Рішення № 18477421, 16.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.11 Справа № 4/5009/1215/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (69032, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 57-В)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 9 766,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, довіреність № 2115/12 від 17.12.2010 р.;

від відповідача ОСОБА_4, довіреність б/н від 14.05.2011 р.;

15.03.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Запоріжжя (далі за текстом ЗФ ПАТ “СК “АХА Страхування”) з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 9 766,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/1215/11, судове засідання призначено на 14.04.2011 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача та надходженням на адресу суду від ФОП ОСОБА_2 клопотання про відкладення розгляду справи розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 16.05.2011 р.

В судовому засіданні 16.05.2011 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 526, 993, 1172, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” і полягають в наступному. 12.03.2010 р. позивачем з ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 696-а/10зп, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси ОСОБА_5, повязані з володінням, користування та розпорядженням автомобілем Mazda CX-7 державний реєстраційний НОМЕР_1 від ризиків: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій. 19.04.2010 р. ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, будучи працівником автомийки ПП “ОСОБА_2”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, знаходячись в приміщення боксу автомийки умисно незаконно заволодів автомобілем Mazda CX-7, здійснив на ньому виїзд з території автомийки, пошкодивши при цьому даний транспортний засіб. Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2010 р. у справі № 1-560/2010 ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому, вироком суду було встановлено, що на час скоєння вказаних злочинів ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 В результаті злочинних дій ОСОБА_6 автомобіль Mazda CX-7 було пошкоджено, а вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику даного автомобіля, склала 12 123,00 грн., що підтверджується актами огляду транспортного засобу від 20.04.2010 р. і від 08.07.2010 р. та висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 80/02 від 04.02.2011 р. Фактичні витрати на здійснення відновлювального ремонту автомобіля склали 9 766,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками, а також розрахунком суми страхового відшкодування і розрахунком додаткової частини суми страхового відшкодування. Відповідно до страхового акту № 1816-а/10зп від 14.06.2010 р. подію, що сталася 19.04.2010 р. (пошкодження автомобіля), було визнано страховим випадком. Згідно з розділом 24.1.3 договору добровільного страхування наземного транспорту № 696-а/10зп від 12.03.2010 р. позивач взяв на себе зобовязання відшкодувати збитки, повязані з пошкодженням автомобіля Mazda CX-7. Сума страхового відшкодування була визначена в розмірі, що відповідає вартості відновлювального ремонту. Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 09.06.2010 р. на виплату страхового відшкодування страхове відшкодування в розмірі 9 766,00 грн. було перераховано на рахунки ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_8, про що свідчать платіжні доручення № 4958 і № 4959 від 14.06.2010 р. та № 5932 від 13.07.2010 р. Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, після виплати позивачем на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 9 766,00 грн. до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків. Оскільки, згідно вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2010 р. у справі № 1-560/2010, на момент скоєння злочину ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на підставі ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, спричинену майновим інтересам ОСОБА_5, несе саме відповідач. Враховуючи зазначене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 9 766,00 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що він не є особою, до якої позивач має право заявити вимоги про стягнення 9 766,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу. Свою позицію відповідач мотивує тим, що ОСОБА_6 працюючи перший день на автомийці, не маючи фактичних трудових відносин з відповідачем, а перебуваючи лише на випробувальному терміні, діяв не в межах своїх службових повноважень, не виконував трудові обовязки та не діяв від імені працедавця, а здійснив злочинне діяння (викрадення автомобіля) і його вина у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, встановлена вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2010 р. у справі № 1-560/2010. Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах. Таким чином, враховуючи положення ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України “Про страхування”, вимога про компенсацію спричинених збитків в порядку регресу повинна бути заявлена саме до ОСОБА_6 З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 12.03.2010 р. АТ “СК “АХА Страхування” з ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 696-а/10зп, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси ОСОБА_5, повязані з володінням, користування та розпорядженням автомобілем Mazda CX-7 державний реєстраційний НОМЕР_1 від ризиків: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 23 від 21-24.07.2009 р. та зареєстрованого 05.08.2009 р. за № 10711050024024060, ПАТ “СК “АХА Страхування” є правонаступником прав та обовязків ЗАТ “СК “АХА Страхування”.

19.04.2010 р. ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, будучи працівником автомийки ПП “ОСОБА_2”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, знаходячись в приміщення боксу авто мийки, умисно незаконно заволодів автомобілем Mazda CX-7, здійснив на ньому виїзд з території автомийки, пошкодивши при цьому даний транспортний засіб.

Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2010 р. у справі № 1-560/2010 ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України.

Також вироком суду було встановлено, що на час скоєння вказаних злочинів ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2

В результаті злочинних дій ОСОБА_6 автомобіль Mazda CX-7 було пошкоджено, а вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику даного автомобіля, склала 12 123,00 грн., що підтверджується актами огляду транспортного засобу від 20.04.2010 р. і від 08.07.2010 р. та висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості мат реальних збитків № 80/02 від 04.02.2011 р. (а.с. 29 36).

Фактичні витрати на здійснення відновлювального ремонту автомобіля Mazda CX-7 склали 9 766,00 грн., що підтверджується рахунками № 82 від 25.05.2010 р. ПП ОСОБА_7, № ТСФ-306 та № ТСФ-307 від 25.05.2010 р. і № ТСФ-315 від 08.07.2010 р. ПП ОСОБА_8, а також розрахунком суми страхового відшкодування від 09.06.2010 р. та розрахунком додаткової частини суми страхового відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту № 696-а/10зп від 12.03.2010 р.

Згідно з розділом 24.1.3 договору добровільного страхування наземного транспорту № 696-а/10зп від 12.03.2010 р. позивач взяв на себе зобовязання відшкодувати збитки, повязані з пошкодженням автомобіля Mazda CX-7.

Відповідно до страхового акту № 1816-а/10зп від 14.06.2010 р. та додатків до нього від 09.07.2010 р. (а.с. 23 25) подію, що сталася 19.04.2010 р., а саме пошкодження автомобіля Mazda CX-7, було визнано страховим випадком.

Сума страхового відшкодування була визначена в розмірі, що відповідає вартості відновлювального ремонту, а саме в розмірі 9 766,00 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 09.06.2010 р. на виплату страхового відшкодування страхове відшкодування в розмірі 9 766,00 грн. відповідно до виставлених рахунків № 82 від 25.05.2010 р., № ТСФ-306 та № ТСФ-307 від 25.05.2010 р. і № ТСФ-315 від 08.07.2010 р. було перераховано на розрахункові рахунки ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_8, про що свідчать платіжні доручення № 4958 і № 4959 від 14.06.2010 р. та № 5932 від 13.07.2010 р.

Стягнення 9 766,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу з ФОП ОСОБА_2 на підставі ст. 1172 ЦК України є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобовязання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, відповідно до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписи аналогічного змісту містить стаття 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 р.

За таких обставин, після виплати позивачем на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 9 766,00 грн. до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної норми закону слідує, що вимога про відшкодування шкоди може предявлятися виключно у разі, якщо шкода є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Приписами статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом із тим, у випадках, визначених законом, обовязок відшкодувати завдану шкоду може покладатися на особу, яка не є завдачем шкоди.

Так, відповідно до ст. 1172 ЦК України що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2010 р. у справі № 1-560/2010, який набрав законної сили 24.09.2010 р., встановлено, що пошкодження автомобіля Mazda CX-7 державний реєстраційний НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, здійснено ОСОБА_6 під час перебування у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 (а.с. 13).

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 9 766,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу на підставі ст. 1172 ЦК України суд вважає документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача, що на час пошкодження автомобіля Mazda CX-7 ОСОБА_6 працював на автомийці перший день, не мав фактичних трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 та перебував лише на випробувальному терміні, діяв не в межах своїх службових повноважень, не виконував трудові обовязки та не діяв від імені працедавця, що виключає відповідальність відповідача за шкоду завдану злочинними діями ОСОБА_6, судом відхиляються як необґрунтовані, виходячи з такого.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Жодних письмових доказів стосовно відсутності трудових або інших цивільно-правових відносин з ОСОБА_6 на момент пошкодження останнім автомобіля Mazda CX-7 відповідач суду не надав.

Крім того, судом враховується, що відповідно до пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, оскільки вироком суду у справі № 1-560/2010 не встановлено факту незаконного проникнення ОСОБА_6 на територію автомийки ФОП ОСОБА_2, то перебування ОСОБА_6 на автомийці, що належить відповідачу, свідчить про наявність між ними правовідносин працедавця та працівника.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 1, 11, 16, 22, 993, 1166, 1172, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст., ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (69032, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 57-В, код ЄДРПОУ 26183400, п/р № 26502011332557 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 9 766 (девять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп. майнової шкоди, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “24” травня 2011 р.