісячної орендної плати за обєкт оренди становить 10 000,00 грн. Орендна плата сплачується відповідачем за фактичне користування обєктом оренди в безготівковій формі на поточний рахунок позивача або в касу позивача не пізніше 5-го числа кожного місяця наперед за поточний місяць. (пункт 4.2 Договору).

Всього за період орендних відносин з вересня 2008 року по березень 2011 року відповідачу нарахована орендна платав сумі 300 000,00 грн.

Пунктом 6.2 Договору відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно здійснювати плату за обєкт оренди.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору та не заперечується сторонами, відповідачем у продовж дії Договору оренди б/н від 05.09.2008 р. сплачено 128 883,62 грн. орендних платежів, що підтверджується відповідними банківськими виписками за 2008 2010 роки, при цьому останній платіж відповідачем був здійснений в квітні 2010 року. Решту суми боргу відповідач позивачу не сплатив.

У звязку із цим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 171 116,38 грн.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем плата за користування орендованим майном, передбачена Договором, у строки та обсязі, обумовлені сторонами, не здійснена.

Отже, відповідач порушив взяті на себе, згідно п., п. 1.1, 4.2, 6.2 Договору оренди б/н від 05.09.2008 р., зобовязання та вимоги чинного законодавства.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати, обумовленої Договором, не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату орендної плати у повному обсязі не довів.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” у розмірі 171 116,38 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Заперечення відповідача стосовно того, що обовязок зі сплати орендної плати у нього за спірний період не виник, з огляду на положення п. 4.2 Договору, так як з травня по листопад 2009 року, а також з 23.04.2010 р. і на момент судового вирішення спору він не використовував обєкт оренди, оскільки не мав до нього доступу, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним процесуальним нормам відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факти того, що він був позбавлений права користуватися орендованим майном. Зокрема, відповідач не надав суду доказів звернення до суду з вимогами про спонукання позивача до виконання умов договору оренди б/н від 05.09.2008 р. в частині виконання орендодавцем своїх обовязків по договору або розірвання договору оренди б/н від 05.09.2008 р з підстав неналежного виконання позивачем своїх зобовязань за договором, доказів звернення правоохоронних органів щодо перекриття позивачем доступу до орендованого приміщення тощо.

Зазначене цілком підтверджується висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі № 7/1/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ “Комиш-зорянський елеватор” про визнання недійсним договору оренди від 05.09.2008 р.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 171 116,38 грн. основного боргу предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем за невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати заявлена до стягнення вимога про стягнення пені в розмірі 17 821,89 грн. за загальний період з 01.05.2010 р. по 01.05.2011 р., при цьому нарахування здійснюється окремо за кожний місяць оренди.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 Договору, яким сторони узгодили, що у випадку прострочення орендних платежів відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Наданий позивачем розрахунок розміру неустойки (пені) судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за прострочення оплати орендних платежів за спірний період позивачем виконано не вірно, оскільки при розрахунку пені за період з 01.06.2010 р. по 08.06.2010 р. позивачем невірно вказаний розмір облікової ставки НБУ (9,5 % замість правильного 10,25 %), при розрахунку пені за період з 01.08.2010 р. по 01.09.2010 р. позивачем невірно визначена кількість днів прострочення (зазначено 30 днів замість правильного 31 день), крім того, допущені арифметичні помилки при підрахунку пені з липень і серпень 2010 року.

Фактично стягненню з відповідача за порушення взятих на себе зобовязань по оплаті орендної плати за умовами Договору оренди б/н від 05.09.2008 р. підлягає 17 866,52 грн. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобовязань по сплаті орендної плати заявлено до стягнення 17 821,89 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача в обґрунтування наданих ним заперечень суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 193, 230-232, 283, 286 ГК України, ст., ст. 526, 549, 599, 611, 759, 762, 763 ЦК України, ст., ст. 22, 32-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в філії ВАТ “Банк Кіпру” м. Мелітополь, МФО 313281) на користь Відкритого акціонерного товариства “Комиш-зорянський елеватор”, (71030, смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області, вул. Поштова, буд. 70, код ЄДРПОУ 00954225, р/р № 2600670017 в АТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 380805) 171 116 (сто сімдесят одну тисячу сто шістнадцять) грн. 38 коп. основного боргу, 17 821 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 89 коп. пені, 1 886 (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 68 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “30” травня 2011 р.